Справа № 817/1967/13-а
12 серпня 2013 року 16год. 55хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Сисун Н.В., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2,
відповідача: представник Горовенко О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області
про скасування податкових повідомлень - рішень,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) звернувся з адміністративним позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Дубенська ОДПІ), з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, про скасування податкових повідомлень-рішень від 16.12.2008 №0004171740/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16323,00грн. (у тому числі: 10882,00грн. - за основним платежем, 5441,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 16.12.2008 №0004181740/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6582,78грн. (6582,78грн. - за основним платежем).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення, не ґрунтуються на достовірних, об'єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю та суду пояснив, що транспортні засоби використовуються у господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 і саме з цією метою вони були придбані. Зауважив, що чинним законодавством не передбачено порядок реєстрації транспортних засобів за фізичними особами - підприємцями. Вказав, що позивачем правомірно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену у складі вартості придбаних транспортних засобів, а також до складу валових витрат - вартість стартера, придбаного для встановлення на один з цих засобів, та вартість пального, використаного для їх заправки під час використання у господарській діяльності. Щодо відсторнування з витрат позивача амортизаційних відрахувань, зазначив, що останнє є безпідставним, оскільки позивач вів бухгалтерський облік у встановленому порядку й, відповідно, мав право на включення амортизаційних відрахувань до складу витрат. Звернув увагу суду на те, що норми діючого станом на 2008 рік податкового законодавства не передбачали обкладання податком з доходів фізичних осіб сум доходу, які перевищують граничний обсяг виручки, отриманих у тому кварталі, в якому таке перевищення відбулося. Просив позовні вимоги задовольнити повністю.
Дубенською ОДПІ позов не визнано повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях.
У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням. Зокрема, зазначив, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит та відповідно валові витрати, пов'язані з придбанням ним, як фізичною особою, автомобілів, стартера до них, та відповідно безпідставно віднесено до складу валових витрат вартість бензину, використаного автомобілем, що зареєстрований на позивача, як на фізичну особу. Крім того, вказав, що ФОП ОСОБА_1 не мав права включати до складу валових витрат амортизаційні відрахування, оскільки він не зобов'язаний вести бухгалтерський облік. Зауважив, що суми доходу, які перевищують граничний обсяг виручки, отримані у тому кварталі, в якому таке перевищення відбулося, належить обкладати податком з доходів фізичних осіб. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов належить задовольнити частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що Дубенською ОДПІ в період з 10.11.2008 по 21.11.2008 та з 24.11.2008 по 28.11.2008 проведено планову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 09.07.2007 по 30.09.2008, за наслідками якої складено акт від 03.12.2008 №254/17-38/НОМЕР_1 (а.а.с.11-32).
Згідно з висновками вказаного акта перевірки, податковим органом встановлено наступні порушення:
- п.п.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/98-ВР (із змінами і доповненнями) - до складу податкового кредиту не прийнято в травні 2008 року сплачений при придбанні автомобіля податок на додану вартість в сумі 10307,00грн., зареєстрованого ним як на фізичну особу, а не як на підприємця, крім того, у травні 2008 року автомобіль не використовувався у межах господарської діяльності платника;
- п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/98-ВР (із змінами і доповненнями) - до складу податкового кредиту не прийнято сплачений при придбанні товару податок на додану вартість в сумі 575,00грн., що не відноситься до валових витрат виробництва за вересень 2008року;
- ст.13 пп.«б», п.1 ст.14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 (із змінами і доповненнями), п.п.9.12.1 п.9.12 ст.9, п.7.1 ст.7, п.п.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV (із змінами і доповненнями) - донараховано податок з доходів фізичних осіб за ІІ кв. 2008 року в сумі 4326,16грн. та ІІІ кв. 2008року в сумі 2256,62грн.
На підставі акта перевірки від 03.12.2008 №254/17-38/НОМЕР_1, Дубенською ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.12.2008 №0004171740/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16323,00грн. (у тому числі: 10882,00грн. - за основним платежем, 5441,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) та від 16.12.2008 №0004181740/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6582,78грн. (6582,78грн. - за основним платежем) (а.а.с.33-34).
Вказані податкові повідомлення оскаржувалися позивачем в адміністративному порядку, проте скарги залишені податковими органами без задоволення (а.а.с.35-38, 235-249).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.07.2007 (а.с.8), у період з 11.07.2007 по 30.06.2008 здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, шляхом сплати єдиного податку на підставі свідоцтва серії НОМЕР_2 від 11.07.2007 за видами діяльності: оптова торгівля продуктами харчування, напоями (а.с.10).
З 01.07.2008 позивач, у зв'язку з перевищенням гранично допустимого обсягу виручки, перейшов на загальну систему оподаткування. 25.07.2007 ФОП ОСОБА_1 зареєстровано платником податку на додану вартість - свідоцтво від 25.07.2007 НОМЕР_3 (а.с.9).
У період здійснення діяльності за спрощеною системою оподаткування позивач у ІІ кварталі 2008 року досягнув обсягу виручки в розмірі 936612,35грн., що перевищує гранично допустимий обсяг для платників єдиного податку - 500тис.
Вказані обставини сторонами не заперечуються.
Податковим органом на суму виручки, що перевищує гранично допустимий обсяг, нараховано податок з доходів фізичних осіб, з врахуванням понесених витрат в розмірі 4 236,16грн. Розрахунок: (936612,35грн. - 500тис.грн.) = 436612,35грн. - ПДВ = 363829,07грн. - 334988 (витрати) = 28841,07грн. х 15%= 4326,16грн.
Суд вважає таке нарахування правомірним, зважаючи на таке.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998р. №727/98 (далі - Указ №727/98) запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.
Положеннями статті 1 Указу №727/98 передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на запровадження спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом №727/98 вимог.
При цьому єдиний податок сплачується виключно з доходів, одержаних фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності з додержанням вимог Указу №727/98, зокрема, якщо виручка платника єдиного податку за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених статтею 1 Указу №727/98, у тому числі перевищення граничного обсягу виручки за рік, є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.
Відповідно до статті 2 Указу №727/98 фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. При цьому, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Зважаючи на викладене, звільнення від сплати податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можливе лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Згідно зі статтею 5 Указу №727/98, в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що згідно з нормами Указу №727/98 ФОП ОСОБА_1 зобов'язаний був перейти на загальну систему оподаткування з ІІІ кв. 2008 року, оскільки перевищив гранично допустимий обсяг виручки у ІІ кв. 2008 року.
Судом встановлено, що вимоги ст.5 Указу №727/98 позивачем було отримано - з 01.08.2008 він здійснював підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування.
Проте, Указ №727/98 не містить положень, які б регулювали питання оподаткування сум, що перевищують граничний обсяг виручки, встановлений законодавцем.
За таких обставин, оподаткування доходів, отриманих платником єдиного податку з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, які перевищують граничні обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності, встановлені Указом №727/98, належить здійснювати із застосуванням правил загальної системи оподаткування, з урахуванням загальних принципів оподаткування, закріплених Конституцією України та Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-XII (чинним на час виникнення спірних правовідносин), якими встановлювалися засади податкових відносин в Україні.
Зважаючи на викладене, податковим органом правомірно донараховано позивачу податковим повідомленням-рішенням від 16.12.2008 №0004181740/0 податкові зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 4326,16грн., а тому в задоволенні адміністративного позову в цій частині слід відмовити за безпідставністю.
Крім того, вказаним податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2256,62грн.
Податок з доходів з фізичних осіб у сумі 2256,62грн. визначено внаслідок неприйняття відповідачем включених позивачем до складу валових витрат:
- амортизаційних відрахувань на основні засоби на суму 11000,50грн. (оскільки позивач не є платником податку на прибуток, не зобов'язаний вести бухгалтерській облік);
- витрат на придбання бензину згідно з податковими накладними від 10.09.2008 №2749/04 та від 19.09.2008 №3557 на загальну суму 2876,61грн. (оскільки в обліку платника не відображено використання бензину у виробничому процесі та у наявних залишках. На перевірку не представлено документів, підтверджуючих використання бензину);
- витрати на придбання стартера згідно з податковою накладною від 10.09.2008 №010253 на суму 1167,00грн. (оскільки не доведено використання у господарській діяльності).
Таким чином, під час перевірки відповідачем встановлено заниження позивачем чистого доходу у ІІІ кв. 2008 року на суму 15044,11грн., з якої податок з доходів фізичних осіб становить 15 044,11 х15% = 2 256,62грн.
Згідно з п.22.10 ст.22 Закону N889-IV до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, стосовно оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю діють положення розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.92 N13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92).
Відповідно до ст.13 р. ІV Декрету №13-92, оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації.
Згідно з додатком №7 «Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб» до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 №12 (далі - Інструкція №12), фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.
Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.
Відповідно до статті 8 («Амортизація») можливо додатково зменшити валовий дохід виключно на суми витрат, які підлягають амортизації і не перевищують розмір амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів, лише у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів відповідно з Порядком, який встановлюється Міністерством фінансів України.
