Справа № 761/5675/13-ц
Провадження №2/761/3871/2013
іменем України
09 вересня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Іовенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», Національного банку України про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.04.2012 р. ним було укладено з ПАТ «Таврика» договір банківського вкладу «Ощадний плюс» з видачею купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В № 001604. Строк дії вкладу - по 27.11.2012 р., сума вкладу - 20 000,00 євро, відсотки на суму вкладу - 9,0%. В день закінчення строку дії договору 27.11.2012 р. позивач звернувся до банку з письмовою заявою про повернення вкладу та нарахованих відсотків у розмірі - 21136,07 євро. Проте, банк грошові кошти не повернув. Позивач зазначає, що у зв'язку із невиконанням банком взятих на себе зобов'язань йому спричинено матеріальні збитки у сумі 559,38 євро, оскільки якщо б він розмістив грошові кошти у іншому банку, зокрема, ПАТ «ВіЕйБі банк» де також має депозит під 10,5% річних, то отримав би саме цю суму. Крім того ОСОБА_1 нанесено і моральну шкоду, яку він оцінює в 10 000,00 грн. Моральна шкода полягає в тому, що він був обмежений в своєму праві володіння своїми грошовими коштами, витрачав свій час на переписку з банком, вирішення спору в судовому порядку. Відповідач не бажав вчасно розв'язати спір, чим принизив честь, гідність і ділову репутацію позивача. Зазначене відобразилось на стані здоров'я позивача, призвело до зниження працездатності. За таких обставин позивач просить суд зобов'язати ПАТ «Банк Таврика» повернути грошові кошти у розмірі 20 000,00 євро та нараховані відсотки у сумі 1136,07 євро; стягнути з ПАТ «Банк Таврика» матеріальні збитки за неналежне виконання умов договору 559,38 євро; на компенсацію моральної шкоди стягнути з ПАТ «Банк Таврика» 10 000,00 грн.
В подальшому позивача змінював та уточнював свої вимоги та остаточно просив суд стягнути солідарно з відповідачів: суму вкладу за договором В № 001604 від 09.04.2012 р., нараховані відсотки у розмірі 1136,07 євро; матеріальні збитки у розмірі 511,89 євро за неналежне та несвоєчасне виконання умов договору; компенсацію моральної шкоди у розмірі 12 000.00 грн., а також зобов'язати відповідачів провести виплату зазначених коштів позачергово та невідкладно.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити з підстав зазначених в позові. Пояснив, що відповідно до рішення Правління НБУ № 97 від 20.03.2013 р. та рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 17 від 20.03.2013 р. в ПАТ «Банк Таврика» розпочато процедуру ліквідації. Такі рішення НБУ та Фонду унеможливили отримання грошових коштів належних йому. позивачеві нього виникла перешкода в отримані в банку грошей. За таких обставин відповідачі мають відповідати по зобов'язанням, як солідарні боржники. Також зазначив, що просить стягнути спричинені матеріальні збитки у розмірі 511,89 євро на підставі ст. 625 ЦК України.
Представник Національного банку України заперечував щодо задоволення позову. Пояснив, що Національний банк України діяв в межах наданих чинним законодавством повноважень. Між НБУ та позивачем не виникало договірних правовідносин, а тому зобов'язання ПАТ «Банк Таврика» не можуть розповсюджуватися на третіх осіб, а отже у відповідача не виникає і солідарного обов'язку по їх виконанню. Дійсно 20.03.2013 р. Правлінням НБУ на виконання функцій наданих законом, було прийнято постанову № 97 про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Таврика». На даний час ліквідаційна процедура здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Також зазначив, що позивачем не доведено, що діями НБУ йому спричинено моральну шкоду.
Представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також просив суд відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що а на Фондом, і ні НБУ не приймались неправомірні рішення. Дії щодо ліквідації банку цілком відповідають вимогам чинного законодавства. Пояснив, що на відносини між Фондом та позивачем не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд не є виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг. Також зазначив, що Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено можливості стягнення моральної шкоди з органів державної влади та державних установ із спеціальними функціями.
Представник ПАТ «Банк «Таврика» в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки не повідомив. Заяв та клопотань від нього в адресу суду не надходило.
Вислухавши пояснення позивача, представників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наведеного.
Встановлено і не заперечується учасниками процесу, що 09 квітня 2012 р. між ПАТ «Банк «Таврика» та ОСОБА_1 було укладено договір банківського вкладу 2Ощадний плюс» з видаче б купонного ощадного (депозитного) сертифікату на пред'явника В № 0001604.
Також не оспорюється сторонами, що на виконання умов договору позивач вніс в ПАТ «Банк «Таврика» грошові кошти у розмірі 20 000,00 євро строком до 27.11.2012 р. Дана обставина підтверджується квитанцією № 20D від 09.04.2012 р.
В свою чергу ПАТ «Банк «Таврика» відповідно до п. 3.1.5., взяв на себе зобов'язання після закінчення строку дії договору повернути суму вкладу та нараховані відсотки в розмірі 9% річних.
Відповідно до положень ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Як вбачається з матеріалів справи позивач 27.11.2012 р. звернувся до ПАТ «Банк «Таврика» з заявою про повернення грошових коштів в розмірі 20 000,00 євро та нарахованих відсотків у сумі 1136,07 євро.
Доказів, які свідчили б про належне виконання банком зобов'язань за договором під час розгляду справи отримано не було.
Натомість 20.12.2012 Правлінням національного банку України винесено постанову «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних».
20.12.2012 р. Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі постанови Правління НБУ, п. 2 ч. 5 ст. 12, ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» винесено рішення № 33 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації», яким зокрема, введено в ПАТ «Банк «Таврика» тимчасову адміністрацію з 21.12.2012 р. по 20.03.2013 р.
Позивач зазначає, що такі дії НБУ та Фонду порушують його права, оскільки не дають можливості отримати грошові кошти та нараховані на них проценти, а тому сума вкладу та нараховані відсотки мають бути стягнуті з відповідачів солідарно.
Суд не погоджується з такими доводами ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Зобов'язанням, відповідно до положень ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За таких обставин, зважаючи на укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк «Таврика» договір між ними виникли взаємні права і обов'язки, обумовлені угодою банківського вкладу.
Встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 виконав взяті на себе зобов'язання та передав грошові кошти в розмірі 20 000.00 євро, а ПАТ «Банк Таврика» в порушення взятих на себе зобов'язань по закінченню строку дії договору вклад та нараховані на нього відсотки не повернув.
За приписами ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
В свою чергу солідарний обов'язок або солідарна вимога, згідно до ст. 541 ЦК України, виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Зважаючи на встановлені обставини, беручі до уваги положення укладеної угоди, суд приходить до висновку, що в Національного банку України, Фонду гарантування вкладів відсутні зобов'язання перед позивачем щодо виконання умов договору банківського вкладу, а отже і солідарний обов'язок повернути суму вкладу та нараховані відсотки.
За приписами ст. 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі сплавом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Беручі до уваги ту обставину, що ПАТ «Банк «Таврика» порушив взяті на себе зобов'язання, суд вважає за можливе стягнути з останнього грошові кошти у розмірі 20 000,00 євро та нараховані відсотки у сумі 1136,07 євро на користь ОСОБА_1
Позивач також просить суд стягнути з відповідачів солідарно матеріальний збиток Матеріальну шкоду) у розмірі 511,89 євро за неналежне та несвоєчасне виконання умов договору відповідно до положень ст. 625 ЦК України.
Дана вимога задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином законом встановлені штрафні санкції за неналежне виконання грошового зобов'язання.
В свою чергу, відповідно до положень ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права , має право на їх відшкодування.
Приписами ст. 11 ЦПК України передбачено обов'язок суду розглядати цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
Зважаючи на те, що збитками в розумінні положень ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 22 Закону України «про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.
Моральна шкода, відповідно до ст. 23 ЦК України, полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно п. 5 Постанови Пленум Верховного Суду України в п. 5 Постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 29.12.1995 р. з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснив, що суду необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно в якості компенсації моральної шкоди за неправомірні дії суму у розмірі 12 000,00 грн.
Моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Приписами ст. 60 ЦПК України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Доказами, відповідно до приписів ст. 57 ЦПК України, є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Зважаючи на встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку. що позивачем не доведено в судовому засіданні протиправність (неправомірність) дій вчинених Національним банком України та Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди, що її спричинив ПАТ «Банк «Таврика» мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.
Оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань спричинених відповідачем, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та наслідками, зазначеними ОСОБА_1, а тому не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.
Вимога позивач про зобов'язання провести виплату належних йому сум негайно та позачергово також не підлягає задоволенню, оскільки такий спосіб захисту цивільних прав не передбачений Цивільним кодексом України, зокрема ст. 16 ЦК України.
Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 16,22,23,526,509,511, 625, 1058,1060 ЦК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (код ЄДРПОУ 19454139) на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 21 136,07 Євро.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» (код ЄДРПОУ 19454139) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 115 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суддя: