Кіровоградської області
"03" квітня 2009 р.
Справа № 7/34
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Хилька Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовною заявою: фірми "Колібрі-СВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Кіровоград
до: Кіровоградського авіаційного спортивного клубу товариства сприяння обороні України, м. Кіровоград
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Державної льотної академії України, м. Кіровоград
про стягнення 32017 грн.50 коп.
За участю представників сторін:
від позивача - Літвіненко С.С., довіреність № 79 від 14.02.09;
від відповідача - Карапиш Г.М. начальник Кіровоградського авіаційного спортивного клубу ТСО України;
від третьої особи - Ящук О.В., довіреність № 2081 від 20.12.07.
Подано позов про стягнення з Кіровоградського авіаційного спортивного клубу товариства сприяння обороні України на користь фірми "Колібрі-СВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю збитків в сумі 32017,50 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 320,18 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечує, просить відмовити в задоволенні позовних вимог через відсутність вини відповідача у виникненні пожежі та знищенні літака.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши пояснення представників сторін, здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів, господарський суд ,-
Між відкритим акціонерним товариством "Спец-Авіа" (Продавець) та ТОВ "Колібрі-СВ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу літака Ан-2 № 12/02/1 від 17.12.2002 року. За умовами даного договору продавець передає у власність покупця, а покупець приймає та оплачує літак Ан-2 - сільськогосподарський, реєстраційний № UR-62679, заводський номер 1Г 17909, дата випуску 31.03.1978 року. Вартість літака складає 26656,00 грн. Накладною № 1 від 17.12.2002 року підтверджується факт оплати позивачем літака Ан-2, реєстраційний номер якого UR-62679 (том І, а.с. 51).
Згідно пункту 4.6 даного договору право власності на літак переходить від продавця до покупця з моменту підписання акта прийому-передачі.
На виконання умов вказаного пункту договору сторонами оформлено акт приймання-передачі від 18.12.2002р., який підписаний сторонами і посвідчений печатками підприємств.
Таким чином, право власності на літак Ан-2, реєстраційний номер UR-62679, заводський номер 1Г 17909, дата випуску 31.03.1978 року, належить фірмі "Колібрі-СВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю.
Натомість, правовідносини між учасниками спору виникли на підставі усної домовленості та укладеного між Кіровоградським авіаційним спортивним клубом товариства сприяння обороні України (Виконавець) та фірмою "Колібрі-СВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (Замовник) на аеродромне обслуговування повітряних суден на умовах базування договору № 16.06.2004 від 16.06.2004 року. Умови договору прийняті сторонами без будь- яких заперечень чи зауважень, оскільки 16.06.2004 року підписано договір повноважними представниками сторін, а їх підписи скріплено відтисками печаток підприємств.
Відповідно до пп. 3.4.1. «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів», яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.
За умовами договору виконавець (відповідач) надає комплекс авіапослуг з базування, охорони, забезпечення польотів повітряного судна фірми "Колібрі-СВ" у формі товариства з обмеженою відповідальністю ( позивача) на аеродромі "Федорівка".
Пунктом 2.1.6 даного договору передбачено, що виконавець згідно вимог інструкції зобов'язаний забезпечити охорону літаків замовника.
Відповідно до пункту 2.2.2 вказаного договору замовник зобов'язаний дотримуватись всіх заходів протипожежної безпеки на території аеродрому та за власний рахунок обладнати надану стоянку в протипожежному відношенні.
Позивачем не подано господарського суду доказів виконання пункту 2.2.2 договору № 16-06-2004 на аеродромне обслуговування повітряних суден на умовах базування від 16.06.2004 року, а саме: обладнання стоянки повітряного судна в протипожежному відношенні (наявність вогнегасників, пожежних щитів), не подано доказів, що спростовують утримання стоянки повітряного судна в неналежному стані (не очищення стоянки від сухої трави).
06.04.2005 року о 14 год. 50 хв. під час знаходження літака Ан-2 на стоянці виникла пожежа, в результаті якої літак, який належав позивачу і зберігався на аеродромному обслуговуванні на аеродромі Федорівка, який знаходиться на території Федорівської сільської ради Кіровоградського району, повністю згорів.
Відповідно до змісту висновку спеціаліста відділення вибухо-технічних та пожежно-технічних досліджень Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області від 18.04.2005 р. було виконано пожежно-технічне дослідження за фактом пожежі літака Ан-2.
З метою розслідування вказаної надзвичайної події, наказами № 246 від 07.04.2005 року та № 248 від 11.04.2005 року Державної служби з нагляду за забезпеченням безпеки авіації було створено відповідну комісію.
Відповідно до звіту за результатами розслідування надзвичайної події з ПС Ан-2 UR-62679 (експлуатант - Державна льотна академія України, власник - ТОВ "Колібрі"), що сталася 06.04.2005 року на аеродромі Федорівка Кіровоградського авіаційного спортивного клубу товариства сприяння обороні України від 28.04.05 року безпосередньою причиною пожежі літака Ан-2 (UR-62679) на аеродромі вважається занесення стороннього джерела вогню ззовні літака, але однозначно визначитись щодо безпосереднього місця початку горіння не представляється можливим. При цьому можливо припустити, що найбільш вірогідним вважається варіант початку розвитку загоряння на траві на деякій відстані від літака з його лівої сторони. Літак ремонту не підлягає.
Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм юридичну оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що позовні вимоги не є обгрунтованими та не підлягають до задоволення, в позові необхідно відмовити повністю, враховуючи наступне.
За приписами статті 526 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 218 ГК України передбачається, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності. Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
При цьому господарським судом враховується, що за приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно до положень ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд відмічає, що позовні вимоги обґрунтовуються лише фактом перебування літака на аеродромі відповідача та його знищенням в результаті пожежі, без проведення аналізу саме господарсько- правових відносин між учасниками спору. Причому, в позовній заяві позивач відносить спірні правовідносини до дії глави 66 ЦК України та просить застосувати до спірних правовідносин приписи ст. 936 ЦК України згідно до яких за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберегти річ, яка передана їй другою стороною (поклажедавцем), і повернути її поклажедавцеві у схоронності. Відповідно до п.2.1.6 договору від 16.06.2004 року відповідач зобовязався забезпечити охорону літаків позивача. Доповненням до позовнної заяви від 21.12.2005 року позивач вмотивовує свої вимоги посиланням на ту обставину, що укладеним між сторонами договір є змішаним договором, оскільки має спільні риси договору зберігання, про надання послуг та договору найму (оренди) та пропонує до спірних правовідносин застосувати приписи глав 58,63 та 66 ЦК України. У відповідності до ст.638 ЦК України позивач вважає спірний договір неукладеним, оскільки сторони не досягли домовленості стосовно формулювання п.2.2.2 договору та не містить в собі порядку його виконання позивачем чи посилання на певні норми чи правила у відповідності до яких даний пункт підлягає виконанню позивачем. Виявлені при проведенні розслідування надзвичайної події що сталася 06.04.2005 року на аеродромі відповідача недоліки в організації роботи по збереженню переданого літака, на думку позивача, засвідчують про наявність вини відповідача в спричиненні збитків в розмірі 32017 грн. 50 коп., що є вартістю втраченого літака.
Відповідно з ст. ст. 1166, 1172 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім і працівником під час виконання ним своїх трудових / службових / обов'язків.
Як зазначається в роз'ясненнях президії ВАСУ від 01.04.94р. № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" / з наступними змінами / крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка заподіяла шкоду, і самою шкодою.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, тобто із позадоговірних правовідносин, цивільне законодавство України передбачає презумпцію вини правопорушника. Відповідач надав до суду докази про відсутність вини працівників в виконанні цивільно- правового зобовязання. Натомість, позивачем не спростовано докази відповідача щодо неналежного виконання саме позивачем обумовлених договором зобовязань в частині виконання вимог протипожежної безпеки безпосереньо на стоянці літака.
Господарським судом критично оцінюються висновки проведеної по справі судової пожежно- технічної експертизи, однак суд не вбачає підстав для призначення та проведення повторної або комісійної судової пожежно- технічної експертизи, оскільки приведене позивачем вмотивування підстав №11 від 16.03.2009 року щодо необєктивності висновку експерта №8445 від 13.01.2009 року фактично містить лише клопотанням про залучення до слухання справи спеціаліста відділення вибухово- технічних та пожежно- технічних досліджень при УМВС України в Кіровоградській області Прошаченка А.А. для надання кваліфікованих пояснень по висновку експерта Київського науково- дослідного інституту судових експертиз від 13.01.2009 року. За приписами ст. 31 ГПК України в судовому процесі може брати участь судовий експерт.
Права, обов'язки та відповідальність судового експерта визначаються цим Кодексом та Законом України "Про судову експертизу" ( 4038-12 ).
Судовий експерт зобов'язаний за ухвалою господарського суду з'явитись на його виклик і дати мотивований висновок щодо поставлених йому питань. Висновок робиться у письмовій формі. Судовий експерт, оскільки це необхідно для дачі висновку, має право знайомитися з матеріалами справи, брати участь в огляді та дослідженні доказів, просити господарський суд про надання йому додаткових матеріалів.
