вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
02.04.09Справа №2а-9126/08/1
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю
представника позивача - Рогожиної Вікторії Олександрівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат», до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК,
про скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» до Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК про скасування рішення УПФУ в м. Керч АР Крим № 882 від 18 вересня 2008 року про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (невчасне перерахування) страхувальниками суми внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду відносно ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» .
Позов обґрунтовано тим, що рішення УПФУ в м. Керч АР Крим № 882 від 18 вересня 2008 року складено не на державній мові, тому на думку позивача, це рішення порушує норму прямої дії не відповідає чинному законодавству України і підлягає скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 29.01.2009 року було відкрите провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.01.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні 02.04.2009 року позивач змінив підставу адміністративного позову, при цьому позовні вимоги залишені без змін. В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішення УПФУ в м. Керч АР Крим № 882 від 18 вересня 2008 року не відповідає вимогам чинного законодавства, а саме пункту 12 статті 106 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пояснив, що оскаржуване рішення прийняте в період судового спору між позивачем та відповідачем з приводу оскарження рішення №153 від 13 лютого 2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за період з 20.07.2005 року по 12.01.2008 року, також представник позивача посилався на наявність інших рішень, винесених в період судової процедури оскарження, наприклад рішення № 461 від 20.05.2008 року яке було скасовано Головним Управлінням Пенсійного фонду України в АРК у зв'язку з порушенням відповідачем порядку нарахування пені в період адміністративного та судового оскарження. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про час і місце судового засідання.
Приймаючи до уваги, що відповідач являється суб'єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являється органом виконавчої влади та суб'єктом владних повноважень.
Отже, суд приходить до висновку, що зазначений спір має ознаки публічно-правового та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства Окружним адміністративним судом АРК.
Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Згідно з п.1 частини 1 статті 14 Закону України від 09.07.2003 року № 1058 - IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058- IV) страхувальниками визнаються роботодавці - підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. Частиною 1 статті 15 Закону № 1058- IV визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.
Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» являється юридичною особою, 30.12.1999 року зареєстрованою виконавчим комітетом Керченської міської ради АРК відповідно з Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 051049 від 15.08.2008 року (а.с.16) та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 444369 (а.с.17), відповідно до яких ЗАТ ««Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» - ідентифікаційний код 30697351 з 30.12.1999 року перебуває на обліку в реєстрі.
Судом встановлено, що ЗАТ ««Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим як платник страхових внесків.
Таким чином, позивач являється страхувальником та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України № 1058- IV із відповідними змінами та доповненнями.
Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.
Стаття 3 №1058 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.
Згідно з п.п. 4,6 частини 2 статті 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом; нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно до частини 3 статті 20 Закону №1058 територіальні органи Пенсійного фонду мають право обчислювати страхові внески лише на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які нараховуються страхові внески.
Частиною 6 статті 20 Закону №1058 встановлено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовий період для виду страхувальника, до якого відноситься позивач, встановлений зазначеною нормою закону - один календарний місяць.
Відповідно до абзацу 6 частини 6 статті 20 Закону №1058, п. 5.1.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі Інструкція) перерахування страхових внесків здійснюється страхувальником одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці, у тому числі в безготівковій або натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг).
Частиною 2 статті 106 Закону №1058 встановлено, що суми страхових внесків, своєчасно не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до частини 10 статті 20 Закону №1058 якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом. Право застосування фінансових санкцій п. 6 частини 1 статті 64 Закону №1058 надано територіальним органам Пенсійного фонду. Частиною 17 статті 106 Закону №1058 встановлено, що від імені виконавчих органів Пенсійного фонду накладати фінансові санкції мають право начальники управлінь Пенсійного фонду в районах.
Відповідно до частини 13 статті 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду виносять рішення.
Відповідно до п.2 частини 9 статті 106 Закону №1058 за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
- 10 відсотків своєчасно не сплачених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
- 20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
- 50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Відповідно до частини 1 статті 106 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно сплатити їх з нарахуванням пені в розмірах, визначених законом.
Згідно з абзацом 2 пункту 2 частини 9 статті 106 Закону №1058 одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок фінансової санкції у разі несвоєчасної сплати страхових внесків здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника, як встановлено абзацом 3 підпункту 9.3.2. пункту 9.3. Інструкції.
Судом встановлено, що рішенням № 882 від 18.09.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків до ЗАТ ««Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» застосовані фінансові санкції у розмірі 4071,60 гривень та нарахована пеня у розмірі 651,46 гривень за період з 20.03.2008 року по дату фактичної сплати 21.04.2008 року. Зазначене рішення 18.09.2008 року було одержано позивачем, що підтверджується вхідним № 212, цей факт позивачем не оспорюється.
Щодо правомірності правових підстав по винесенню рішення судом встановлено наступне.
Згідно з розрахунком фінансових санкцій та пені по особовому рахунку 4%, 32%, 42% ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» на 20.03.2008 року мав недоїмку зі сплати страхових внесків у загальній сумі 22600,22 гривень, яка була повністю погашена 21.04.2008 року з затримкою більш ніж 30 днів.
Підставою оскарження зазначеного рішення позивачем стало посилання на його невідповідність частині 12 статті 106 Закону №1058.
Відповідно до частини 12 статті 106 Закону№1058 нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
У разі оскарження страхувальниками, банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій, вимоги про сплату недоїмки або рішення про накладення штрафу нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до органу Пенсійного фонду або позову до суду.
Отже, судом встановлено, що зазначені правові норми, що стали підставою адміністративного позову регулюють порядок нарахування пені, проте порядок винесення, підстави та нарахування фінансових санкцій не є предметом розгляду як зазначеного пункту, так, відповідно, і даного спору.
Доводи позивача про необґрунтоване винесення рішення № 882 від 18.09.2008 року базуються на положенні абзацу 2 частини 12 статті 106 Закону№1058, оскільки, як зазначає представник позивача, це рішення було винесене в період судового оскарження іншого рішення відповідача №153 від 13 лютого 2008 року.
Ретельно дослідивши обидва документа, суд звертає увагу позивача, що попереднє рішення №153 від 13 лютого 2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» винесене за період з 20.07.2005 року по 12.01.2008 року, а рішення № 882 від 18.09.2008 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені до ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» винесено за несвоєчасну сплату страхових внесків за період з 20.03.2008 року по дату фактичної сплати 21.04.2008 року.
Таким чином суд приходить до висновку, що в рішенні № 882 від 18.09.2008 року зазначена сума пені та фінансових санкцій за новий період, яка не має стосунку до фінансових санкцій та пені, нарахованих по рішенню №153 від 13 лютого 2008 року, у зв'язку з чим судових спір по даному рішенню не може бути підставою для скасування знову нарахованих за інший період фінансових санкцій та пені за новими фактами порушення законодавства.
До того ж суд не бере до уваги доводи позивача про наявність інших рішень, винесених в період судової процедури оскарження, наприклад рішення № 461 від 20.05.2008 року, яке було скасовано Головним Управлінням Пенсійного фонду України в АРК у зв'язку з порушенням відповідачем порядку нарахування пені в період адміністративного та судового оскарження, оскільки досліджені у судовому засіданні матеріали справи дозволяють суду зробити висновок, що рішення № 461 від 20.05.2008 року винесене за період з 13.05.2005 року по 13.05.2008 року, безпосередньо стосувалося того самого періоду, що був предметом оскарження за рішенням №153 від 13 лютого 2008 року. До того ж воно прийнято в період адміністративного оскарження останнього рішення, що дійсно заборонено законодавством, тому було скасовано в адміністративному порядку.
Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання не чинним рішення відповідача -суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що дії відповідача - суб'єкта владних повноважень, є обгрунтованими оскільки судом встановлено, що відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.
Рішення УПФУ в м. Керч АРК № 882 від 18.09.2008 року про застосування до ЗАТ «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» фінансових санкцій у розмірі 4071,60 гривень та нарахування пені у розмірі 651,46 гривень за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків не суперечить вимогам ч.12 статті 106 Закону №1058, тому позовні вимоги позивача про його скасування задоволенню не підлягають.
Ніяких інших порушень законодавства позивач не наводив, у судовому засіданні суми штрафних (фінансових) санкцій не оспорював.
Згідно частини 2 статті 49 КАСУ, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, повно і всебічно оцінивши обставини по справі суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» у повному обсязі.
Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судовим рішенням позивачеві відмовлено у задоволенні позову повністю, сплачений ним судовий збір не повертається.
Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 06.04.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України,
1. Відмовити у задоволенні адміністративного позову Закритого акціонерного товариства «Керченський завод будівельної кераміки «Сармат» повністю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення її у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.