ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 серпня 2013 року 16:35 № 826/10193/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі
головуючого судді Шулежка В.П.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
за участю сторін:
представника позивача - Якимчук С.М.,
представника відповідача - Гомольська Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Рембуд-С» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось приватне акціонерне товариство «Рембуд-С» (далі-позивач) до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 01.03.2013 р. № 0001032260 та № 0001042260.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на думку позивача, відповідачем у порушення норм податкового законодавства України, прийняті протиправні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу неправомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток і застосовані штрафні (фінансові) санкції, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи оскаржувані рішення законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та на виконання норм податкового законодавства за результатами перевірки позивача, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їхніх представників, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, судом встановлено наступне.
Відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань достовірності, повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств по взаємовідносинах з ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Лоу Консалт», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Дормашавто» за період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р.
За результатами перевірки відповідачем складено акт від 15.02.2013 р. № 84/22-609/19014453, яким зафіксовані виявлені під час перевірки порушення позивачем норм податкового законодавства України, а саме: пп.5.3.9. п.5.3. ст.5, п.5.1. ст.5. пп.11.2.1. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 172 633,00 грн., в тому числі: за 3 квартал 2010 року на суму 100200,00 грн., за 4 квартал 2010 року на суму 72 433,00 грн.; пп.7.2.3. п.7.2. ст.7, пп.7.4.4. п.7.4. ст.7, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на суму 138 106,00 грн., в т.ч. в періодах: липень 2010 року - 15 873,00 грн., серпень 2010 року - 387,00 гри., вересень 2010 року - 63 900,00 грн., жовтень 2010 року - 28 510,00 грн., листопад 2010 року - 19 538,00 грн., грудень 2010 року - 9 898,00 грн.
У зв'язку з виявленими порушеннями, зафіксованими в акті перевірки від 15.02.2013 р. № 84/22-609/19014453, відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення форми «Р»: від 01.03.2013 р. № 0001032260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138 106,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34 526,50 грн.; від 01.03.2013 р. № 0001042260, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 172 633,00 грн. і застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 43 158,25 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2010 р. по 30.09.2012 р., позивач мав договірні взаємовідносини із контрагентами - ПП «Фірма «Володар», ТОВ «Лоу Консалт», ПП «Клер Шато Фиорд», ТОВ «ТПК «Техномашпостач», ТОВ «Дормашавто».
На підтвердження виконання договірних відносин, включення позивачем витрат на оплату товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також сплати позивачем податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), контрагентами виписані позивачу первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг).
В той же час, відносно контрагентів позивача наявна наступна інформація.
ПП «Фірма «Володар» зареєстровано Дніпровською районною в м. Києві Державною адміністрацією, має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням».
Актом ДПІ у Вишгородському районі Київської області ДПС від 31.01.2012 р. № 72/23-1/31988783 про неможливість проведення перевірки ПП «Фірма «Володар» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2011 р. зафіксовано, що на підприємстві відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, що свідчить про нікчемність укладених ПП «Фірма «Володар» з контрагентам (покупцями та постачальниками).
ТОВ «Лоу Консалт» зареєстровано виконавчим комітетом Бориспільської ради, має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника податку на додану вартість від 01.06.2009 р. анульовано 06.01.2012 р.
Актом Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 20.05.2011 р. № 413/7/23-1/36429084 про результати проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лоу Консалт» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період з листопада 2009 року по квітень 2011 року зафіксовано, що співробітниками ВПМ Бориспільської ОДПІ, в рамках вжиття заходів по руйнуванню схем мінімізації податкових зобов'язань (ухилення від сплати податків) встановлено, що певними особами, які на даний час встановлюються, створено та використовується ланка вигодотранспортуючих та вигодоформуючих («податкових ям») СГД - юридичних осіб, до складу яких входить, зокрема, ТОВ «Лоу Консалт».
Отже, фінансово - господарські операції ТОВ «Лоу Консалт» та контрагентів-покупців, за період з 25.11.2009 р. по квітень 2011 року, не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Наслідком діяльності ТОВ «Лоу Консалт» є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
Крім того, перевіркою ТОВ «Лоу Консалт» встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
ПП «Клер Шато Фиорд» зареєстроване в Яготинській районній державній адміністрації, має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника податку на додану вартість від 19.08.2004 р. анульовано 11.05.2011 р.
Актом Яготинської МДПІ від 28.09.2012р. №45/2200/32395460 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Клер Шато Фиорд» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами покупцями та постачальниками за період з 01.01.2007 р. по 31.03.2012 р. зафіксовано, що відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства свідчить про нікчемність укладених ним правочинів з контрагентами покупцями та постачальниками.
Крім того, від Військової прокуратури Західного регіону України надійшла постанова про проведення позапланової виїзної документальної перевірки окремих питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства службовими особами ПП «Клер Шато Фиорд» до якої долучено протокол допиту директора підприємства ОСОБА_6, в якому він пояснив, що ніякого відношення до діяльності підприємства він не має, документи, що мають відношення до підприємства не підписував.
Отже, ПП «Клер Шато Фиорд» створене без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою прикриття надання послуг по конвертації безготівкових коштів в готівку.
ТОВ «ТПК «Техномашпостач» зареєстроване виконкомом Бориспільської міської ради, має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника податку на додану вартість від 19.01.2010 р. анульовано 05.12.2011 р.
Актами Бориспільської ОДПІ від 11.07.2011 р. № 487/7/23-1/36803875, від 05.10.2011 р. № 282/22-1/36803875 про результати перевірок ТОВ «ТПК «Техномашпостач» зафіксовано, що фінансово-господарські операції підприємства та контрагентів-покупців, в період березень-травень 2011 року не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Отже, наслідком діяльності підприємства є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
Крім того, актом Бориспільської ОДПІ від 07.04.2011 р. №280/7/23-1/36803875 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «ТПК «Техномашпостач» з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за 2010 рік, січень, лютий 2011 року» зафіксовано відсутність ТОВ «ТПК «Техномашпостач» поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
ТОВ «Дормашавто» зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією, має стан платника - «до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням»; свідоцтво платника податку на додану вартість від 08.12.2009 р. анульовано 16.03.2012 р.
Крім того, в ході перевірки, податковим органом встановлено, що в провадження СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва перебуває кримінальна справа за фактом фіктивного підприємництва невстановленими особами шляхом створення суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема, ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Дормашавто», на ім'я громадян Росії ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, з метою прикриття діяльності, що вчинено повторно та заподіяло велику матеріальну шкоду державі, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.
За версією досудового слідства, ПП «Фірма «Володар» та ТОВ «Дормашавто», упродовж 2008-2011 років використовувались в злочинних схемах зі створення штучної видимості законності перерахування на їх розрахункові рахунки грошових коштів з метою їх подальшого переведення в готівку, незаконного завищення валових витрат і податкового кредиту з ПДВ та ухилення від сплати податків реально діючим підприємствам.
Опитана 14.12.2011 р. громадянка Російської Федерації ОСОБА_11, яка згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ПП «Фірма «Володар» пояснила, що в серпні-вересні 2010 року вона погодилась зареєструвати ПП «Фірма «Володар» без мети займатися фінансово-господарською діяльністю. Як пояснила ОСОБА_11, вона у м. Києві підписала статутні документи, проте ніякого майна та грошових коштів до статутного фонду підприємства не вносила; окрім цього вона взяла участь у відкритті розрахункового рахунку в банківській установі, проте в подальшому ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства вона не мала та будь-яких документів не складала і не підрисувала.
Опитаний 14.12.2011 р. громадянин російської Федерації ОСОБА_10, який згідно офіційної реєстраційної документації значиться керівником та головним бухгалтером ТОВ «Дормашавто» пояснив, що засновником та директором цього підприємства він не являється, ким та коли здійснювалась реєстрація підприємства йому не відомо, майно та грошові кошти до статутного фонду підприємства він не вносив, будь-які документи підприємства, включаючи статутні, не складав та не підписував, розрахункові рахунки не відкривав.
Більше того, перевіркою позивача не виявлено, а посадовими особами позивача не надано документів, що засвідчують транспортування придбаного товару (робіт, послуг), що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) у контрагентів.
Суд звертає увагу на те, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.
З вищезазначених обставин вбачається, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача здійснюється поза межами правового поля, що, у свою чергу, свідчить про ненабуття належним чином цивільної праводієздатності, господарські взаємовідносини між ТОВ «Рембуд-С» та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені ними із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою.
Відповідно до ч.1 ст.202, ч.1-3,5,6 ст.203 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.
Згідно ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ч.1 ст.204 ЦКУ).
Відповідно до ч.1,2 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Такий правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст.216).
Згідно ч.1,2 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів позивача має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені ними правочини є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується з висновками відповідача щодо недійсності правочинів, вчинених між позивачем та контрагентами, в силу їх нікчемності.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26.06.2007 р., положення статей 207 и 208 Господарського Кодексу України слід застосовувати з врахуванням того що договір, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч.1 ст. 203, ч.2 ст.215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Формування податкового кредиту та валових витрат за нікчемними правочинами не може відбуватись за правилами податкового законодавства.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі-Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У зв'язку з тим, що перевірка позивача проводилась з урахуванням періоду до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01.01.2011 р.), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31.12.2010 р.
Відповідно до пп.14.1.36. п.14.1. ст.14 Кодексу, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно пп.14.1.27. п.14.1. ст.14 Кодексу, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", пп.139.1.9. п.139.1. ст.139 Кодексу, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.
Відповідно до п.1.7. ст.1. Закону України "Про податок на додану вартість", пп.14.1.181. п.14.1.ст.14 Кодексу, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.
Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1, п.198.3. ст.198 Кодексу, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу).
Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.6. ст.198 Кодексу, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону, п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.2. ст.198 Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п.201.10. ст.201 Кодексу, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (далі-Закон).
Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Згідно з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі від 02.06.2011 p. № 742/11/13-11, «будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Крім того, суд звертає увагу на позицію Вищого адміністративного суду України, викладу в оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. також зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
Таким чином, виконання робіт для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснена і підтверджена належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання/реалізації товарів (робіт, послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу доходів/витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкових зобов'язань та податкового кредиту для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених документів або сплати грошових коштів.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд звертає увагу на відсутність доказів щодо наявності довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, які видавались особі (-ам), відповідальним за отримання від контрагентів товару, а також відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товару.
Відсутність згаданих документів не надає змоги ідентифікувати осіб, що приймали участь у здійсненні згаданих господарських операцій та позбавляє можливості встановити факт товарності зазначених господарських операцій.
Також, позивачем не надано документів, які б спростовували висновки податкового органу, зокрема, не доведено використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача, а також не надано доказів щодо наявності на даний час товару у позивача або реалізації його іншим контрагентам.
Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із висновком податкового органу, що господарська діяльність контрагентів має ознаки нереальності здійснення господарських операцій, а укладені такими контрагентами угоди не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, отже є нікчемними, а видані ними первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства, у зв'язку з чим не можуть підтвердити факт здійснення господарських операцій.
Крім того, враховуючи наведені правові норми, а також ті обставини, що первинні документи видані позивачу контрагентами на виконання нікчемних правочинів, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем первинні документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат, первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів (робіт, послуг) від контрагентів, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на податковий кредит та включення до складу вдових витрат витрат на придбання товарі (робіт, послуг) контрагентів.
Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 01.03.2013 р. № 0001032260 та № 0001042260.
Згідно з ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналіз викладених законодавчих норм та обставин справи свідчить про те, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові-повідомлення рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1, 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін, вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Рембуд-С» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено та підписано 21.08.2013 р.
Суддя В.П. Шулежко