Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 103
Іменем України
26.02.2009
Справа №2-15/16434-2007
За позовом Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів» (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул.. Бойка, 4, ідентифікаційний код 00290819)
До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Київська, 74/6) в особі Білогірського РЕМ (97600, АР Крим, м. Білогірськ, вул.. Садова 65)
Про стягнення 12665,57 грн.
Суддя ГС АР Крим І.А. Іщенко
представники:
Від позивача - Шеметова О.В., довіреність б/н від 23.07.2008 р., у справі
Від відповідача - не з'явився
Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Білогірський завод будівельних матеріалів» звернулося до Господарського суду АР Крим із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» в особі Білогірського РЕМ про стягнення 12665,57 грн., в тому числі 12526,98 грн. спричинених збитків, 138,59 грн. вартість недовідпущеної електричної енергії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.10.2007 року та 23.10.2007 р. відповідачем було здійснено припинення поставки електричної енергії без попередження позивача, що є грубим порушенням Правил користування електричною енергією, в результаті чого позивачу були спричинені збитки у розмірі 12526,98 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача вартість недовідпущеної електричної енергії за час відключення на підставі пункту 6.3 Договору № 1/063 від 14.10.2002 р. у розмірі 138,59 грн.
21.01.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшов відзив відповідача на позов, в якому він проти позову заперечує з тих підстав, що ним належним чином було повідомлено позивача про планове відключення електроенергії 18.10.2007 р., а струмоприймачі кар'єру «Тургенівський» відносяться до ІІІ категорії, можливість відключення яких на строк, що не перевищує одну добу, передбачена п. 1.2.20 Правил улаштування електроустановок. Стосовно відключення електроенергії 23.10.2008 р., то відповідачем не було зафіксовано даного факту. Крім того, позивачем при розрахунку вартості недовідпущеної електричної енергії не було дотримано відповідного порядку щодо виклику представників Постачальника електроенергії для складання акта порушень.
12.02.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли заперечення на відзив відповідача, відповідно яких позивач вважає необґрунтованими доводи відповідача, не погоджується з ними, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 12.02.2008 р. провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи. На вирішення експертизи були поставлені наступні питання:
- який розмір збитків (упущеної вигоди) був завданий Відкритому акціонерному товариству «Білогірський завод будівельних матеріалів» внаслідок невиконання договірних зобов'язань відповідачем за договором №1/063 від 14.10.2002 р. про поставку електричної енергії, шляхом припинення електропостачання 18.10.2007 р.?
- який розмір вартості недовідпущеної електричної енергії, з урахуванням роздрібних тарифів на електроенергію, затверджених Постановою НКРЕ №1298 від 24.09.2007 р. для споживачів другого класу напруги на жовтень 2007 р., має бути відшкодований відповідачем позивачу у відповідності з п. 6.3 договору №1/063 від 14.10.2002 р. про поставку електричної енергії?
12.08.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли копії матеріалів справи з висновком судового експерта.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 18.08.2008 р. провадження у справі було поновлено.
Резолюцією В.о. Голови господарського суду АР Крим С.А. Чумаченко у зв'язку з переходом судді ГС АР Крим Альошиної С.М. на посаду судді господарського суду м. Севастополя, справа передана на розгляд судді ГС АР Крим І,А. Іщенко.
Ухвалою господарського суду АР Крим від 03.10.2008 р. справа прийнята у провадження суддею ГС АР Крим І.А. Іщенко, справі привласнений № 2-15/16434-2007.
20.10.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли заперечення Відкритого акціонерного товариства «Крименерго» на висновок експерта, в якому вважає висновок таким, що не відповідають фактичним обставинам справи.
18.11.2008 р. до господарського суду АР Крим надійшли письмові пояснення позивача стосовно причинно-наслідкового зв'язку між діями ВАТ «Крименерго» по відключенню електроенергії та спричиненням збитків.
Розгляд справи відкладався згідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, у засіданні суду оголошувалася перерва. Після закінчення перерви слухання справи було продовжено.
За клопотанням сторін строк розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України.
Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені статтею 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засадами судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто, суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.
14.10.2002 р. між Відкритим акціонерним товариством «Білогірський завод будівельних матеріалів» (Споживач) та Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» в особі Білогірського РЕМ (Постачальник) був укладений договір на поставку електричної енергії № 1/063. (а.с. 18-20 Т.1)
Згідно вказаного договору Постачальник поставляє електричну енергію Споживачеві, а Споживач оплачує Постачальникові її вартість і здійснює інші платежі згідно умовам даного Договору і додаткам до Договору, які є його невід'ємними частинами.