Судовий експерт має право відмовитись від дачі висновку, якщо наданих йому матеріалів недостатньо або якщо він не має необхідних знань для виконання покладеного на нього обов'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, Прошаченко А.А. залучався до проведення перевірки за спірним фактом в якості спеціаліста ( т.1 а.с. 21-33, 124-145), кримінальна справа №10-9004 (а.с. 31-60) та проводив експертизу дослідження обставин виникнення та розвитку пожежі і дотримання вимог пожежної безпеки призначеної 01.03.2006 року дізнавачем Кіровоградського РВ УМВС в Кіровоградській області в межах розслідування кримінальної справи №10-9004 порушеної 08.06.2005 року за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.270 КК України по факту порушення невідомою особою правил пожежної безпеки, в результаті чого виникла пожежа літака АН-2 що належав фірмі “Колібрі-СВ», чим спричинила матеріальну шкоду у великих розмірах.
Натомість, судова пожежно- технічна експертиза проводилась Київським НДІ судових експертиз згідно до ухвали господарського суду Кіровоградської області від 29.07.2008 року по справі №7/34, висновок №8445 від 19.01.2003 року оформлено належним чином (т.3 а.с.3-9), а стосовно висновку експерта на поставлені питання, господарський суд приймає їх до уваги, але не вважає визначальними для вирішення спору по суті.
Позивач не подав будь- яких обгрунтувань щодо права експерта Прошаченка А.А. проводити аналіз висновку судової пожежно- технічної експертизи №8445 від 19.01.2003 року, а посилання позивача на відсутність випадків самозагоряння чохлів на літаках подібної конструкції є лише власним міркуванням позивача та не містить посилання на будь- які документальні докази.
Поряд з цим, господарським судом не може бути прийнято в якості безспірного доказу причини пожежі літака висновок експерта в тій частині, де експерт зазначає про найвірогіднішу причину- самозагоряння промасленого чохла, яким був зачохлений двигун літака, оскільки суд не може покласти в основу судового рішення вірогідний характер висновку експерта.
Поряд з цим, господарський суд приймає до уваги, що причина виникнення пожежі, осередок виникнення пожежі та її характер розповсюдження як по території аеродрома, а також безпосередньо по знищеному літаку, не є предметом спору у цій справі, оскільки при її розгляді до компетенції суду відноситься дослідження господарсько- правових відносин, їх аналіз та прийняття висновку, виходячи лише з наявних таких відносин між учасниками спору.
Таким чином, матеріцалами справи достеменно доказано та в судовому засіданні безспірно доведено, що спричинені позивачу матеріальні збитки не повязані з незаконними діями працівників відповідача, оскільки відсутні елементи для притягнення відповідача до матеріальної відповідальності за завдані його працівниками збитки позивачу.
Аналізуючи характер господарсько- правових правовідносин між учасниками спору, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року “Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» визначено, що єдиним належним та допустимим доказом здійснення господарської операції може бути саме первинний документ з суворо визначеними Законом реквізитами: назвою підприємства, установи від імені якої складено документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища, підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документа, особистий підпис або інші дані, які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у господарській операції.
Позивачем не подано доказів наявності правовідносин, які підпадають під ознаки оренди майна (літака) відповідачем, передачі на зберігання(акти приймання- передачі, накладна, квитанція та інше).
Господарський суд прийшов до висновку, що укладений сторонами договір 16.06.2004 року в усній та письмлвій формі фактично є договором про надання специфічного виду послуг: на аеродромне обслуговування повітряних суден на умовах базування, що повністю підтверджується виходячи з погодженої назви вказаного договору сторонами та виходячи з предмету договору (п.1.1) згідно до якого виконавець надає та здійснює комплекс авіапослуг по базуванню, охороні, забезпеченню і проведенню польотів повітряного судна замовника на аеродромі «Федорівка».
Суд вважає, що між сторонами хоча і не досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору ( зокрема щодо строку дії договору), однак наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,901 ЦК України підтверджують що це саме договір про надання послуг.
Згідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку позивача щодо створення належним протипожежних умов на стоянці літака, стало причиною виникнення пожежі та знищення літака позивача.
Поряд з цим, господарський суд частково погоджується з запереченням відповідача щодо наявності між сторонами спору договірних правовідносин , посилаючись на відсутність в укладеному договорі визначення строку дії договору та наявністю заборгованості по оплаті отриманих послуг, враховуючи наступне.
