03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Справа № 22-ц/796/11332/2013 Головуючий у 1-й інстанції: Диба О.В.
Доповідач Кравець В.А.
21 серпня 2013 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :
Головуючої - Кравець В.А.,
Суддів - Соколової В.В., Музичко С.Г.
при секретарі - Попандопало Ю.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, -
У лютому 2013 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути в порядку регресу з відповідачів солідарно матеріальні збитки, завдані внаслідок ДТП у розмірі 22 649,82 грн. та судові витрати.
В мотивування вимог посилався на те, що відповідачі не повідомили страхову компанію про подію ДТП за участю застрахованого автомобіля.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року - позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» 22 649,82 грн. у відшкодування шкоди в порядку регресу та судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.
Вказує на те, що суд не взяв до уваги несприятливий стан здоров'я на протязі всього часу обов'язкового для вжиття всіх заходів для повідомлення страховика.
Крім того, позивачем не надано платіжних доручень, які б відповідали вимогам чинного законодавства України, при цьому відсутні докази отримання банком-отримувачем вказаних коштів.
Зазначає, що наявні в матеріалах справи довідки зроблені з порушенням вимог законодавства, оскільки складені особою, якої не було при ДТП, а відомості не внесені до відповідного реєстру, а тому і неможливо встановити дату видачі (складання) таких довідок.
В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.
Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів
приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Задовольняючи позов частково, суд виходив з регресних зобов'язань і того, що позивачем доведені обставини, на які він посилався як на підставу задоволення своїх вимог.
Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.
Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Згідно із п.п. ґ п.38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33 1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Згідно з п.5 ст.21 Закону України «Про страхування» страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку в строк, передбачений умовами страхування.
Пунктом 33.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.
Судом встановлено, що 14.11.2009 року сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ОСОБА_2, що був застрахований позивачем полісом обов'язкового страхування цивільно -правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Проте, відповідачі у встановлений законом строк не повідомили про страховий випадок.
Так, виконуючи зобов'язання, взяті на себе згідно страхового договору, товариство оплатило вартість ремонту автомобіля ОСОБА_3 в розмірі 11 452, 23 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 05.05.2010 року та 13.04.2010 року.
Іншому часнику ДТП, ОСОБА_4, було виплачено страхове відшкодування в розмірі 1197, 59 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень від 08.04.2009 року та 26.04.2009 року.
Колегія суддів погоджується з тим, що страхувальником є ОСОБА_2, а цивільна відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в силу дії договору страхування і до нього фактично перейшли всі права та обов'язки страхувальника в момент керування ним застрахованим транспортним засобом.
Крім того, у момент вчинення ОСОБА_1 ДТП, ОСОБА_2 перебував поза межами України, про настання страхової події не знав, і повідомити про цей факт позивача не міг, а тому цей обов'язок покладався на ОСОБА_1
Доводи апелянта щодо обізнаності страховика про подію і відсутність зобов»язувальної норми у законі щодо вчинення таких дій не узгоджуються з матеріалами справи та суперечать вимогам п. 33.1.2 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поважності причин, за яких відповідач не мав змоги виконати зазначені дії, судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про стягнення із ОСОБА_1 суми збитків, завданих ДТП в порядку регресу, оскільки це узгоджується з матеріалами справи та вимогами законодавства.
В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.
Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 липня 2013 року в справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.
Головуючий Судді