До декларації про доходи, одержані за звітний період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально. Виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд видатків, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що під час визначення сукупного чистого доходу, як об'єкта оподаткування, до розрахунку приймаються фактично отримана у звітному періоді фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності сума валового доходу та фактично витрачена у зв'язку з отриманням цього доходу сума витрат. До складу витрат можливим є включення амортизаційних відрахувань, нарахованих шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів у випадку ведення бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів.
Як вбачається з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 нараховувалася у ІІ кв. 2008 року амортизація за 2 групою основних фондів, а, зокрема, на автомобілі, придбані у власність та введені в експлуатацію на загальну суму 11000,50грн. Вказані обставини підтверджуються відповідними оборотно-сальдовими відомостями, інвентарними картками обліку основних засобів, актами введення в експлуатацію основних засобів, які свідчать про ведення підприємцем бухгалтерського обліку балансової вартості груп основних фондів, що підлягають амортизації (а.а.с.51-56).
Відповідно до видаткової накладної від 12.06.2008 №3-00011421 (а.с.77) позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності придбано автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «AVEO TC58U» (заводський номер НОМЕР_4) вартістю 76350,00грн. Автомобіль марки «JAK» моделі «HFC 1020К» (заводський номер НОМЕР_5) вартістю 61840,00грн. придбаний позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності відповідно до податкової накладної від 25.03.2008 №1160/14 та накладної від 25.03.2008 №5394 (а.с.81).
Відповідачем та його представником не заперечуються обставини щодо використання вказаних автомобілів (основних фондів) в господарській діяльності позивача. Зокрема, на стор.4 акта перевірки (а.с.14) податковими інспекторами відображено обставини щодо використання у підприємницькій діяльності позивача транспортного засобу - марки «JAK» моделі «HFC 1020К».
Щодо використання в господарській діяльності автомобіля марки «CHEVROLET» моделі «AVEO TC58U», то під час судового розгляду справи позивач підтвердив вказані обставини подорожніми листами та відповідними документами первинного обліку (а.а.с.42-50, 90-129), з яких вбачається, що таке використання транспортного засобу та, відповідно, пального (зокрема, у вересні 2008 року) відбувалося з метою реалізації позивачем товарів в межах його господарської діяльності.
Отже, враховуючи те, що валові витрати мають характер реальних витрат платника податку та повинні враховуватися в тому ж податковому звітному періоді, що і доходи, з отриманням яких ці витрати безпосередньо пов'язані, позивачем були правомірно включені до валових витрат нараховані амортизаційні відрахування, що відповідає приписам додатку № 7 до Інструкції №12.
За таких обставин, висновки податкового органу щодо неправомірного включення позивачем до складу валових витрат сум амортизаційних відрахувань є протиправними, суперечать чинному законодавству.
Що стосується відсторнування з валових витрат позивача витрат на придбання бензину згідно з податковими накладними від 10.09.2008 №2749/04 (а.с.40) та від 19.09.2008 №3557/04 (а.с.41) на загальну суму 2876,61грн., а також витрат на придбання стартера згідно з видатковою накладною від 10.09.2008 №РН-0006267 (а.с.76) на суму 1400,00грн., то представник позивача у судовому засіданні пояснив, що обумовлена кількість бензину використана ФОП ОСОБА_1 у власній господарській діяльності, а, зокрема, для заправки автомобіля марки «CHEVROLET» моделі «AVEO TC58U». Придбання стартера також здійснено для встановлення на вказаний автомобіль. Так, автомобіль марки «CHEVROLET» моделі «AVEO TC58U» і, відповідно, пальне використовувалися з метою реалізації позивачем товарів в межах його господарської діяльності. Під час проведення перевірки інспектори-ревізори не прийняли підтверджуючих документів щодо використання пального вказаним автомобілем та щодо придбання для такого автомобіля стартера, покликаючись на обставини щодо реєстрації автомобіля за позивачем, як за фізичною особою.
Представником відповідача не заперечувалися зазначені представником позивача обставини.
Матеріалами справи, зокрема, подорожніми листами та документами первинного обліку (а.а.с.42-50, 90-129) підтверджуються обставини щодо використання пального (бензину) та транспортного засобу марки «CHEVROLET» моделі «AVEO TC58U» у господарській діяльності позивача, пов'язаній з реалізацією підприємцем товарів.
Зважаючи на викладене, суд прийшов до висновку про безпідставність відсторнування відповідачем з валових витрат позивача витрат на придбання бензину в сумі 2876,61грн. та витрат на придбання стартера на суму 1167,00грн.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 16.12.2008 №0004181740/0 належить скасувати як протиправне в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2256,62грн.
Щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/98-ВР (далі - Закон №168/98-ВР), яке за позицією податкового органу полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту сплаченого за господарською операцією з придбання автомобіля податку на додану вартість в сумі 10307,00грн., що зареєстрований на позивача, як на фізичну особу, а не як на підприємця, суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «JAK» моделі «HFC 1020К». було придбано позивачем, як підприємцем, а податковий кредит в сумі 10306,67грн. сформований ним на підставі податкової накладної від 25.03.2008 №1160/14.
20.03.2008 ВРЕВ ДАІ м.Дубно УДАІ УМВС України в Рівненській області зареєстровано за позивачем, як за фізичною особою транспортний засіб марки «JAK» моделі «HFC 1020К» - свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6 (а.с.131).
Відповідно до п.6 Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 N1388 (далі - Правила №1388), ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Реєстрація транспортних засобів здійснюється за юридичними та фізичними особами.
Відносини власності та порядок реалізації права власності визначені Конституцією України та Цивільним кодексом України.
Суб'єктами права власності за ЦК України є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318).
Водночас, серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.
Крім того, Конституція України та ЦК України закріпили право приватної власності (статті 41 та 325). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Таким чином, суб'єктом права власності законодавством визнається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитися взагалі у власності фізичної особи. Водночас, законодавством не виокремлюється такий суб'єкт права власності як фізична особа - підприємець.
Що стосується поняття «фізична особа», то це поняття є значно ширшим, ніж поняття «фізична особа - підприємець», оскільки фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами (стаття 26 ЦК України), в тому числі й щодо зайняття підприємницькою діяльністю.
Отже, чинним законодавством України не передбачена реєстрація права власності за «фізичною особою - підприємцем», така реєстрація проводиться за «фізичною особою», яка має право займатися підприємницькою діяльністю.
Матеріалами справи, а зокрема товарно-транспортними накладними підтверджуються обставини щодо використання позивачем обумовленого транспортного засобу в своїй підприємницькій діяльності.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/98-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/98-ВР).
В силу вказаних норм, документами, що підтверджує право позивача на формуванням податкового кредиту за операцією з придбання транспортного засобу, є податкова накладна від 25.03.2008 №1160/14, акт введення (позивачем, як суб'єктом підприємницької діяльності) в експлуатацію транспортного засобу марки «JAK» моделі «HFC 1020К», інвентарна картка обліку основних засобів (а.а.с. 39, 51, 53).
Враховуючи викладені обставини щодо придбання обумовленого транспортного засобу та обставини щодо його використання в господарській діяльності позивача, останній правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 10306,67грн.
Щодо порушення позивачем п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/98-ВР, яке за позицією податкового органу полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту сплаченого за господарськими операціями з придбання бензину податку на додану вартість в сумі 575,00грн., суд зазначає наступне.
Як зазначалося судом вище, придбане згідно з податковими накладними від 10.09.2008 №2749/04 (а.с.40) та від 19.09.2008 №3557/04 (а.с.41) пальне було використане позивачем у власній господарській діяльності, пов'язаній з реалізацією підприємцем товарів, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, подорожніми листами та документами первинного обліку (а.а.с.42-50, 90-129).
Вказані документи, в силу вимог ст.7 Закону №168/98-ВР, підтверджують право ФОП ОСОБА_1 на формування податкового кредиту в сумі 575,00грн.
Доводи представника відповідача щодо ненадання позивачем вказаних документів під час проведення перевірки жодним чином не обґрунтовані. Як вбачається зі змісту скарг, поданих в порядку адміністративного оскарження, позивач, скориставшись наданим п.п.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-III правом, додав до вказаних скарг відповідні подорожні листи, які, проте, податковими органами також враховані не були.
Зважаючи на викладені обставини щодо придбання обумовленого пального та обставини щодо його використання в господарській діяльності позивача, останній правомірно включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 575,00грн.
Отже, податкове повідомлення-рішення від 16.12.2008 №0004171740/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 16323,00грн. (у тому числі: 10882,00грн. - за основним платежем, 5441,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями), винесено відповідачем безпідставно та підлягає до скасування як протиправне.
Зважаючи на викладене, адміністративний позов належить задовольнити частково.
Відповідно до ч.3 ст.94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 16.12.2008 №0004171740/0 та податкове повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області від 16.12.2008 №0004181740/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 2256,62грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Присудити на користь позивача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у сумі 2,76грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дудар О.М.