ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
18 липня 2013 року 16:40 № 826/9049/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Шулежка В.П., суддів Огурцова О.П., Погрібніченка І.М.,
при секретарі Пасічнюк С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, за участю третіх осіб - публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби, Державної податкової служби у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Ужгородський Турбогаз» (далі - позивач, ПАТ «Ужгородський Турбогаз») до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (далі - відповідач, Мінекономрозвитку), за участю третіх осіб - публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - третя особа 1), Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області Державної податкової служби (далі - третя особа 2), Державної податкової служби у Закарпатській області (далі - третя особа 3) про визнання протиправним та скасування рішення, що оформлено листом від 05.04.2013 року №4122-09/266 та зобов'язання надати висновок на продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом за період з 21.03.2013 року по 07.05.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при прийнятті рішення про відмову у наданні висновку про продовження термінів розрахунків за зовнішньоекономічним договором поставки продукції виробничо-технічного призначення з додатковими угодами відповідачем грубо порушено, передбачені законодавством, строки розгляду звернення позивача, крім того, зазначена відмова є необґрунтованою та законодавчо не закріпленою, а тому позивач вважає за необхідне скасувати дане рішення та зобов'язати відповідача надати висновок на продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом за відповідний період.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та просив відмовити у задоволенні позову повністю.
В обґрунтування заперечень проти позову пояснив, що Міністерство охорони економічного розвитку і торгівлі України в межах компетенції та керуючись чинним законодавством, що регулює Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями не мало правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунків, у зв'язку з чим листом відмовив у його видачі.
Крім того, щодо зобов'язання відповідача надати висновок на продовження строків розрахунків, відповідач вважає, що такі позовні вимоги виходять за межі предмета доказування, оскільки це ні що інше, як втручання в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Представник третьої особи 1 в судовому засіданні пояснив, що ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у відповідності до законодавства у сфері валютного регулювання та валютного контролю, на підставі наданого ПАТ «Ужгородський Турбогаз» договору поставки продукції виробничо-технічного призначення, виконано платіжні доручення на перерахування попередньої оплати в іноземній валюті на користь нерезидента.
Разом з тим, третій особі 1 була надана інформація про виявлені порушення позивачем строків розрахунків за експортно-імпортними операціями, але після надання ПАТ «Ужгородський Турбогаз» висновку Мінекономрозвитку від 24.05.2013 року №576, інформацію про порушення строків розрахунків було вилучено з форми статистичної звітності №531 на звітну дату 01.06.2013 року, а тому, на думку представника третьої особи 1, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», як агент валютного контролю щодо виконання клієнтами строків розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами, дотримано вимог чинного законодавства України.
Треті особи 2 та 3 в судове засідання не прибули, подали до суду клопотання, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до вимог частини шостої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів у справі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін та осіб, які беруть участь у справі, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Між позивачем (Покупець) та компанією «LOGITSTIC SOLUSION INTERNATIONAL» LTD (Продавець) укладено договір №117-03-12F поставки продукції виробничо-технічного призначення від 21.03.2012 року (далі - Договір №117-03-12F), відповідно до якого Продавець зобов'язується поставляти продукцію виробничо-технічного призначення, зазначену у погодженій сторонами Специфікації №1 на умовах DDU м. Ужгород, Україна, а Покупець прийняти та оплатити товар у відповідності до умов цього Договору.
Продукцією, згідно із зазначеним Договором, є обладнання для модернізації ливарного виробництва ПАТ «Ужгородський Турбогаз».
Відповідно до умов Договору №117-03-12F базис поставки - DDU м. Ужгород, Україна; валютою Договору являються долари США; загальна сума на умовах DDU м. Ужгород становить 28 470 000,00 доларів США.
Порядок і строки сплати вказані у Специфікації №1, яка є невід'ємною частиною Договору №117-03-12F. Згідно зазначеного Договору Покупець в платіжних дорученнях в призначенні платежу зазначає номер та дату Договору. Датою сплати товару вважається дата надходження коштів на рахунок Продавця.
Згідно з платіжними дорученнями в іноземній валюті №011 від 23.03.2012 року, №012 від 26.03.2012 року, №013 від 27.03.2012 року позивач частково сплатив авансовий платіж на загальну суму в розмірі 17 472 200,00 доларів США.
Між ПАТ «Ужгородський Турбогаз» та компанією «LOGITSTIC SOLUSION INTERNATIONAL» LTD 11.03.2013 року укладено додаткову угоду № 2, якою внесені зміни до Договору №117-03-12F від 21.03.2012 року та Специфікації №1 від 21.03.2012 року.
Відповідно до додаткової угоди № 2 сторони погодили наступні зміни: продовжили строк дії Договору №117-03-12F з моменту підписання до 20.07.2014 року та термін поставки продукції встановлено до 20.07.2014 року на умовах DDU м. Ужгород, Україна.
ПАТ «Ужгородський Турбогаз», в свою чергу, звернувся з листом за вих. № 008/267 від 20.03.2013 року до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, в якому просив надати висновок щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором №117-03-12F від 21.03.2012 року на загальну суму 17 472 200,00 доларів США до 20.07.2014 року (далі - лист № 008/267 від 20.03.2013 року).
В обґрунтування своїх вимог ПАТ «Ужгородський Турбогаз» зазначило, що по незалежним від нього обставинам, а саме звернення компанії «LOGITSTIC SOLUSION INTERNATIONAL» LTD з листом від 13.02.2013 року з пропозицією продовжити строки поставки до 20.07.2014 року у зв'язку з виникненням додаткового часу на виправлення дефектів, додатковий підбір обладнання щодо технічних умов, технічною складністю виготовлення продукції, строк поставки був збільшений, а також наполягав, що даний товар відноситься до складних технічних виробів та закінчення реконструкції і модернізації ливарних потужностей для ПАТ «Ужгородський Турбогаз» являється однією з основних задач подальшого розвитку підприємства.
На підставі листа № 008/267 від 20.03.2013 року та доданих до нього документів Мінекономрозвитку повідомив позивача листом від 05.04.2013 року № 4122-09/266 про необхідність усунення наведених у листі зауважень та у разі надання додаткових матеріалів Мінекономрозвитку розгляне можливість надання висновку.
Позивач категорично не погоджується із такою відмовою відповідача, вважаючи, що цим порушено його права, свободи та інтереси у здійсненні його господарської діяльності, у зв'язку з чим звернувся до суду з відповідним позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 23.09.1994 року № 185/94-ВР - виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.
У відповідності до статті 2 вищезазначеного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.
При застосуванні розрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву строк, передбачений частиною першою цієї статті, діє з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.
Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.
Згідно зі статтею 6 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» - строки, зазначені у статтях 1 і 2 цього Закону, можуть бути продовжені центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики у разі виконання резидентами операцій за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення. Порядок віднесення операцій резидентів до зазначених у частині 1 цієї статті та умови видачі висновків на перевищення строків, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року № 1409 затверджено Порядок продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - Порядок № 1409).
Даний Порядок № 1409 визначає механізм віднесення операцій резидентів до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, а також умови видачі висновків щодо перевищення встановлених у статтях 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» строків проведення розрахунків за такими операціями. Дія цього Порядку поширюється на всіх резидентів - суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форми власності.
У відповідності до п. 2 Порядку №1409, до операцій, що здійснюються резидентами, належать: зокрема, під час виконання договорів поставки складних технічних виробів - імпортні операції з поставки устаткування частинами або складних технічних виробів, що потребують установки, монтажу, налагодження, гарантійного обслуговування і введення їх у дію на місці експлуатації, а також з поставки складних технічних виробів, строк виготовлення та транспортування яких перевищує 180 днів.
Висновок стосовно віднесення операцій резидента до таких, що здійснюються за договорами виробничої кооперації, консигнації, комплексного будівництва, тендерної поставки, гарантійного обслуговування, поставки складних технічних виробів і товарів спеціального призначення, та продовження встановлених строків (далі - висновок) видається Мінекономрозвитку (п.3 Порядку №1409).
Порядок розгляду Мінекономрозвитку документів, необхідних для отримання висновку щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями (далі - висновок), а також підстави для відмови у його видачі затверджено наказом Міністерства економіки України від 18.01.2008 року № 15 «Про затвердження Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями» (далі - Положення).
