Справа № 815/4879/13-а
19 серпня 2013 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Марина П.П.
за участю секретаря Борцової С.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування наказу №178-ОС від 12.06.2013 року, поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про визнання протиправними дій щодо прийняття наказу №178-ОС від 12.06.2013 року «Про скасування наказу №153-ОС від 21.05.2013 року «Про призначення ОСОБА_1.», скасування наказу №178-ОС від 12.06.2013 року «Про скасування наказу №153-ОС від 21.05.2013 року «Про призначення ОСОБА_1.», поновлення на посаді головного спеціаліста охорони праці та пожежної безпеки управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу починаючи з 12.06.2013 року по день поновлення на посаді, стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1147 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем Конституції та законів України, оскільки ОСОБА_1 був прийнятий на роботу уповноваженою особою. Крім того, після ознайомлення з наказом про прийняття на роботу він безпосередньо приступив до виконання своїх обов'язків і виконував їх бездоганно до моменту незаконного звільнення. Посилаючись на норми ст. 235 Кодексу законів про працю України, позивач наголошує, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає спір, а орган, який розглядає трудовий спір, при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також поясненнях, наданих в судовому засіданні.
Представник відповідача Державної інспекції сільського господарства в Одеській області проти позову заперечував та просив суд відмовити в його задоволенні, надав до суду письмові заперечення (а.с.32-33), вмотивовані тим, що 20.05.2013 року з особи, яка 21.05.2013 року призначила позивача на посаду, було знято виконання обов'язків начальника Держсільгоспінспекції в Одеській області, що підтверджується відповідним наказом голови Державної інспекції сільського господарства України від 20.05.2013 року № 49-кт. Відповідач посилається на норми ст. 21 Кодексу законів про працю України, якою визначено, що трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. При цьому, як зазначає відповідач, повноваження начальника Держсільгоспінпекції визначені Положенням про державну інспекцію сільського господарства в Одеській області, затвердженим наказом Державної інспекції сільського господарства України від 28.02.2012 року № 98, який очолює Держісльгоспінспекцію, здійснює керівництво нею, несе персональну відповідальність за організацію та результати її діяльності; призначає на посади, та звільняє з посад керівників структурних підрозділів, інших державних службовців та працівників. З урахуванням зазначеного відповідач наголошує на відсутності необхідних повноважень у особи, яка призначала ОСОБА_1 на посаду, отже, на думку відповідача, трудовий договір, укладений з ОСОБА_1, вважається недійсним.
Заслухавши пояснення представників сторін та свідків, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, публічна служба, це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 17 КАС України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Судом встановлено, що наказом Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 21.05.2013 року № 153-ОС позивач призначений на посаду головного спеціаліста відділу технічного нагляду управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області як такого, що успішно пройшов за конкурсом (а.с. 54). Підставою прийняття наказу визначено заяву позивача, протокол конкурсу від 09.07.2012 року та довідка про результати спеціальної перевірки відомостей (а.с.39-43, 55, 56-57).
З моменту призначення на посаду позивач приступив до виконання покладених на нього обов'язків.
12.06.2013 року, керуючись Положенням про державну інспекцію сільського господарства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року № 770, у зв'язку з тим, що накази підписані особою, яка не мала відповідних повноважень, відповідачем прийнято наказ № 178-ОС «Про скасування наказу №153-ОС від 21.05.2013 року «Про призначення ОСОБА_1.», яким скасовано наказ від 21.05.2013 року № 153-ОС "Про призначення ОСОБА_1." як такий, що не має юридичної сили; визначено, що трудовий договір, укладений з ОСОБА_1, слід вважати недійсним; доручено комісії з інвентаризації здійснити приймання-передачу товарно-матеріальних цінностей від позивача до ОСОБА_3 (а.с. 44).
Підставою прийняття вищенаведеного наказу визначено довідку Управління державної служби Головдержслужби України в Одеській області від 10.06.2013 року про результати перевірки інформації, викладеної у скарзі заступника начальника державної інспекції сільського господарства в Одеській області Піднебесної Т.В., а також копія наказу від 20.05.2013 року № 49-кт "Про зняття виконання обов'язків начальника Держсільгоспінспекції в Одеській області".
Судом встановлено, що наказ Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 21.05.2013 року № 153-ОС «Про призначення ОСОБА_1.» підписаний виконуючим обов'язки начальника інспекції ОСОБА_5, виконання обов'язків начальника інспекції на якого покладено на підставі наказу Державної інспекції сільського господарства України від 23.04.2013 року № 41-кт.
Поряд з цим, до суду наданий наказ Державної інспекції сільського господарства України від 20.05.2013 року № 49-кт "Про зняття виконання обов'язків начальника Держсільгоспінспекції в Одеській області", відповідно до якого 20.05.2013 року з головного спеціаліста відділу охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області ОСОБА_5 знято виконання обов'язків начальника державної інспекції сільського господарства цієї ж інспекції (а.с. 163).
Відповідно до п. 9 Положення про державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.12.2011 року № 770, Держсільгоспінспекцію очолює начальник, який призначається на посаду Головою за погодженням з Міністром аграрної політики та продовольства України та головою відповідної місцевої державної адміністрації та звільняється з посади Головою Держсільгоспінспекції України.
Як вбачається з інформації веб-сайту Кадрової служби Держсільгоспінспекції України, копія наказу Державної інспекції сільського господарства України від 20.05.2013 року № 49-кт "Про зняття виконання обов'язків начальника Держсільгоспінспекції в Одеській області" надійшла електронною поштою на адресу відділу кадрового забезпечення Держсільгоспінспекції в Одеській області 21.05.2013 року (а.с. 137).
