Головуючий у 1 інстанції - Спасова Н.В.
Суддя-доповідач - Чумак С.Ю.
20 серпня 2013 року справа №805/8244/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Чумака С.Ю.,
суддів: Ляшенко Д.В. та Ястребової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у справі № 805/8244/13-а за позовом Державного підприємства «Артемвугілля» до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 30.11.2012 року № 4791/32270533,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати рішення відповідача від 30.11.2012 року про застосування фінансових санкцій.
В обґрунтування позову зазначив, що оспорювані рішення є неправомірними, оскільки при їх прийнятті не проводилось погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, що є порушенням порядку прийняття відповідних рішень; рішення були прийняті з порушенням строків, визначених нормами законодавства; за певний період було прийнято декілька рішень. На підставі вищевикладеного просив визнати неправомірним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій від 30.11.2012 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 4 червня 2012 року позовні вимоги ДП "Артемвугілля" були роз'єднані в самостійні провадження, в зв'язку з чим предметом розгляду даної справи є вимога позивача про скасування рішення про застосування штрафних санкцій від 30.11.2012 року № 4791/32270533.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушень вимог закону з боку відповідача, а тому рішення про застосування штрафних санкцій є законним та обґрунтованим.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, з підстав, викладених в позові, просить постанову суду скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач є юридичною особою ( а.с. 26-27) та платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
30 листопада 2012 року відповідачем відносно Державного підприємства "Артемвугілля" на підставі частини 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" прийняте спірне рішення № 4791/32270533 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким до позивача застосовано штраф 10% від суми своєчасно несплачених сум в розмірі 44981,9 грн та нарахована пеня 0,1% на суми недоїмки: за період затримки сплати з 30 липня по 22 серпня 2012 року в розмірі 9542,43 грн. \ а.с. 6\.
Правильність розрахунку застосованих сум штрафних санкцій та пені в позові та апеляційній скарзі відповідачем під сумнів не ставиться та фактично не оскаржується.
Наявність недоїмки, яка є підставою застосування вказаних санкцій підтверджується наданою відповідачем карткою особового рахунку платника єдиного внеску, з якої вбачається, що позивач в період з січня по вересень 2012 року мав недоїмку з єдиного соціального внеску за попередній період, йому нараховувалися штрафні санкції та пеня, а при надходженні сум, вони зараховувалися на погашення існуючої заборгованості у порядку календарної черговості їх виникнення. (а.с. 40-45)
Водночас, рішення відповідача № 4791/32270533 від 30.11.2012 року про застосування фінансових санкцій позивач оспорює, посилаючись на відсутність погодження цього рішення з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, а також на порушення строків прийняття оскаржуваного рішення.
При вирішенні спору колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464) визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з частинами 1, 5 статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Строки сплати єдиного внеску, в тому числі для гірничих підприємств, до 12.06.2012 року були визначені частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI, відповідно до якої платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
15.05.2012 року Законом України "Про внесення зміни до статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", який набрав чинності з 12.06.2012 року, абзац перший частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI доповнений словами "крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом".
Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
Частиною 10 статті 9 вказаного Закону встановлено, що днем сплати єдиного внеску вважається:
1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки Пенсійного фонду - день списання банком або Державним казначейством України суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду;
2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.
Відповідно до пункту 6 статті 13 Закону № 2464 Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Згідно з ч. 11 та 12 статті 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідно до ч. 10, п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464 на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції, зокрема, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 вказаного Закону за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Вказаний порядок детально відображено в Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5, відповідно до пп. 7.2.2 п. 7 розділу VII якої за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
З огляду на вказане колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення, оскільки позивачем єдиний внесок у 2012 році сплачувався несвоєчасно, а тому підстав для задоволення позовних вимог щодо його скасування не вбачається. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки діючим законодавством сплата єдиного внеску та застосування штрафних санкцій та пені не ставляться в залежність від виду фінансування платника внеску або від його фінансового стану. Звільнення від сплати штрафу та пені у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску Законом № 2464 не передбачено.
За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо застосування до підприємства штрафу у розмірі 44981,9 грн. та пені у розмірі 9542,43 грн. за несвоєчасну сплату (перерахування) єдиного внеску.
Посилання позивача в апеляційні скарзі на ч. 14 ст. 25 Закону № 2464-VІ колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до вказаної норми про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Отже, конструкція вказаної норми передбачає погодження з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики не конкретного рішення посадової особи територіального органу Пенсійного фонду, а відповідного порядку застосування фінансових санкцій, як правильно в постанові зазначив суд першої інстанції.
Доводи апелянта про порушення позивачем строків прийняття оскаржуваного рішення спростовуються положеннями частини 16 статті 25 Закону № 2464, за якою строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.
Вимоги ж частини 14 статті 25 Закону № 2464 та пп. 7.7 п. 7 Інструкції № 21-5 щодо триденного строку стосуються терміну надіслання рішення про застосування штрафних санкцій та пені на адресу платника внесків, а не строку для винесення такого рішення, про що також вірно зазначено в постанові судом першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, справа по суті вирішена правильно і підстави для скасування або зміни постанови відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Артемвугілля» залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 4 липня 2013 року у справі № 805/8244/13-а залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам. які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: С.Ю.Чумак
Судді: Д.В.Ляшенко
Л.В.Ястребова