Згідно з пунктом 3 зазначеного Положення відповідальність за достовірність відомостей, що містяться у документах, які резидент подає до Мінекономрозвитку для отримання висновку, несе заявник згідно із законодавством.
Для отримання висновку резиденти подають Мінекономрозвитку України документи, визначені пунктом 4 Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2007 року № 1409 (пункт 5 Положення).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1409 для одержання висновку резидент подає Мінекономрозвитку такі документи:
1) складений у довільній формі лист-звернення, що містить дані про стан виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) на момент звернення, із зазначенням суми заборгованості та обґрунтуванням необхідності продовження встановленого строку на певний період;
2) засвідчені в установленому порядку: копія зовнішньоекономічного договору (контракту), в якому зазначаються адреса та банківські реквізити іноземних контрагентів. Якщо договір укладено іноземною мовою, заявник додає його переклад на українську мову; копії документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічної операції, зокрема платіжних банківських документів, довідок банків, вантажних митних декларацій, коносамента, актів приймання-передачі товару (виконання робіт, надання послуг).
Суд звертає увагу, що позивачем порушено вимоги пункту 4 Порядку №1409 в частині надання документів, не засвідчених у встановленому порядку, а саме копія додаткової угоди №2 від 07.03.2013 року до контракту №117-03-12F від 21.03.2012 року завірена факсиміле, що не відповідає вимогам законодавства стосовно правил завіряння документів.
З приводу цього суд вважає за необхідне зазначити.
Стаття 203 Цивільного кодексу України розрізняє односторонні правочини і договори (двосторонні чи багатосторонні правочини). Двосторонній або багатосторонній правочин є договором. А договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до частини 3 статті 207 Цивільного кодексу України передбачено використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису, що допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Отже, при укладенні договорів законодавство дозволяє використовувати підпис факсиміле, але ставить при цьому умову, що таке використання має бути передбачене або законом, або письмовою згодою сторін. Але оскільки жодним законом спеціальне застосування підпису факсиміле не передбачене, то сторонам для легалізації підпису факсиміле при укладенні договору потрібно ще укласти спеціальну письмову угоду.
У випадку коли сторони уклали договір з використанням факсимільного відтворення підпису чи завіряють документи і при цьому не уклали угоди, передбаченої ч. 3 ст. 207 Цивільного Кодексу України, такий договір може бути визнаний судом недійсним.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи та стверджує відповідач, позивач уже звертався до Мінекономрозвитку з приводу отримання висновку щодо продовження строків за зовнішньоекономічним контрактом з листом та надавав належним чином засвідчену копію додаткової угоди №1 від 11.05.2012 року, яка відповідала вимогам, встановленим Порядком №1409.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1409, аналогічна норма міститься й у пункті 10 Положення, Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і готує висновок або письмову відмову (у формі листа) в його видачі з обґрунтуванням підстав такої відмови.
Підставами для відмови у видачі висновку є: 1) подання резидентом документів: з порушенням вимог, зазначених у пункті 4 цього Порядку; що містять недостовірну інформацію; 2) невідповідність поданих резидентом документів законодавству (пункт 9 Порядку №1409).
З аналізу вищезазначених норм законодавства та досліджених доказів у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав для видачі позивачу висновку щодо продовження строків розрахунків, оскільки останній подав не всі належним чином засвідчені документи у встановленому законодавством порядку, а тому суд погоджується з висновком відповідача щодо відсутності правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунку за контрактом та правомірно надіслав позивачу листа від 05.04.2013 року № 4122-09/266 про відмову у видачі висновку.
Разом з тим, повідомив позивачу про необхідність усунення вищенаведених зауважень, за результатами яких, за умови надання додаткових документів Мінекономрозвитку розгляне можливість надання висновку.
Однак, згідно пункту 10 Порядку №1409 у разі усунення недоліків, що стали підставою для відмови у видачі висновку, резидент може повторно подати документи для його отримання. При цьому строк розрахунків може бути продовжено, починаючи з дати реєстрації в Мінекономрозвитку повторно поданих документів.
Разом з цим, судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із листом від 07.05.2013 року № 008/446 про надання висновку ПАТ «Ужгородський Турбогаз», яким просив продовжити строки розрахунків за зовнішньоекономічною операцією на загальну суму 17 472 200,00 доларів США до 20.07.2014 року, яка здійснюється за контрактом №117-03-12F від 21.03.2012 року.
Відповідач, розглянувши подані ПАТ «Ужгородський Турбогаз» документи, видав висновок №576 щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією від 24.05.2013 року на наступні суми та строки: 5 967 850,00 доларів США, з 07.05.2013 року до 20.07.2013 року; 5 967 850,00 доларів США, з 07.05.2013 року до 20.07.2013 року; 5 536 500,00 доларів США, з 07.05.2013 року до 20.07.2013 року.
Щодо тверджень позивача про визнання протиправним та скасування Мінекономрозвитку рішення, що оформлено листом від 05.04.2013 року № 4122-09/266 про відмову у наданні висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом у зв'язку з пропущенням законодавчо встановленого строку, який визначений п.7 Порядку №1409, суд зазначає наступне.
Як вбачається з пункту 7 Порядку №1409 продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями Мінекономрозвитку розглядає подані резидентом документи протягом 10 робочих днів після їх реєстрації і видає висновок або письмово відмовляє у його видачі із зазначенням підстави.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до Мінекономрозвитку з листом 20.03.2013 року №008/267.
Відповідач отримав зазначеного листа-звернення 21.03.2013 року, що підтверджується вхідним штампом із зазначенням номеру №12/31968 від 21.03.2013 року.
Розглянувши лист-звернення позивача Мінекономрозвитку надано позивачу відповідь листом від 05.04.2013 року № 4122-09/266.
Таким чином, враховуючи положення норми п.7 Порядку №1409, відповідач пропустив 10-ий строк розгляду після реєстрації подані резидентом документи, оскільки мав надати відповідь до 04.04.2013 року.
Проте, суд звертає увагу на те, що відповідь Мінекономрозвитку про відсутність правових підстав для видачі висновку щодо продовження строків розрахунку за контрактом ґрунтується на нормах Порядку продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями та Положення про порядок видачі висновків щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, тому навіть коли відповідачем й порушено встановлений законодавством строк прийняття такого висновку, то це не може бути підставою для прийняття рішення про визнання такого висновку недійсним.
Враховуючи вищенаведені положення, дослідивши наявні докази у справі, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є таким, що прийняте з урахуванням всіх обставин справи, а тому підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Мінекономрозвитку, що оформлено листом від 05.04.2013 року № 4122-09/266 про відмову у наданні висновку про продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом не вбачається.
Позовні вимоги в частині щодо зобов'язання Мінекономрозвитку надати висновок на продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною контрактом №117-03-12F від 21.03.2012 року на загальну суму 17 472 200,00 доларів США за період 21.03.2013 року до 07.05.2013 року, на думку суду, не підлягають задоволенню.
Оскільки вимоги позивача, які містились у листі від 07.05.2013 року №008/446 щодо продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічним договором № 117-03-12F, які є аналогічними до вимог, зазначених у листі від 20.03.2013 року № 008/267, відповідачем розглянуті та задоволені шляхом видачі висновку №576 від 24.05.2013 року.
Окрім того, як встановлено судом, після надання ПАТ «Ужгородський Турбогаз» до АТ «Банк «Фінанси та Кредит» висновку Мінекономрозвитку № 576 від 24.05.2013 року інформацію щодо порушення строків розрахунків за експортно-імпортними операціями було вилучено з форми статистичної звітності №531 на звітну дату 01.06.2013 року.
Суд також звертає увагу на положення Постанови Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 р. № П-278/10, якою встановлено, що з огляду на положення Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в частині позовних вимог щодо зобов'язання Мінекономрозвитку надати висновок на продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічною контрактом №117-03-12F від 21.03.2012 року на загальну суму 17 472 200,00 доларів США за період 21.03.2013 року до 07.05.2013 року, буде розцінено, як втручання в діяльність відповідача, а тому позовні вимоги в даній частині не підлягають задоволенню.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які підтвердили б протиправність оскаржуваного рішення та спростували б твердження відповідача, позивач суду не надав.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення Мінекономрозвитку, оформлене листом від 05.04.2013 року №4122-09/266 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України а тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -
В задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Ужгородський Турбогаз» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя В.П. Шулежко
Суддя О.П. Огурцов
Суддя І.М. Погрібніченко