Справа №2/489/1867/13
Ленінський районний суд м. Миколаєва
54018, м. Миколаїв , вул. вул. 28-ої Армії, 16
20 серпня 2013 р. м. Миколаїв
Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Коновця М.С.
при секретарі - Михайловій А.О.
за участю:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: ОСОБА_2;
відповідач-1: не з'явився;
відповідач-2: ОСОБА_3;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу:
За позовом: ОСОБА_1;
До відповідачів: ОСОБА_4, ОСОБА_3;
про визнання договору купівлі-продажу квартири дійсним,
Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, суд встановив наступне:
В червні 2013 р. ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1.
Під час реєстрації договору купівлі-продажу, позивач передав відповідачам обумовлену договором суму коштів в рахунок вартості квартири, а відповідачі передали у власність позивача визначене договором нерухоме майно, реєстрація право власності на яке відбулось у відповідності із нормами діючого законодавства.
Згідно із Законом України "Про товарну біржу" реєстрацію договору купівлі-продажу вищенаведеної квартири проведено на Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі за № 2019-Л від 23.09.1997 р. та Миколаївським міжміським бюро технічної інвентаризації за № 18477 від 25.09.1997 р.
Однак на теперішній час позивач не може реалізувати свої права власника по розпорядженню нерухомим майном, в зв'язку з тим, що нотаріусами не визнається правомірність договору купівлі-продажу, укладеного на біржі нерухомості та не посвідченого нотаріально.
В судовому засіданні позивач на задоволені позовних вимог наполягав, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідачі та третя особа в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Досліджуючи наявні матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна, зареєстрованого в Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі, запис про реєстрацію договору здійснений в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю за реєстровим №2019-Л від 23.09.1997 р. ОСОБА_5 придбав у ОСОБА_4, ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1
Договір було укладено відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 15 Закону України "Про товарну біржу", яка на час укладення встановлювала, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню; угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР (1963 р.) якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоди, визнати угоду дійсною. При цьому наступне нотаріальне посвідчення угоди не потрібно.
Згідно статті 128 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Статтею 227 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів) визначено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Таким чином виходячи з наданого договору купівлі - продажу на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1, судом визначено що власником вищенаведеної квартири є ОСОБА_5.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. При цьому, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Як вбачається, умови договору купівлі-продажу нерухомого майна були виконанні сторонами належним чином, окрім нотаріального посвідчення.
З матеріалів справи вбачається, що 25.09.1997 р. ОСОБА_5 зареєстрував право приватної власності на квартиру в Миколаївському бюро технічної інвентаризації, про що внесено запис в реєстрову книгу за № 18477, його право посвідчено відповідним реєстраційним написом.
З огляду на викладене, дослідивши докази долучені до матеріалів справи щодо їх належності і допустимості, оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст.ст. 10, 14, 30, 31, 60, 62, 212-214 ЦПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати дійсним договір № 2019-Л купівлі-продажу нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 укладений 23.09.1997 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_3, який посвідчено та зареєстровано Миколаївською універсальною товарно-сировинною біржею за № 2019-Л від 23.09.1997 р.
Повний текст рішення складено 21.08.2013 р.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя