"31" березня 2009 р. Справа № 9/311/07
Скаржник: Квартирно - експлуатаційний відділ м.Миколаєва, 54056, м.Миколаїв, пр.Мира,62-А,
до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області, 54031, м.Миколаїв, вул. Чигирина, 94,
стягувач: ВАТ ЕК “Миколаївобленерго» в особі філії м.Миколаєва, 54055, м.Миколаїв,
вул.Громадянська, 40,
Суддя Ржепецький В.О.
ПРО: оскарження дій Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області в порядку ст. 1212 ГПК України.
Представники:
Від стягувача: Білецька О.В., довіреність від 30.12.2008р.
Від скаржника: Івкін О.М., довіреність від 19.01.2009р.
Від ДВС: не з'явився.
06.02.2009р. представником Квартирно - експлуатаційного відділу м.Миколаєва до господарського суду Миколаївської області подано заяву про відновлення пропущеного строку на подання скарги на дії державної виконавчої служби, а також скаргу на дії державної виконавчої служби щодо виконання рішення господарського суду Миколаївської області по справі №9/311/07.
В судовому засіданні представник Квартирно - експлуатаційного відділу м.Миколаєва скаргу підтримав, просив зобов'язати Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області скасувати постанову від 15.01.2009р. про відкриття виконавчого провадження №10841800 з примусового виконання наказу господарського суду Миколаївської області, виданого 04.09.2007р. про стягнення з скаржника коштів в сумі 64030,20грн.
Представник стягувача проти задоволення скарги заперечує, на підтвердження чого ним надано письмові пояснення та докази, які залучено судом до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників скаржника та стягувача, господарський суд, -
Як видно зі скарги Квартирно - експлуатаційного відділу м.Миколаєва №134/1 від 26.01.2009р. та матеріалів справи, 16.08.2007р. рішенням господарського суду Миколаївської області у даній справі вирішено стягнути з Квартирно - експлуатаційного відділу м.Миколаєва та військової частини А-2488 в солідарному порядку на користь ВАТ ЕК “Миколаївобленерго» в особі філії м.Миколаєва, суму 50 707,19грн. основного боргу, 11 456,98грн. заборгованості по акту, 1105,65 грн. пені, 642,38грн. держмита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
04.09.2007р. на виконання зазначеного рішення видано наказ господарського суду. 03.10.2007р. Ленінським відділом ДВС ММУЮ відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу. 20.05.2009р. Постановою державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ наказ господарського суду Миколаївської області №9/311 від 04.09.2007р. повернуто заявникові, у відповідності до вимог ч.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження».
15.01.2009р. Ленінським відділом ДВС ММУЮ відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного наказу господарського суду.
На підставі наведених обставин, скаржник вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2009р. є незаконною, оскільки провадження щодо виконання за наказом №9/311 вже було відкрито і закінчено, а завершене виконавче провадження розпочате знову бути не може.
Скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ від 20.05.2009р. наказ господарського суду Миколаївської області №9/311 від 04.09.2007р. повернуто заявникові, у відповідності до вимог ч.2 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», враховуючи часткове виконання наказу та неможливість звернути стягнення на інше майно боржника.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: за письмовою заявою стягувача; якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням; у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснює авансування витрат на проведення виконавчих дій, якщо їх авансування передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.
Як видно з матеріалів справи виконання за наказом господарського суду здійснено частково, виконавчий документ повернуто на підставах, викладених в ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», таким чином стягувач не був позбавлений права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання в межах трирічного строку, з чого суд робить висновок про правомірність постанови державного виконавця Ленінського відділу ДВС ММУЮ про відкриття виконавчого провадження від 15.01.2009р. з урахування виправлень, внесених до неї постановою начальника Ленінського відділу ДВС ММУЮ від 06.02.2009р.
При цьому суд бере до уваги, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Твердження скаржника стосовно обов'язку державного виконавця поновити виконавче провадження при повторному пред'явленні виконавчого документу стягувачем, а не відкрити виконавче провадження, судом не приймаються з огляду на невідповідність їх положенням ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Керуючись ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, -
В задоволенні скарги відмовити.
Суддя В.О.Ржепецький