На господарські договори поширюються загальні положення гл. 16, глав 47-53 та інші положення ЦК України щодо угод (зобов'язань) у разі, якщо вони не суперечать положенням господарського законодавства України. Згідно зі ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Згідно до ч.3 ст.180 ГК України істотні умови, характерні для господарських договорів незалежно від видів: предмет договору, ціна договору та строк дії договору. Вимога щодо обов'язкового встановлення умови про строк в господарському договорі означає фактичну заборону використання безстрокових договорів у господарській практиці, правомірність укладення яких встановлена, зокрема, ЦК України (ст.ст. 763, 846 та ін.). Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Разом з тим слід мати на увазі, що строк дії договору, який сторони зобов'язані погодити, не обмежений будь-яким максимальним строком. Тому сторони можуть визначити, що договір діє до припинення прав та обов'язків, які з нього виникли.
При цьому слід враховувати, що за змістом статті 637, частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України метою тлумачення договору є виявлення справжньої волі сторін, що згідно з частиною першою статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом, та що згідно з частиною першою статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Згідно зі звичаєм, що склався в діловому обороті, не зазначення в договорі строку дії договору свідчить про волю сторін на встановлення правила про те, що договір діє до припинення зобов'язання, що виникло з договору, виконанням або з інших підстав відповідно до закону. Отже, за відсутності в господарському договорі строку дії договору у суду немає підстав вважати його неукладеним, якщо докази, наявні у справі, не свідчать про те, що справжня воля сторін полягала у намірі досягнути згоди про строк дії договору в майбутньому.
Саме таку правову позицію викладено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/211 від 07.04.2008 року.
Враховуючи викладене, господарський суд прийшов до висновку, що договір №16.06.2004 від 16.06.2004 року фактично є укладеним.
Натомість, господарський суд не погоджується з поясненнями відповідача про відсутність правовідносин між учасниками спору через те, що позивач допустив заборгованість по оплаті фактично наданих йому послуг, оскільки відповідач не надав будь- яких доказів про розірвання договору або інші підстави для його припинення, а заявлене в якості підстав твердження про наявність заборгованості підтверджує визнання відповідачем правовідносин на реалізацію яких могла виникнути заборгованість.
Крім того, господарським судом приймається до уваги, що при укладанні договору №163/04 від 26.05.2004 року оренди літака Ан-2 відповідач згідно до п.10.2 відповідальність за дотримання вимог протипожежної безпеки поклав на орендаря- Державну льотну академію України, тобто позивач фактично визнав за собою обовязок по підтриманню правил пожежної безпеки за місцем базування літака і визначив можливість забезпечення умов для їх виконання виходячи з фактичних обставин експлуатації вказаного повітряного судна ( т.1 а.с. 92-98). Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що відповідачем вживались організаційні заходи щодо забезпечення охорони обєктів та виконання вимог протипожежної безпеки на аеродромі, що посвідчується матеріалами кримінальної справи № 10-9004 (а.с.115- 126 та документами внутрішнього обігу відповідача (т.2 а.с. 18-20).
Натомість, господарським судом не приймаються до уваги та розцінюється як безпідставне пояснення відповідача щодо направлення ним на адресу позивача вимоги №122 від 16.11.2004 року з прикладенням в якості додатка до нього рапорта інженера ІАС Лєскова Г.С. від 12.11.2004 року про неналежну підготовку до зимового періоду 2004-2005 років стоянок на яких зберігались літаки позивача та про погашення заборгованості за надані послуги, оскільки відповідачем не спростовано твердження позивача про неотримання ним вказаних документів та не надано доказів про їх фактичну відправку, оскільки лист №122 від 16.11.2004 року, рапорт від 12.11.2004 року та реєстр поштових відправлень (т.2 а.с.18-20) складені в односторонньому порядку лише працівниками відповідача, які можуть мати зацікавленість в результатах розгляду спору.
На підставі ст. ст. 44, 48 ГПК України вартість проведеної та оплаченої судової пожежно- технічної експертизи покладається на позивача повністю та призначається до стягнення в розмірі 5217 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1043 грн. Інші судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 320 грн. 18 коп. та витрати на інформаційно- технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118 грн. згідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача повністю, але не стягуються, оскільки були ним повністю сплачені при зверненні з позовом до суду.
Керуючись ст.ст. 218, 526, 193 ГК України, ст.ст. 526, 901,1166, 1172 ЦК України та ст.ст.33, 34, 36,43,49,66,75,82,84,85 ГПК України, господарський суд , -
В позові повністю відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя Ю.І. Хилько