18.10.2007 р. згідно представленого акту на кар'єрі «Тургенівський» ВАТ «Білогірський завод будівельних матеріалів» в 9:00 годині без попереднього попередження була припинена подача електричної енергії відновлена в 16.28 годин. (а.с. 27 Т.1).
ВАТ «Білогірський завод будівельних матеріалів» направило претензію б/н від 18.10.2007 р. в адресу ВАТ «Крименерго» і Білогірського РЕМ за фактом відключення електроенергії без попереднього попередження і відшкодування у зв'язку з цим збитків в сумі 8908,07 грн. за один день простою. (а.с. 21, Т.1).
З матеріалів справи вбачається, що відключення кар'єру «Тургенєвський» від електропостачання 18.10.2007 р. було проведене у зв'язку з обрізанням дерев в охоронній зоні ВЛ - 0,4 кв з 9:00 ч. по 17:00 ч. згідно графіку, про що заступникові начальника кар'єроуправління Кирилову була передана телефонограма.
Факт передачі вказаної телефонограми зафіксований в журналі заявок на вивід з роботи устаткування Білогірського РЕМ, згідно якому 18.10.2007 р. в 8:15 годин вказана телефонограма була передана заступникові начальника кар'єроуправління (а.с. 44).
Крім того, 23.10.2007 р. представниками Відкритого акціонерного товариства «Білогірський завод будівельних матеріалів» був складений акт, з якого вбачається, що 23.10.2007 р. в 8 год. 43 хв. на кар'єрі «Турненівський» була припинена подача електричної енергії до 12 год. 00 хв.
Складені позивачем акти від 18.10.2007 р. та від 23.10.2007 р. були направлені на адресу ВАТ «Крименерго» та Білогірського РЕМ для надання відповіді, неотримання якої стало підставою для звернення до суду з вимогою про стягнення збитків, заподіяних відключенням від електропостачання.
Правила користування електричною енергією, затверджені Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N 28 (зі мінами та доповненнями), регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії).
Відповідно до пункту 7.1 Правил користування електричною енергією електрична енергія постачається споживачу безперервно, крім випадків, передбачених договором та нормативно-правовими актами, у тому числі цими Правилами.
Обмеження в споживанні електричної енергії, а також вживання заходів щодо регулювання постачання електричної енергії споживачам здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.
Згідно з пунктом 7.13 Правил Електропередавальна організація має попередити споживача про очікуване відключення не пізніше ніж за 10 днів для узгодження з ним точної дати (дня і години) перерви постачання електричної енергії. Якщо в п'ятиденний термін після одержання попередження споживач не узгодить дату перерви постачання електричної енергії, електропередавальна організація зобов'язана самостійно встановити цей час з повторним попередженням споживача про це не пізніше ніж за 24 години до відключення.
Проте, відповідачем не було дотримано зазначеного порядку.
Як встановлено судом, про планове відключення електроенергії 18.10.2007 р. Споживач був повідомлений Постачальником телефонограмою лише 18.10.2007 р. у 08:15, в той час як повинен бути повідомлений не пізніше ніж 08.10.2007 р., що є порушенням вимог Правил користування електричною енергією. Докази ж повідомлення про відключення від електроенергії 23.10.2007 р. в матеріалах справи відсутні.
Пунктом 11.3 Правил встановлено, що Електропередавальна організація несе відповідальність у порядку, передбаченому законодавством України, за завдані споживачу збитки у разі порушення нею умов договору та законодавства України, у тому числі цих Правил.
Відповідно до пункту 11.4 Правил збитки споживача через перерву в електропостачанні та недотримання порядку переведення на аварійну (екологічну) та технологічну броню через дії (бездіяльність) електропередавальної організації відшкодовуються останньою відповідно до законодавства України.
Так, позивач просить суд стягнути з відповідача спричинені в результаті вказаного порушення збитки у розмірі 12526,98 грн., які, згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, складаються з:
1) внаслідок відключення від електроенергії 18.10.2007 р.:
- виробітка продукції - 6472,80 грн.;
- заробітна плата працівників - 1422,21 грн.;
- податки на заробітну плату - 521,16 грн.;
- податки та збори до бюджету - 371,90 грн.;
- витрати ПММ - 120,00 грн.
2) внаслідок відключення, що сталося 23.10.2007 р., - збитки в сумі 3618,91 грн.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України).
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 22 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина правопорушника.
З огляду на викладене, можна зробити висновок, що відшкодуванню підлягають завдані збитки, тобто збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник. Отже, між порушенням та збитками має бути причинний зв'язок. За відсутністю такого зв'язку збитки не відшкодовуються. При вирішенні питання про наявність чи відсутність причинного зв'язку слід враховувати, що необхідно виявляти зв'язок між саме між порушенням зобов'язання та шкідливими наслідками (шкодою), а не між діями (бездіяльністю) боржника взагалі та шкодою.
Згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. №6 (з подальшими змінами), яка є чинною, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, крім випадків, передбачених статтею 456 Цивільного кодексу України.
В Роз'ясненнях №02-5/215 від 01.04.1994 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» Вищий арбітражний суд України зазначив, що для правильного вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов'язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України). Виходячи з цього, відповідно до статті 441 Цивільного кодексу України позивач повинен довести факт спричинення шкоди у вигляді неодержаного прибутку, обгрунтувати її розмір, довести безпосередній причинний зв'язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.
Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 225 Господарського кодексу України також встановлено, що особа, що вимагає відшкодування збитків повинна довести факт порушення господарського зобов'язання контрагентом, наявність і розмір завданих збитків, причинний зв'язок між правопорушенням і збитками. Крім того, згідно статті 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у випадку, якщо вона була своєчасно попереджена іншою стороною про можливе невиконання нею зобов'язань і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.
Згідно частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України при визначенні неотриманого прибутку (упущеної вигоди) враховуються заходи, здійснені кредитором для їх отримання.
А отже, на кредитора покладений обов'язок довести суду розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов'язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.
При обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням розумних витрат на отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.
Відповідно до пункту 3 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків доказується кредитором. Така вимога обумовлена основною спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме на відшкодування збитків.
Нездатність кредитора обґрунтувати вимоги може бути для суду підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Пред'явлення вимог про відшкодування упущеної вигоди покладає на позивача обов'язок довести, що дані доходи не є абстрактними, а дійсно були б отримані ним.
Також, при визначенні реальності неотриманих доходів повинні враховуватися заходи, зроблені кредитором для їх отримання.
Крім того, неотриманим доходом є така втрата очікуваного збільшення (приросту) в майні, яке ґрунтується на точних даних, безперечно підтверджуючих можливість отримання їм грошових сум або інших цінностей, якби зобов'язання було виконане.
Відкрите акціонерне товариство «Білогірський завод будівельних матеріалів», пред'являючи свої вимоги щодо стягнення збитків, в тому числі й упущеної вигоди, посилається на те, що щоденна виробітка продукції позивачем складає 58 куб.м на суму 6472,80 грн., заробітна плата працівників - 1422,21 грн., податки на зарплату - 521,16 грн., податки та збори в бюджет - 371,90 грн., затрати ПММ - 120,00 грн. Проте, позивачем не представлено суду достатніх та належних доказів того, що дійсно існувала реальна можливість отримання грошових сум. З представленого позивачем договору поставки № 45, укладеного з ТОВ «Торговий дім «Білогір» не вбачається, що поставка продукції мала відбутися саме 18.10.2008 р. та сума поставки мала б скласти відповідну суму. Теоретична ж можливість одержання прибутку не може бути належним доказом заподіяння збитків у вигляді упущеної вигоди. Позивачем не представлено жодних доказів сплати будь-яких штрафних санкцій за порушення зобов'язань щодо поставки продукції контрагентам тощо. Позивачем не доведено, що за час відключення від електричної енергії підприємство не здійснювало господарську діяльність, не реалізовувало продукцію власного виробництва, і працівники товариства отримували заробітну плату за час змушеного простою без виконання ними будь-яких службових обов'язків. Більш того, позивачем не наведене нормативне обґрунтування віднесення до складу збитків сплачених податків та зборів, а саме: не зазначено, яким чином відключення кар'єру від електричної енергії призвело до збитків у вигляді сплачених податків та зборів. Також, позивачем не наведена правомірність включення до складу збитків витрат на пально-мастильні матеріали, як і не додані документи на обґрунтування їх розміру, при тому, що, за твердженням позивача, за час відключення кар'єру від електроенергії підприємство знаходилося в простою та не здійснювало господарської діяльності.
Суд не може прийняти до уваги висновок проведеної в рамках цієї справи експертизи, оскільки при проведенні дослідження експертом використовувалися лише наступні документи: розрахунок збитків, розрахунок недовідпущеної електроенергії, установчі документи, договір на поставку електроенергії, акти про відключення від енергопостачання та матеріали справи (позовна заява, відзив тощо). Отже, експертом при визначенні розміру заподіяних збитків не досліджувалися первинні документи ВАТ «Білогірський завод будівельних матеріалів», як-от договори поставки, витратні накладні, платіжні документи, документи бухгалтерського обліку і т. і., у зв'язку з чим висновок не може бути визнаний обґрунтованим.
