Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-12232/12/0170/24
15.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Омельченка В. А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кащеєва Г.Ю. ) від 16.04.13 у справі № 2а-12232/12/0170/24
за позовом Публічного акціонерного товариства "По туризму та екскурсіях" "Кримтур" (вул. Шмідта, 9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.13 у справі № 2а-12232/12/0170/24 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "По туризму та екскурсіях" "Кримтур" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, - задоволені.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000732206 від 18.10.2012 року.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000722206 від 18.10.2012 року.
Також судом вирішено питання щодо судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. А саме, апелянт посилається на те, що перевіркою встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.44.1 ст.44, п.138.1, п.138.2, п.138.6, пп.138.8.1 п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підприємством до складу скоригованих валових витрат та витрат, які враховуються при визначені об'єкта оподаткування, та податкового кредиту з податку на додану вартість неправомірно віднесено вартість товарів, робіт, послуг за господарськими операціями з БВП «Строитель-Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Габарит-Груп», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», ПП «Визит Торг», оскільки при перевірці встановлено, що усі операції купівлі-продажу за участю вищезазначених контрагентів-постачальників спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство «По туризму та екскурсіях «Кримтур» 28.01.1992 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим виконкомом Сімферопольської міськради АР Крим, серії А01 № 630169 та довідкою АА № 461743 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Головного управління статистики в АР Крим. Місцезнаходження юридичної особи - 95017, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, вул. Шмідта, 9.
ПАТ «Кримтур» перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби з 28.01.1992р. та з 22 липня 1997 року є платником податку на додану вартість.
05 жовтня 2012 року Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС складений акт № 6893/22-6/02648828 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Габарит Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», ПП «Визит Торг» за період з 01.07.2009 по 30.09.2011 року.
Відповідно до висновків акту перевірки № 6893/22-6/02648828 ДПІ встановлені порушення позивачем:
- п.5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 44.1 ст. 44, п. 138.1, п.138.2, п.138.6, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 390 654,00 грн.
- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 322 455,00 грн.
Актом перевірки встановлено, що підприємством зайво включено до складу валових витрат та податкового кредиту суми, в тому числі ПДВ, з продажу товарів по безтоварним операціям, сформовано витрати та податковий кредит по відсутнім документам з метою одержання податкової вигоди, а тому, відповідно відсутній факт поставки товарів покупцям. Як вказано у акті перевірки, контрагентами позивача надавались податкові накладні та первинні документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, у зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.
На підставі вказаних обставин, ДПІ дійшла висновку, що враховуючи те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, то, відповідно до положень Цивільного кодексу України, угоди з контрагентами - покупцями, постачальниками мають ознаки нікчемності. Як наслідок того, що операції з придбання товарів (послуг) є нікчемними, також нікчемними є операції з реалізації на адресу покупців.
На підставі висновків акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено податкове повідомлення рішення № 0000732206 від 18.10.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Кримтур» має сплатити до бюджету податку на прибуток у сумі 415 710,75грн. з яких 358 002,00грн. - основного платежу, 57 708,75грн. - штрафні санкції, та податкове повідомлення-рішення № 0000722206 від 18.10.2012 року, відповідно до якого ПАТ «Кримтур» має сплатити до бюджету податку на додану вартість у сумі 370 226,75грн., з яких 229 629,00грн. - основного платежу, 70 597,75грн. - штрафні санкції.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Враховуючи той факт, що спірні господарські операції, щодо оподаткування яких між сторонами є спір, відбувались у період з липня 2009 по вересень 2011 (включно), тому суд перевіряє відповідність правил оподаткування спірних взаємовідносин Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість» та Податковому кодексу України.
Так, згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що діяв на момент виникнення спірних відносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що діяв на час виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Згідно з підпунктами 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 цього Закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно зі статтею 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пункт 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлює, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті (собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати складаються з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг); інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (інші витрати господарської діяльності, до яких цим розділом прямо не встановлено обмежень щодо віднесення до складу витрат) крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «г» підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України до складу загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Згідно з підпунктами 138.4, 138.5 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.
Пунктом 140.2 статті 140 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації. Перерахунок доходів та витрат (балансової вартості основних засобів) також проводиться сторонами: у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину - у разі визнання судом правочину недійсним; у звітному періоді, в якому рішення суду про визнання правочину недійсним набуло законної сили - у разі визнання правочину недійсним з інших підстав.
Відповідно до підпункту 139.1.1 та підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України не відносяться до складу витрат - витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, не підтверджених відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пункти 152.1, 152.3 статті 152 Податкового кодексу України визначають, що податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, від податкової бази, визначеної згідно зі статтею 149 цього Кодексу.
Доходи і витрати нараховуються з моменту їх виникнення згідно з правилами, встановленими цим розділом, незалежно від дати надходження або сплати коштів, якщо інше не встановлено цим розділом.
Згідно з підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування з податку на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу (орендарю).
Порядок формування податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду: у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).
Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
В силу пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
За змістом наведених норм законодавства наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, які мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість. Необхідною умовою для віднесення понесених при придбанні товарів (робіт, послуг) витрат та сплачених у ціні цих товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до складу витрат виробництва та податкового кредиту з податку на додану вартість є факт їх придбання з метою використання в господарській діяльності. Отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит з податку на додану вартість.
В свою чергу, відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до статті 184 розділу V Податкового кодексу України реєстрація особи як платника податку на додану вартість діє до дати анулювання такої реєстрації, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних (пункт 184.5 статті 185 Податкового кодексу України).
Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями) зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Виходячи з вимог пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статті 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з підпунктами 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 2.15 та пункту 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Аналіз реальності господарських операції здійснюється на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Повторно при розгляді справи судовою колегією встановлено, що між позивачем (його філіями) та постачальниками (товарів, послуг) існували господарські відносини:
- між ПАТ «Кримтур» (ЗАТ «Кримтур») та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Таврія» та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, січень 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Крим» та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, січень 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Восход» та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, січень 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК ім.А.В.Мокроусова та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, лютий 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Чайка» та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОСК «Прімор'є» та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, січень 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Горизонт» та БВП «Строитель-Плюс» (січень 2010, січень 2011, пуско-налагоджувальні та електромонтажні роботи);
- між Філія Кримського ЗАТ « «Кримтур» ТОК «Горизонт» та Фірма «Капітель Плюс» (жовтень 2011, благоустрій території замовника);
- між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Чайка» та ПП «Габарит-Груп» (травень 2010, продаж продуктів харчування);
- між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Восход» та ПП «Визит Торг» (серпень 2011, продаж сантехники);
- між ЗАТ «Кримтур» та КП «Альянс» (лютий 2010, квітень 2011, монтажні та налагоджувальні роботи, продаж товару), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Золотий пляж» та КП «Альянс» (квітень 2010, поточний ремонт крівлі споруди), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Горизонт» та КП «Альянс» (червень 2011, надання послуг), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОСК «Прімор'є» та КП «Альянс» (травень 2010, поточний ремонт фасаду будівлі), між Філія Кримського ЗАТ Кримтур» ТОК «Восход» та КП «Альянс» (червень 2011, налагоджувальні роботи);
- між ЗАТ «Кримтур» та ПП «Севелітстрой» (січень, квітень 2011, виготовлення та встановлення огорожі), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Чайка» та ПП «Севелітстрой» (травень 2010, ремонтно-будівельні роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОСК «Прімор'є» та ПП «Севелітстрой» (лютий 2011, ремонті роботи), між Філія Кримського ЗАТ «Кримтур» ТОК «Восход» та ПП «Севелітстрой» (серпень 2010, ремонтно-будівельні роботи фасаду споруди).
Реальність здійснення контрагентами позивача господарських операцій та понесення позивачем при придбанні товарів (послуг) витрат, підтверджується первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, в тому числі податковими накладними.
Крім того, згідно висновку судово-економічної експертизи, яка була призначена у справі ухвалою від 23.11.2012, фактичне здійснення операцій з придбання та оплати товарів (робот, послуг) за договорами з БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Габарит Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», ПП «Визит Торг», які визнані нікчемними згідно з актом ДПІ у м. Сімферополі № 6893/22-6/02648828 від 05.10.2012р., підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «Кримтур» за період з 01.07.2009 по 30.09.2011 року.
Використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), придбаних ПАТ «Кримтур» з метою їх використання у власній господарській діяльності у постачальників БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Габарит Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», ПП «Визит Торг», підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку у загальній вартості без ПДВ 1791440,07 грн.
Первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «Кримтур» підтверджуються зміни у структурі активів (майна) та пасивів (зобов'язань та власного капіталу) за господарськими операціями з придбання та оплати вказаних товарів (робіт, послуг).
Реальність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) за договорами з БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Габарит Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», ПП «Визит Торг» з урахуванням часу, простору, складських та виробничих потужностей позивача підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «Кримтур».
Висновок ДПІ у м. Сімферополі, викладений у акті перевірки № 6893/22-6/02648828 від 05.10.2012р., щодо порушення позивачем п.5.1 пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 44.1 ст. 44,п. 138.1,п.138.2,п.138.6, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на суму 390 654,00 грн. не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «Кримтур».
Висновок ДПІ у м. Сімферополі, викладений у акті перевірки № 6893/22-6/02648828 від 05.10.2012р., щодо порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на суму 322 455,00 грн. не підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку ПАТ «Кримтур».
Доказів в спростування вказаних обставин, як при розгляді справи у суді першої інстанції, так й при розгляді апеляційної скарги з боку ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС судової колегії не надано.
Окрім того, відповідачем не встановлено факту того, що до складу валових витрат та податкового кредиту позивачем було включено суму витрат та податку на додану вартість, на підставі не існуючих первинних документів або податкових накладних, або які складені не у відповідності із вимогами чинного законодавства України, або по операціям, які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника.
За таких підстав, судова колегія зазначає, що товарність та реальність здійснення господарських операцій підтверджено належним чином оформленими первинними документами, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулись.
На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про протиправність висновків податкового органу про безпідставне формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за рахунок БВП «Строитель Плюс», ПП «Ротонда Торг», ПП «Севелітстрой», ПП «Кримторг», Фірма «Капітель Плюс», ПП «Габарит Плюс», ТОВ «Бренд Строй», ПП «Базис Торг», КП «Альянс», ПП «Визит Торг», та, як наслідок, заниження позивачем грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 390 654,0 грн. та податку додану вартість у сумі 322 455,0 грн.
Окрім того, щодо доводів апелянта, відносно нікчемності правочинів позивача з його контрагентами, судова колегія зазначає наступне.
Згідно з ч.5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 1 ст.216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодуванні.
Згідно ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
При цьому згідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст. 195, ст. 196, ст. 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.04.2013року у справі № 2а-12232/12/0170/24 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна