Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 827/839/13-а
15.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дудкіної Т.М.,
суддів Омельченка В. А. ,
Цикуренка А.С.
при секретарі судового засідання Гоголевої І.А.
за участю сторін:
представник позивача, Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" - Фрідман Володимир Олександрович, довіреність № 4 від 15.01.13
представник відповідача, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби - Дерябкіна Вікторія Любомирівна, довіреність № 1391/9/10.1-04 від 21.05.13
розглянувши матеріали справи № 827/839/13-а за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 31.05.13
за позовом Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" (вул. Приморська, буд. 2-г, Севастополь,99016)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби (вул. Героїв Севастополя, 74, Севастополь,99001)
про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування,
Приватне акціонерне товариство "Стівідорна компанія "Авліта" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення № 0001860153 від 29.11.2012 недійсним.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31.05.13 у справі № 827/839/13-а у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування, - відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31.05.2013 року та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених в ній.
Судом першої інстанції встановлено, що 15.11.2012 працівниками ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС проведено документальну невиїзну перевірку з питання достовірності формування податкового кредиту та своєчасності сплати та повноти внесення до бюджету узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2012 року ПАТ "СК "Авліта" згідно податкової декларації за серпень 2012 року, про що був складений акт від 15.11.2012 №2430/10/15-3/30628382.
Перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст. 198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, а саме завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ, визначених у Податковій декларації з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 2 904,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України нараховані штрафні санкції в сумі 726,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС податкову декларацію з ПДВ за серпень 2012 року (вх. №9057284512 від 20.09.2012) та додатки до неї, електронний реєстр виданих та отриманих податкових накладних (вх. №9057287993 від 20.09.2012).
До декларації з ПДВ за серпень 2012 року надано Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), у якому відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України ПАТ "СК "Авліта" заявляє про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: №2305 від 23.04.2012; №259/029 від 06.04.2012; №986/029 від 22.02.2012; №1259/029 від 25.10.2011; №773/029 від 14.12.2011; №548 від 11.07.2012.
Згідно наданого реєстру виданих та отриманих податкових накладних за серпень 2011 року вищезазначені податкові накладні включено до складу податкового кредиту за серпень 2012 року та відображено у рядку 17 декларації з ПДВ за серпень 2012 року, з урахування Додатку 8.
За результатами аналізу звітності з ПДВ за податкові періоди з жовтня 2011 року по серпень 2012 року податкові накладні зазначені у Додатку 8 до декларації за серпень 2011 року не включались до складу податкового кредиту у періодах їх виписки, заяви скарги на контрагентів не подавались.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що податкові накладні включені ПАТ "СК"Авліта" до додатку 8 до декларації з ПДВ за серпень 2012 року на загальну суму ПДВ 2 904,00 грн. виписані у попередніх періодах з порушенням порядку їх заповнення та реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних, враховуючи, що заяви скарги передбачені п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України у періодах їх виписки не надавались до ДПІ у Нахімовському районі м. Севастополя ДПС включено до податкового кредиту за серпень 2012 року на порушення вимог пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до абзацу 3 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Отже, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
За таких підстав, до декларації з ПДВ за серпень 2012 року надано Додаток 8 "Заява про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних), у якому відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України ПАТ "СК "Авліта" заявляє про порушення продавцем порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: №2305 від 23.04.2012; №259/029 від 06.04.2012; №986/029 від 22.02.2012; №1259/029 від 25.10.2011; №773/029 від 14.12.2011; №548 від 11.07.2012.
Аналізуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що ПАТ "СК "Авліта" правомірно включило до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ у розмірі 2 904,00 грн. згідно податковим накладним №2305 від 23.04.2012; №259/029 від 06.04.2012; №986/029 від 22.02.2012; №1259/029 від 25.10.2011; №773/029 від 14.12.2011; №548 від 11.07.2012, та заяви про відмову постачальника надати податкову накладну.
Судження податкового органу про те, що заява зі скаргою повинна була подаватися позивачем разом з декларацією за серпень 2011 року, оскільки господарська операція мала місце саме в серпні 2012 року, суперечить положенням Податкового кодексу України, зокрема, пункту 198.2 статті 198, який пов'язує факт виникнення права на податковий кредит з отриманням податкової накладної, та пункту 198.6 статті 198, який передбачає право платника податку на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.
Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що за приписами п.56.21 ст.56 ПК України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Також, судова колегія наголошує, що податковим органом в акті перевірки не надано інших доводів щодо безпідставного та необґрунтованого включення до складу податкового кредиту за серпень 2012 року суму ПДВ у розмірі 2 904,00 грн. згідно податковим накладним №2305 від 23.04.2012; №259/029 від 06.04.2012; №986/029 від 22.02.2012; №1259/029 від 25.10.2011; №773/029 від 14.12.2011; №548 від 11.07.2012.
За таких підстав, судова колегія враховуючи усі обставини справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001860153 від 29.11.2012 року прийнято з порушенням норм діючого законодавства.
Проте, судова колегія зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Однак, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просив податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001860153 від 29.11.2012 року визнати недійсним, що не передбачено положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
За таких підстав, судова колегія приходить до висновку, що для повного захисту прав позивача є необхідним вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001860153 від 29.11.2012 року.
В силу положень ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З урахуванням вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції вищевказаним вимогам не відповідає, а тому доходить висновку про наявність підстав для її скасування та прийняття нової постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
При цьому, відповідно до ст. 205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття постанови суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) (частина перша ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись ст.195; ст.196; п.3 ч.1 ст.198; п.4 ч.1 ст.202; ч.2 ст.205; ст.207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" задовольнити.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 31.05.13 по справі № 827/839/13-а скасувати.
3. Прийняти нову постанову по справі, якою позовні вимоги задовольнити.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі м. Севастополя Державної податкової служби № 0001860153 від 29.11.2012 року.
5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "Стівідорна компанія "Авліта" судовій збір у сумі 172,05 грн. шляхом безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача.
Постанова набирає законну силу з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 20 серпня 2013 р.
Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна
Судді підпис В.А.Омельченко
підпис А.С. Цикуренко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Т.М. Дудкіна