03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/11324/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Жежера О.В.
Доповідач: Кравець В.А.
21 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ спільного майна подружжя, -
У грудні 2011 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просив його задовольнити з урахуванням уточнених вимог.
В мотивування вимог посилалася на те, що зазначене автомобіль є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому він підлягає поділу у судовому порядку внаслідок відсутності домовленості у вирішенні спору у добровільному порядку.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року - позов задоволено частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки «Toyota Corolla», рік випуску 2007, номер шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.05.2007 року зареєстровано за ОСОБА_2.
В порядку поділу спільного майна подружжя стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 229 грн. грошової компенсації, що становить Ѕ частину від сплачених під час перебування у шлюбі сторін платежів за кредитним договором №032/29-139К від 08.05.2007 року, укладеним між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2, ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати, що пов'язані з оплатою судового збору в сумі 777,82 грн., а також витрати, пов'язані з оплатою проведення судової автотоварозначої експертизи в розмірі 1 471,20, а всього стягнути 2 249,02 грн.
В задоволені іншої частини позову - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник позивача подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити його в частині визначення розміру грошової компенсації та ухвалити нове в цій частині, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що частина подарованих батьком позивача коштів, які були витрачені на придбання автомобіля, в силу ст. 57 СК України були його особистою приватною власністю.
Крім того, копії квитанцій про сплату кредиту не містять підпису відповідача, оскільки оплату здійснював ОСОБА_1
В судовому засіданні представник апелянта скаргу підтримала.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов частково та вирішуючи питання про розподіл спірного майна, суд виходив з принципу рівності та справедливості, враховуючи й інтереси сторін щодо його розподілу, вартості майна, яке залишається у їх власності.
Проте, з таким висновком суду погодитись неможливо, оскільки такого висновку суд дійшов, не з'ясувавши дійсні обставини спору, не перевіривши доводи і заперечення сторін та без належної оцінки доказів.
Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.
Згідно з нормою ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до абз. 1 п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).
Судом встановлено, що 31.08.2002 року між сторонами був укладений шлюб, який було розірвано 18.05.2010 року.
Перебуваючи у шлюбі, позивач уклав з ПАТ «Укрсоцбанк» договір кредиту на придбання автомобіля в розмірі 22590 дол.США з терміном погашення до 07.05.2014 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.04.2007 року № 3321 відповідачем був придбаний у власність автомобіль марки «Toyota Corolla».
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором даний автомобіль був наданий в заставу ПАТ «Укрсоцбанк» за договором застави № 02-10/1491 від 08.05.2007 року.
З матеріалів справи убачається, що на день розгляду справи кредит в повній мірі не погашений, а за час перебування у шлюбі відповідачем було здійснено виплату по кредиту на суму 12 458,00 грн., про що свідчать квитанції про сплату боргу.
Таким чином, частка позивача становить Ѕ частину від сплачених під час перебування у шлюбі сторін платежів за кредитним договором у розмірі 6229,00 грн.
Доводи апелянта про те, що частина грошових коштів, витрачених на придбання автомобіля була подарована батьком ОСОБА_1 , про що свідчить договір дарування, є безпідставними, такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки суд ставить під сумнів укладення даного договору у 2007 році, а протилежного позивачем не доведено.
Щодо тверджень апелянта про те, що на квитанціях про сплату кредиту підпис не відповідача, є також надуманими, оскільки це не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.
Натомість, суд прийшов до передчасного висновку, визнаючи за відповідачем право власності на автомобіль , з огляду на таке.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтями 70,71 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, допускається лише за його згодою.
Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Умовами ч.3 ст. 370 ЦК України передбачено, що виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності здійснюється у порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.
Положенням ч. ч. 1-2 ст. 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Відповідно до ч. ч. 2-3 ст. 372 ЦК України, у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Відповідно до ч.2 ст.183 ЦК України неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, суд першої інстанції визнаючи за позивачем право власності на автомобіль та стягуючи з нього на користь відповідача 6 229,00 грн. грошової компенсації , що становить Ѕ частину від сплачених під час перебування у шлюбі сторін платежів за кредитним договором №032/29-139К від 08.05.2007 року, не переконався в тому, що ОСОБА_2 не виконала вимоги законодавства ,не внесла попередньо на депозитний рахунок суду вартість частки позивача за вказаний автомобіль.
З огляду на це, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню та ухвалює нове рішення про поділ майна подружжя в інший спосіб, ніж той, що вказаний у рішенні, оскільки жоден із подружжя не вчинив дій щодо попереднього внесення на депозитний рахунок суду вартості частки майна, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову частково.
Відповідно ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З урахуванням того, що рішення суду підлягає скасуванню, а позов задовольняється частково, проте, з інших підстав, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 1 471,20 грн. не підлягають задоволенню, оскільки апеляційна інстанція визнає лише ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Керуючись ст.ст. 303-304, 307, 309, 313-317,209,218 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 24 квітня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки «Toyota Corolla», рік випуску 2007, номер шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.05.2007 року зареєстрований за ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ автомобіля марки «Toyota Corolla», рік випуску 2007, номер шасі НОМЕР_2, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 03.05.2007 року зареєстрований за ОСОБА_2
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 777,82 грн.
В іншій частині позову - відмовити
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: