вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
26.03.09Справа №2а-4182/09/1/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Трещової О.Р., при секретарі Єлжовій Н.М., за участю
представника відповідача - Погорелова Федора Володимировича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, державного виконавця Погорелова Федора Володимировича
про визнання дій неправомірними, скасування постанови та спонукання до виконання певних дій,
До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим до Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, державного виконавця Погорелова Федора Володимировича
про визнання дій державного виконавця Погорелова Федора Володимировича по відмові у відкритті виконавчого провадження протиправними, скасування постанови державного виконавця Погорелова Федора Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С та про зобов'язання Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим прийняти до виконання вимогу Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим направило відповідачу для виконання вимогу від 08.01.2009 року № Ю-34С про сплату боргу в сумі 56901,19 гривень стосовно боржника ТОВ «Сімбудтранссервіс». 02.03.2009 року на адресу УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим надійшла постанова державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в АРК Погорелова Федора Володимировича від 19.02.2009 року про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню зазначеної вимоги на підставі п.7 ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження». Також у постанові було посилання на п.3.2 спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України N 2112/5/169 від 08.12.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2008 року за N 1177/15868, яким внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17.03.2004 N 25/5/39 "Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2004 року за N 330/8929. Цим самим державний виконавець звертав увагу, що органам Пенсійного фонду України рекомендується забезпечувати стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 гривень. На думку позивача така причина відмови у відкритті виконавчого провадження суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження», норми наказу мають рекомендаційний характер і не виключають проведення виконавчих дій у тому числі по виконанню оспорюваного виконавчого документа.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.03.2009 року було відкрите провадження у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 12.03.2009 року закінчено підготовче провадження і справу призначено до судового розгляду
У судове засідання позивач не з'явився, повідомлений належним чином про час, місце та дату судового засідання, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності у якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
У судовому засіданні представник відповідача Погорелов Федор Володимирович позов не визнав та заперечував проти його задоволення, пояснивши, що при відмові у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С керувався правом, наданим п.7 ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», а саме, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Оскільки вище зазначеним спільним наказом передбачалося стягнення органами Пенсійного фонду боргу щодо сум, які перевищують 5000 гривень у судовому порядку, а зазначена вимога значно перевищувала цю суму, вважає відмову у відкритті виконавчого провадження правомірною.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу у відсутності позивача.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статтею 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1.1. розділу 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року, № 8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.
Відповідачем по справі виступає Залізничний ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК, правовий статус якого визначається Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 року. Згідно зі ст. 2 даного нормативно - правового акту примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України "Про державну виконавчу службу" від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Отже, органи пенсійного фонду України, органи державної виконавчої служби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються суб'єктами владних повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо правомірності постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, винесеної державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в АРК , який є суб'єктом владних повноважень, суд зобов'язаний перевірити, чи прийнята зазначена постанова на підставі закону, в межах повноважень, безсторонньо та добросовісно.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності.
Отже, всі спори щодо скарг учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій на рішення, дії або бездіяльність державної виконавчої служби при виконанні вищевказаних виконавчих документів, розглядаються адміністративними судами, крім тих, для яких встановлено інший порядок судового оскарження.
Статтею 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання.
Згідно зі ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.
Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.
Отже, Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим, на користь якої було видано вимогу про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С , що є виконавчим документом, відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", є стягувачем.
Тому, УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на правах сторони виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою щодо оскарження дії або бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Приймаючи до уваги вище зазначене, справа за позовом УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим до Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК, державного виконавця Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК підлягає розгляду в порядку адміністративного провадження за правилами, передбаченими ст.181 КАС України.
Відповідно до частини 2 статті 181 КАС України позовну заяву у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів.
Судом встановлено, що постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги про виплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С прийнята 19.02.2009 року та фактично отримана позивачем 02.03.2009 року, що підтверджується вхідним штампом УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на копії постанови. Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК 12.03.2009 року, суд вважає, що ним виконані вимоги частини 2 статті 181 КАС України стосовно строків звернення з позовом до суду.
Судом встановлено, що 12 лютого 2009 року УПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим було направлено на примусове виконання до Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ АРК вимога про сплату боргу в сумі 56901,19 гривень від 08.01.2009 року № Ю-34С стосовно боржника ТОВ «Сімбудтранссервіс».
19 лютого 2009 року державним виконавцем Залізничного ВДВС Сімферопольського МУЮ в АРК Погореловим Федором Володимировичем винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню зазначеної вимоги на підставі п.7 ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» - наявні інші обставини, передбачені законом, які виключають здійснення виконавчого провадження. Такою обставиною у постанові зазначено п.3.2 спільного наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України N 2112/5/169 від 08.12.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2008 року за N 1177/15868, яким внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17.03.2004 N 25/5/39 "Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2004 року за N 330/8929, що передбачає забезпечення стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 гривень.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном;
8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу;
9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу;
10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Частиною 1 Статті 18 передбачено, що підставою для відкриття виконавчого провадження є заява стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Статтею 106 Закону України « Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон) передбачена відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб.
Відповідно до ч.3 ст.106 Закону, якщо платник податку має заборгованість зі сплати страхових внесків, органи Пенсійного фонду України надсилають йому вимогу про сплату боргу. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Частиною 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачений порядок погодження та виконання вимоги про сплату недоїмки, який полягає в наступному. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби.
Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки, згідно ч.4 ст.106 Закону, виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Таким чином вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.
Судом встановлено, що виконавчий документ - вимога про сплату боргу в сумі 56901,19 гривень від 08.01.2009 року № Ю-34С стосовно боржника ТОВ «Сімбудтранссервіс», який є єдиною необхідною умовою здійснення будь-яких виконавчих дій у тому числі щодо відкриття чи відмови у відкритті виконавчого провадження, направлено стягувачем відповідачеві для виконання.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження передбачені статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження». Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;
3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;
5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону;
7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження за заявою про примусове виконання вимоги про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С в постанові від 19.02.2009 року зазначено саме п. 7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином суд приходить до висновку, що для застосування при відмові у відкритті виконавчого провадження зазначеного пункту необхідною умовою є наявність обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.
У той же час суд встановив, що дійсною підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження із застосуванням п. 7 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» були рекомендаційні норми, передбачені спільному наказі Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України N 2112/5/169 від 08.12.2008 року, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2008 року за N 1177/15868, яким внесено зміни до наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17.03.2004 N 25/5/39 "Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.03.2004 року за N 330/8929.
Відповідно до п.3 ч. 1 наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України N 2112/5/169 від 08.12.2008 року пункт 3 наказу Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України від 17.03.2004 N 25/5/39 "Про взаємодію органів державної виконавчої служби та Пенсійного фонду України" доповнено підпунктами 3.1 - 3.3 такого змісту:
п. 3.2. З урахуванням положень частини другої статті 1071 Цивільного кодексу України органам Пенсійного фонду України забезпечувати стягнення боргу до Пенсійного фонду України шляхом подання позовних заяв до суду, в першу чергу - щодо сум, які перевищують 5000 гривень.
Отже суд вважає, що по-перше норми п. 3.2 зазначеного наказу мають рекомендаційну силу і розповсюджуються в цій частині в першу чергу на органи Пенсійного фонду. По-друге, відповідач застосовуючи його норми при відмові у відкритті виконавчого провадження за п.7 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» вийшов за межі вимог цього пункту, розповсюдивши дію наказу до «наявності обставин, передбачених Законом». По - трете, судом достеменно встановлено, що обставини, які - б виключали здійснення виконавчого провадження на час відмови у його відкритті були відсутні.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, та в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Сіб'єкт владних повноважень зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути доказами у справі.
Не дивлячись на те, що Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим проти адміністративного позову заперечував, ніяких доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем до суду надано не було. Крім того, відповідачем не надано жодних ґрунтовних доказів та обставин, які-б виключали здійснення виконавчого провадження.
Таким чином, суд приходить до висновку, що постанова державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Погорелова Федора Володимировича про відмову у відкритті провадження від 19.02.2009 року по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С, суперечить вимогам чинного законодавства, є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.
Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом.
Частиною 3 статті 181КАС України передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій, бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Але позивач заявив вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Погорелова Федора Володимировича по відмові у відкритті провадження від 19.02.2009 року по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С.
У той же час відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Оскільки судом встановлено, що позивач правильно зазначив відповідачем у справі також Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим, однак вимоги про визнання дій неправомірними виклав стосовно особи, яка не може бути відповідачем у справі, суд вважає можливим вийти за межі позовних вимог в частині визнання неправомірними дій Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С, оскільки ці дії не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі, у межах повноважень, добросовісно та розсудливо.
Одночасно, суд звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачено певні права та обов'язки державного виконавця при одержанні виконавчого документа для виконання, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження чи відмови у його відкритті з інших, ніж передбачено у п. 7 статті 26 Законом України «Про виконавче провадження» підстав, тому суд вважає можливим частково задовольни позовні вимоги позивача, зобов'язавши Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим прийняти рішення, передбачене Законом України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом - вимогою Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С.
Під час судового засідання, яке відбулось 26.03.2009 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 30.03.2009 року.
Згідно з п.34 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про сплату державного мита» від 21.01.1993 року №7-93, органи Пенсійного фонду України звільнені від сплати державного мита.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати неправомірними дії Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим щодо відмови у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим Погорелова Федора Володимировича про відмову у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню вимоги Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С.
4. Зобовязати Залізничний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції АР Крим прийняти рішення, передбачене Законом України «Про виконавче провадження» за виконавчим документом - вимогою Управління ПФУ в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим про сплату боргу від 08.01.2009 року № Ю-34С.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її складення у повному обсязі, у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі до Севастопольського апеляційного адміністративного суду Автономної Республіки Крим через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої, протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Трещова О.Р.