Також, згідно Акту про відмову від ознайомлення з наказом про зняття виконання обов'язків від 28.05.2013 року, ОСОБА_5 лише 28.05.2013 року був ознайомлений з вищенаведеним наказом та відмовився від його підписання (а.с.164).
Отже, відповідачем не надано до суду доказів, що виконуючий обов'язки начальника Держсільгоспінспекції в Одеській області ОСОБА_5 був своєчасно ознайомлений з цим наказом, тобто, усвідомлював, що, приймаючи наказ про призначення на посаду позивача, діяв з перевищенням наданих йому повноважень. Крім того, відповідачем також не надано доказів про покладення виконання обов'язків начальника Держсільгоспінспекції в Одеській області у цей період на іншого співробітника з метою визначення особи, що мала право приймати на роботу працівників.
За таких обставин суд вважає недоведним відповідачем факт відсутності повноважень ОСОБА_5 щодо прийняття на роботу співробітників інспекції на момент прийняття ним наказу від 21.05.2013 № 153-ОС року "Про призначення ОСОБА_1.".
Поряд з цим, відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Частиною 1 ст. 22 вказаного нормативно-правового акта передбачено заборону необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу.
Положеннями ст. 24 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.
Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Таким чином, прийняття наказу чи розпорядження не є єдиною підставою укладання трудового договору з працівником.
Оскільки позивача фактично було допущено до роботи, що, в свою чергу, не заперечувалось відповідачем, суд вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України посилання відповідача про недійсність укладеного з позивачем трудового договору з огляду на відсутність відповідних повноважень у особи, що видала наказ про його призначення на посаду.
Суд також враховує, що наказ про призначення на посаду працівника за своєю суттю є актом ненормативного характеру, який вичерпує свою дію фактом його виконання - початком виконання посадових обов'язків призначеною особою. За таких обставин такий акт не може бути скасований після його виконання. Така позиція узгоджується з позицією Конституційного Суду України, викладеною ним у рішенні від 16.04.2009 року у справі № 1-9/2009, та яка за аналогією може бути застосована до спірних правовідносин. Зокрема, рішенням передбачено, що органом влади не можуть скасовуватись їх попередні рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органом влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Крім того, ст. 36 Кодексу законі про працю України визначено вичерпний перелік підстав припинення трудового договору, а звільнення з підстав скасування наказу про призначення особи на посаду до цього переліку не включено, отже, є таким, що суперечить вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до приписів ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.
З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши наявні докази у їх взаємному зв'язку, суд дійшов висновку, що наказ Державної сільськогосподарської інспекції в Одеській області від 12.06.2013 року
№ 178-ОС "Про скасування наказу № 153-ОС від 21.05.2013 року "Про призначення ОСОБА_1." прийнятий не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто, не врахувавши усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, нерозсудливо, у зв'язку з чим такий наказ підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.
Частинами 1, 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України регламентовано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 256 постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Відповідно до ст. 256 КАС України, постанови про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
Згідно ст. ст. 87, 90 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу. Витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
З викладених положень вбачається, що до складу витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, включаються витрати на оплату праці адвоката або іншого фахівця у галузі права (гонорар), а також відшкодування витрат, зумовлених наданням правової допомоги, які, за переконанням суду, повинні перебувати у безпосередньому причинному зв'язку з наданням правової допомоги у конкретній справі, а їх розмір повинен бути розумним.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 2012.2011р. №4191 розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З наведених норм вбачається, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору.
Витрати на правову допомогу у розмірі 1147,00 грн. обґрунтовані позивачем внесенням до каси ПП "Юридична контора "Принцип" оплати по договору від 26.06.2013р. №26/06-пі-01 (а.с.7-9) за опрацювання законодавчої бази, щодо врегулювання спірних правовідносин, складання проектів необхідних процесуальних документів та позовної заяви тощо (а.с.7-9).
Проте, з урахуванням вимог Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", під час розгляду справи позивачем на підтвердження понесених витрат не надано актів виконаних робіт/наданих послуг, а також будь-яких доказів того, що послуги з підготовки позовної заяви надані адвокатом або іншим фахівцем в галузі права (копії посвідчення адвоката або ж копії диплому про юридичну освіту особи, яка здійснювала підготовку), крім того, господарське товариство не входить до наведеного переліку осіб, сплата коштів за надання допомоги якими може відшкодовуватись, а відтак не доведено обставин та взаємопов'язаних з ними підстав, з якими наведені вище норми процесуального закону пов'язують можливість відшкодування витрат на правову допомогу, у зв'язку з чим заявлені до відшкодування витрати на правову допомогу, в контексті вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, відшкодуванню не підлягають.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що зі змісту нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини підстав для прийняття оскаржуваного наказу щодо призначення ОСОБА_1 на посаду немає, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної інспекції сільського господарства в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування наказу №178-ОС від 12.06.2013 року, поновлення на посаді та стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Одеській області щодо прийняття наказу №178-ОС від 12.06.2013р. «Про скасування наказу №153-ОС від 21.05.2013 року «Про призначення ОСОБА_1.».
Скасувати наказ Державної інспекції сільського господарства в Одеській області №178-ОС від 12.06.2013р. «Про скасування наказу №153-ОС від 21.05.2013 року «Про призначення ОСОБА_1.».
Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста охорони праці та пожежної безпеки управління технічного нагляду, охорони праці та пожежної безпеки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.
Стягнути з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та в частині стягнення з Державної інспекції сільського господарства в Одеській області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 22 серпня 2013 року.
Суддя П.П.Марин
.