Суд зазначає, що визначення розміру втраченої вигоди повинно здійснюватися з урахуванням положень чинної на теперішній час Тимчасової методики визначення розміру шкоди (збитків), заподіяної порушенням господарських договорів, схваленої Державною комісією Ради Міністрів СРСР з економічної реформи 21.12.1990 р., пунктом 10 якої передбачено, що неодержаний прибуток визначається як різниця між ціною і повною плановою собівартістю одиниці продукції (робіт, послуг), помножена на кількість не проведеної або не реалізованої з вини контрагента продукції (робіт, послуг). Кількість не проведеної з вини контрагента продукції (робіт, послуг) розраховується залежно від конкретної ситуації, зокрема, шляхом:
а) ділення об'єму недопоставленої продукції (неналежної якості або некомплектної), на норму її витрати на один виріб (роботу, послугу), якщо мала місце недопоставка (поставка продукції неналежної якості або некомплектної);
б) помноження годинної (денної) продуктивності цеху (ділянки, агрегату, верстата), що простояв, на тривалість простою в годинах (днях), якщо мав місце простій.
Відповідно до пункту 11 Методики при простоях і форсуванні виробництва додаткові витрати по заробітній платі при простоях і форсуванні виробництва обчислюються як сума виплат і доплат відповідно до чинного трудового законодавства по основній заробітній платі за час простоїв, за роботу у вихідні і святкові дні і за наднормові роботи, доплат при переведенні працівників на нижчеоплачувану роботу, до їх середньої заробітної плати, витрат по додатковій заробітній платі у вигляді відрахувань на оплату відпусток від суми додатково нарахованої основної заробітної плати. Додаткові витрати по відрахуваннях на соціальне страхування визначаються як добуток суми витрат по основній і додатковій заробітній платі, пов'язаних з простоєм і форсуванням виробництва, на встановлений тариф внесків на соціальне страхування.
Отже, з наведеного вбачається, що визначення розміру упущеної вигоди за порушення умов господарських договорів обов'язково потребує дослідження первинних документів, що експертом зроблено не було та при проведенні експертного дослідження визначення розміру збитків здійснювалося згідно наданих позивачем калькуляції собівартості будівельного каменю (черепашнику) та відомостей про обсяги виробництва (8-й та 9-й аркуші експертного висновку).
При цьому суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 127 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки матеріалів та призначення судових експертиз, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 30 грудня 2004 р. N 144/5), економічна експертиза включає дослідження документів бухгалтерського, податкового обліку і звітності; дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій. Одним з головних завдань дослідження документів про економічну діяльність підприємств і організацій, згідно з пунктом 129 Рекомендацій, є установлення документальної обґрунтованості розрахунків втраченої вигоди.
Згідно з частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З урахуванням викладеного, суд не може прийняти висновок експерта як належний та допустимий доказ у справі.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибитку.
Згідно зі Статутом Відкрите акціонерне товариство «Білогірський завод будівельних матеріалів» - самостійний уставний господарюючий суб'єкт, який здійснює комерційну діяльність з метою отримання прибутку (доходу), для одержання прибутку згідно пункту 3.2 Статуту займається багатьма видами діяльності та мав можливість вжити необхідні заходи для отримання спірного доходу, однак, як вказано вище, доказів прийняття таких заходів не надав.
Не доведений позивачем також і розмір вартості недопоставленої електричної енергії. Так, в доданому до позовної заяви розрахунку ВАТ «Білогірський завод будівельних матеріалів» посилається на те, що середнє споживання електроенергії складає 593 кВт на добу, але жодних доказів на підтвердження цього позивач не надав, як і доказів того, що на кар'єр «Тургенівський» приходиться 37% від загального обсягу спожитої електроенергії. Не були усунуті вказані недоліки й в процесі експертного дослідження, оскільки при визначенні розміру вартості недопоставленої електроенергії експерт керувався розрахунком позивача та наданою ним інформацією про середнє споживання електроенергії, тобто жодні первинні документи (як-от: акти про обсяги переданої електроенергії, акти про зняття показників лічильників, рахунки на оплату вартості спожитої електроенергії тощо) досліджені не були.
Таким чином, враховуючи те, що всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України Відкрите акціонерне товариство «Білогірський завод будівельних матеріалів» не довів розміру заявлених до відшкодування збитків, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.
Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 03.03.2009 р.
З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Іщенко І.А.