вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
30.03.09Справа №2а-2046/09/5/0170
14:22
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представників:
від позивача - Желиховська Т.В. - юрисконсульт, дов. № 12 від 11.03.09р., Твердюков Є.М. - юрисконсульт, дов. Від 21.01.09р.
від відповідача - Шенягіна Т.Ю. - податковий інспектор, дов. № 102/10-0 від 27.08.08р.
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідер-Крим"
до Державноъ податковоъ інспекціъ у м. Сімферополі АР Крим
про визнання протиправним та скасування рішення.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022303 від 09.01.09р., яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1673613,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що перевірка від 31.05.2008р. проведена відповідачем незаконно у порушення вимог ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Також позивач зазначає, що висновки перевірки, що викладені у акті не відповідають дійсності.
Відповідач проти позову заперечує та у своєму запереченні на позов зазначив, що при проведенні перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004р. Крім того, відповідач пояснив, що перевірка була проведена відповідно до вимог ст.ст. 8, 9, 10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
У судовому засіданні 30.03.2009р. позивач надав суду заяву про зміну предмету позовних вимог та просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022303 від 09.01.09р., яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1673613,85 грн.
Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
18.12.2008р. відповідачем проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій - господарської одиниці - яка належить позивачу, а саме, складу, який розташований у м. Сімферополь, вул. Євпаторійське шосе,6.
Під час зазначеної перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004р., які виразились у несвоєчасному оприбуткуванні у повній сумі всій готівки, що надходить до каси.
За результатами вказаної перевірки складений акт № 000562 від 18.12.2008р., який покладений у підставу винесення відповідачем рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022303 від 09.01.09р., згідно з яким за порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій в національній валюті України затвердженого Постановою НБУ № 637 від 15.12.2004р., відповідно до абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовані штрафні санкції у розмірі 1673613,85 грн.
Розглянувши подані сторонами докази, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004р. затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.
Це Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.
Відповідно до п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, каса - приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.
Розділом 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні передбачений Порядок ведення касової книги та обов'язки касира, відповідно до п.п. 4.2, 4.3 якого, усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі; записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі.
Згідно з п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” оформляються згідно з вимогами цього Закону (п. 3.2. Положення № 637).
У ст.1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” встановлено, що за не оприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки до юридичних осіб застосовуються штрафні санкції у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
До матеріалів справи додана копія витягу з книги обліку розрахункових операцій № 0109007806 Р/3.
Посилання позивача на те, що зі сторінки 60 КОРО (копія якої також додана до матеріалів справи) продовжується облік готівки та сум розрахунків суд вважає необґрунтованими, а сторінку 60 КОРО як неналежний доказ, оскільки у наданої копії витягу з КОРО зафіксований останній запис 13.12.2008р., який закріплений підписами працівників відповідача 18.12.2008р. - це сторінка 36 КОРО.
Матеріалами справи підтверджується проведення всіх операцій через РРО, роздрукування Z -звітів на повну суму проведених розрахунків та їх зберігання у книзі обліку розрахункових операцій.
Зазначені факти підтверджені представником відповідача під час розгляду справи та знайшли своє відображення у запереченні відповідача (вих. № 2988/9/10-0 від 16.03.09р.), однак відповідач вказує на те, що наявність денних Z -звітів у КОРО ще не є здійсненням оприбуткування готівки у повному обсязі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач, оформивши касові операції згідно з вимогами Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та Порядку застосування реєстраторів розрахункових операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, затвердженого Наказом ДПА України № 614 від 01.12.2000 р., не виконав у повному обсязі приписи п.2.6 Положення № 637 щодо запису зазначених готівкових коштів у книзі обліку розрахункових операцій, що відповідно до Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” тягне за собою застосування штрафних санкцій.
Таким чином, висновки відповідача, викладені у акті перевірки № 000562 від 18.12.2008р. про порушення позивачем п. 2.6. Положення № 637 відповідають дійсним обставинам справи.
Разом з тим, слід враховувати наступне. Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що ст.1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (1986 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що має бути обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, яку намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.
Приймаючи до уваги зазначене, суд вважає, що дії відповідача по прийняттю рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022303 від 09.01.2009р. слід визнати правомірними, але необхідно визначити що вони не є пропорційними характеру вчиненого позивачем порушення п.2.6 Положення № 637.
Суд приходить до висновку, що відповідач, зафіксувавши непроведення позивачем записів у книзі обліку розрахункових операцій сум операцій, не прийняв до уваги те, що всі вони були проведені через РРО та внесені останнім у Z -звіт, що робить неможливим ухилення від сплати податків.
Отже, припис п. 2.6. Положення № 637 щодо необхідності запису сум отриманої готівки у книзі обліку розрахункових операцій набуває суто формальне значення.
Тому застосування фінансових санкцій у сумі 1673613,85 грн. за порушення вимог Положення № 637 слід кваліфікувати як таке, що порушує принцип пропорційності, а матеріалами справи не підтверджується нанесення позивачем будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів.
В силу викладеного суд приходить до висновку, що в умовах відсутності такої шкоди чи загрози її завдання, до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції. Слід також враховувати, що під час проведення перевірки відповідачем не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намір позивача приховувати доходи, отримані за надані послуги, в наслідок чого на підставі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.
Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють , чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, розсудливо, та пропорційно з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав , свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія).
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів позивача про незаконність проведення перевірки, то суд вважає ці доводи необґрунтованими виду наступного.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за дотримання порядку проведення готівкових розрахунків за послуги у встановленому законом порядку.
Перевірка від 18.12.08р. була проведена відповідно до зазначеної норми з метою здійснення контролю за дотриманням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 7 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» позаплановими перевірками вважаються перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
За згодою представників сторін в ході судового засідання, яке відбулось 30.03.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі та підписана 03.04.2009р.
Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000022303 від 09.01.09р., яким застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1673613,85 грн.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лідер-Крим» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 25, кв. 16) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.