03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/11341/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Сухомлінов С.М.
Доповідач Кравець В.А.
21 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди квартири, виселення та стягнення боргу, -
У квітні 2013 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість за оренду квартири в розмірі 9911,32 грн., комунальні послуги у розмірі 6262,90 грн., судові витрати, розірвати договір оренди квартири АДРЕСА_1, що укладений 17.08.2012 року та виселити відповідача із займаної квартири.
В мотивування вимог посилалася на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за договором оренди, чим порушує її права.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року - позов задоволено.
Розірвано договір оренди квартири АДРЕСА_1, укладений 17.08.2012р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Стягнуто на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_1 16 172,22 грн. заборгованості та 345 грн. судових витрат.
Виселено ОСОБА_1 з АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Вказує на те, що позивач проживає у США і станом з серпня 2012р. по теперішній час кордон не перетинала, тобто вона сама фізично не взмозі отримати плату за оренду квартири наручно як зазначено у договорі, з тих підстав, що вона сама відсутня 17 числа кожного місяця в країні.
Крім того, у договорі також не зазначені відомості адреси для листування, телефонного зв'язку оператора України, а зазначений номер телефонного зв'язку оператора США з індексом +1, що також підтверджує, що вона не мала наміру знаходитись у країні і отримувати розрахунки.
Зазначила, що до договору оренди квартири є додаток, «расчет согласно договору на аренду жилого помещения от 17 августа 2012г.», що підтверджує намір позивача отримувати орендну плату нарочно.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором оренди не виконувала, а тому права позивача підлягають судовому захисту.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Відповідно до ст. 820 ЦК України наймач житла повинен вносити плату за використання помешкання в термін, обумовлений договором.
Частиною 1 ст. 821 ЦК України визначено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором.
Статтею 825 ЦК України визначено, що наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці. Договір найму може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі: 1) невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; 2) руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. Договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї.
Судом встановлено, що 17.08.2012р. між сторонами був укладений договір оренди квартири АДРЕСА_1 для проживання відповідача та членів її сім'ї строком до 16.08.2013р.
Згідно п.2.2.1 Договору відповідач зобов'язується сплачувати орендну плату згідно п.4.1 Договору в розмірі 1040 доларів США по курсу НБУ не пізніше 17 числа кожного місяця, а також комунальні послуги за квартиру - не пізніше 15 числа поточного місяця після фактичного прожитого.
Проте, відповідач в порушення вимог п.2.2.1 Договору не сплатила комунальні послуги за квартиру більше ніж за три місяці, в зв'язку з чим виникла заборгованість яка станом на 01.03.2013р. складає 6260,90 грн. та має заборгованість за орендну плату станом на 17.02.2013р. в розмірі 1598,60 грн.
Згідно п. 5.3 Договору, позивач має право розірвати достроково вказаний Договір у випадку затримки сплати орендної плати більш ніж на 7 днів, а відповідач зобов'язується звільнити орендовану квартиру протягом 3 днів, що слідують за семиденним строком затримки оплати.
Так, з матеріалів справи убачається, що позивач направив відповідачу лист-вимогу про погашення вказаного боргу та про розірвання договору оренди, проте вказана вимога залишена відповідачем без виконання, а в добровільному порядку виселитись з квартири відповідач відмовляється.
Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди та виселення, оскільки відповідач належним чином не виконувала умови договору, що призвело до порушення прав позивача.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Твердження апелянта про те, що позивач навмисно не бажала отримувати плату за оренду є необґрунтовані, з огляду на таке.
Умовами ст.613 ЦК України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дії, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Проте, відповідач в силу ст.57 ЦПК України не надала суду будь-яких належних доказів про те, що з боку позивача як кредитора було прострочення виконання зобов'язання.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 травня 2013 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді