03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/11301/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Саламон О.Б.
Доповідач Кравець В.А.
21 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У жовтні 2010 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість по кредиту у розмірі 237 119,29 грн. та судові витрати.
В мотивування вимог посилався на те, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2013 року - позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 237 119,29 грн. та судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині стягнення пені, та ухвалити в цій частині нове, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Вказує на те, що позивач в порушення умов договору, збільшив процентну ставку, нарахував пеню, та створив явно невигідне становище для відповідача, про що свідчить вимога про дострокове повернення кредиту від 29.08.2012 року, де зазначається, що відповідач зобов'язаний повернути 584,98 доларів США у вигляді штрафних нарахувань, при загальному залишку по кредиту 17 941, 52 доларів США, а саме порушив п. 2 ст.550 ЦК України та нарахував проценти на неустойку.
Крім того, станом на 29.08.2012 року відповідач проінформував позивача про намір сплатити разовим платежем суму заборгованості за тілом кредиту та відсотками. Позивач відмовився, мотивуючи це тим, що всі платежі підуть на погашення штрафних санкцій, а після сплати, прийме грошові кошти за договором кредитування, хоча п.2 ст. 551 ЦК передбачено , що сторони можуть зменшити суму неустойки.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, заборгованість у повному обсязі не погашена.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до положень ст.ст.550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, при цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Судом встановлено, що 22.08.2006 року між сторонами було укладено кредитний договір, згідно з умовами якого позичальнику банком надано кредит в сумі 39 603,96 доларів США, строком до 22 серпня 2011 року зі сплатою 12% річних, за користування кредитом.
Позивач виконав свої зобов'язання, проте, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції цілком законного висновку дійшов про відповідальність боржника за вказаним Договором та ухвалив рішення про задоволення позову, оскільки умови кредитного договору не виконуються належним чином.
Щодо доводів апелянта про завищений розмір пені, то вони не заслуговують на увагу суду, з огляду на таке.
За умовами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до Постанови Пленуму № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника.
Натомість, колегія суддів погоджується з висновком суду в частині розміру пені, враховуючи її розмір - 93 712,71 грн., оскільки він не перевищує розмір отриманого кредиту, а також зважаючи на те, що неустойка, яка нараховується як пеня, є засобом цивільно - правової відповідальності.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 01 липня 2013 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді