Справа № 357/6493/13-ц
2/357/2388/13
Категорія 45
16 серпня 2013 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Подрєзова Г. О. ,
при секретарі - Куца В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білій Церкві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю;
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю, мотивуючи тим, що з 18.04.1997року вона перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час зареєстрованого шлюбу подружжям набуто наступне майно : за договором купівлі-продажу від 16.05.1997року придбано незавершений будівництвом (готовність 59%) житловий будинок по АДРЕСА_3 За час шлюбу житловий будинок був добудований та зданий в експлуатацію, згідно акту про введення в експлуатацію від 11.02.1998року та було зареєстровано право власності на ім.»я відповідача в Білоцерківському МБТІ в реєстрі № 789. 20.02.2007 року шлюб між сторонами був розірваний, на даний час сторони разом не проживають, відповідач не визнає прав позивачки на спільне майно. Також посилається на норму ст..ст.60,61 СК України майно, набуте подружжям на час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності придбаний та на норму ст..57 ч.7 цього Кодексу - якщо у придбанні майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю. Також 16.05.1997року була продана квартира, що належала на праві спільної часткової власності особисто їй та 3-й особі ОСОБА_3, а саме квартира АДРЕСА_1 і одержані від продажу кошти були вкладені в придбання спірного житлового будинку. Рішенням апеляційного суду Київської області по справі № 22Ц-554/2011року, право власності на 17/100 частин будинку визнане за 3-ю особою ОСОБА_3, якою вкладені кошти в придбання житлового будинку в сумі 9300грн., отримані від продажу квартири, також встановлено, що ОСОБА_1 вкладені 9300грн. в придбання житлового будинку. Зазначеним рішенням були визначені розмір часток у житловому будинку по АДРЕСА_3 після завершення будівництва, а саме: частка ОСОБА_3 - 17% на суму 85622грн.; частка ОСОБА_2 - 35% на суму 171763грн.; частка ОСОБА_1 - 48% на суму 233457грн. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що ч.3ст.61 ЦПК України встановлює, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, а тому просила суд поділити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 48/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_3 та визнати за відповідачем право власності на 35/100 частини цього ж житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги повністю підтримали.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, хоч про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, а його представник за довіреністю, позов не визнав повністю. Пояснив, що позивачка ОСОБА_2 пропустила строки звернення до суду за захистом своїх прав, вважав, що перебіг строку давності почався з 20.02.2007р. з моменту розірвання шлюбу з відповідачем і закінчився 20.02.2010року, а тому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.
3-я особа ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог не заперечувала.
Заслухавши пояснення позивачки, представників позивача та відповідача, 3-ї особи, розглянувши матеріали по справі та матеріали цивільної справи №2-240/2010року , суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.
Так, в судовому засіданні було встановлено, що дійсно сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.04.1997року по 20.02.2007р.
Дані обставини сторонами не заперечуються, доводяться копіями свідоцтва про шлюб , виданим відділом РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, згідно актового запису № 449 та свідоцтвом про розірвання шлюбу відділу РАЦС Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, згідно актового запису № 145.
Відповідно до договору на будівництво житлового будинку на правах приватної власності від 13.05.1997року, укладеному між Білоцерківською райдержадміністрацією та ОСОБА_4 - як забудовник зобов»язувався на земельній ділянці по АДРЕСА_3 побудувати житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами відповідно до затвердженого проекту забудови, з дотриманням будівельних, санітарних, протипожежних правил і норм, та здати його в експлуатацію.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 16.05.1997року, засвідченому приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі № 4342 ОСОБА_4 продав А ОСОБА_2 купів житловий будинок незакінчений будівництвом (59% готовність) розташований в АДРЕСА_3
Згідно з актом державної прийомки в експлуатацію індивідуального домоволодіння 11.02.1998року зазначений житловий будинок був прийнятий в експлуатацію. Згідно з актом від 28.08.2002р. житловий будинок закінчений по газифікації.
Також при вирішенні данного спору, судом враховується норма ч.3 ст.61 ЦПК України - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Так, згідно з рішенням апеляційного суду Київської області від 05.04.2011року у справі №22Ц-554/2011р.за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, 3-я особа ОСОБА_1 про визнання права власності на частину житлового будинку було визнано за ОСОБА_3 право власності на 17/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами, розташованого за адресою АДРЕСА_3
Як вбачається з вищезазначеного рішення суду судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 16.05.1997року продали належну їм на праві спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_2 за 18600грн., кошти отримані від продажу квартири були передані ОСОБА_2 для придбання будинку по АДРЕСА_3 16.05.1997року на ім.»я ОСОБА_2 був придбаний недобудований житловий будинок ( готовність 59%) вартістю 21200грн., який в наступному був добудований подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 1997-1998р.р. без участі ОСОБА_3
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 брала участь у набутті права власності на майно - недобудований будинок, зробивши внесок 9300грн., що дорівнює 17%; частка ОСОБА_2 дорівнює 35%; частка ОСОБА_1 - 48%.
Даний розрахунок проведений ОСОБА_2 та поданий до апеляційного суду Київської області, з ним погодився апеляційний суд, про що зазначено в описовій частині рішення суду від 05.04.2011р.
Відповідно до ч.3 ст. 368 ЦК України майно набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.372 цього Кодексу у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Суд, вважає, що в даному випадку є істотні обставини, які підлягають врахуванню судом при визначенні часток сторін у спірному будинку та пов"язані з встановленими іншим судовим рішенням, яке вступило в законну силу, обставинами.
В судовому засіданні представник відповідача просив застосувати до правовідносин строки позовної давності, передбачені ст..267 ч.3 ЦК України, якою передачено застосування судом позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про рсобу, яка його порушила.
Представник позивачки в судовому засіданні заперечував пропуск позовної давності ОСОБА_1, що пояснив тими обставинами, що до розгляду справи апеляційним судом Київської області відповідач ОСОБА_2 визнавав її право на частину житлового будинку, що виклав у власноручному розрахунку часток співвласників спірного житлового будинку.
Зі слів представника позивачки, строк позовної давності в даному випадку рахується з дня ухвалення рішення апеляційним судом Київської області від 05.04.2011року, оскільки лише після цієї дати ОСОБА_2 заявив, що не визнає права ОСОБА_1 на спірний житловий будинок по тій причині, що вважає частку 17/100 їх з дочкою спільною часткою.
На запит суду представник відповідача пояснив, що дійсно відповідач не згодний з рішенням апеляційного суду Київської області від 05.04.2011року, саме в частині часток ОСОБА_1 -48/100 та ОСОБА_2 - 35/100, але це рішення не оскаржував.
Крім цього, суду надані письмові пояснення відповідача, з яких вбачається, що в 2009році ОСОБА_2 звертався до суду з позовом про розподіл спірного будинку між сторонами, що свідчить, на думку суду, про те, що ОСОБА_2 визнавав за ОСОБА_2 її право на частину спірного житлового будинку до 2011року квітня місяця..
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що строк позовної давності позивачкою ОСОБА_1 при подачі позовної заяви до суду від 13.05.2013року не пропущений.
А тому суд вважає, що позовні вимоги позивачки доведені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 15,60,209,212-215,218, 223 ЦПК України, ст.ст. 57,60,61 Сімейного Кодексу України, ст.ст.368,372 ЦК України, суд-
Позов задовольнити.
Поділити майно, що є у спільній сумісній власності та визнати за ОСОБА_1 право власності на 48/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 35/100 частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення надати сторонам до 21.08.2013 року.
Суддя Г. О. Подрєзова