Головуючий у 1 інстанції - Бескровна О.Л.
Суддя-доповідач - Василенко Л. А.
16 серпня 2013 року справа №260/2216/13-а
Донецький апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів Блохіна А.А., Юрко І.В.
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради на постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року у справі № 260/2216/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради, Центральної міжрайонної виконавчої дирекції відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної Державної адміністрації про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
13.03.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради, Центральної міжрайонної виконавчої дирекції відділення фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа Головне управління праці та соціального захисту населення Донецької обласної Державної адміністрації, в якому просила: визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 17.03.2011 року, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру виплаченої допомоги по догляду за дитиною відповідно до 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але неменше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей віком до 6 років з 17.03.2011 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, задоволено частково. Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради щодо нарахування та виплати позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» з 14.06.2012 року по 17.06.2013 року, зобов'язано відповідача здійснити позивачу перерахунок державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 14.09.2012 року по 17.06.2013 року з урахуванням проведених виплат.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснений в письмовому провадженні.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, здійснюючи апеляційний перегляд справи в межах апеляційної скарги, дійшла висновку, що останню необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач є матір'ю ОСОБА_3, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження (арк. справи 9).
Позивач у зв'язку з народженням дитини перебуває на обліку відповідача та отримує допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн., як застрахована особа в системі соціального загальнообов'язкового державного страхування (арк. справи 5, 6). Відповідачем допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу була нарахована та виплачена відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно виплачував позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 130 грн.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про задоволення позову зроблені на підставі всебічно досліджених доказів, обставинам справи дана правильна правова оцінка, а при прийнятті рішення вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
До 1 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 N 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон N 107-VI) - правовідносини щодо виплати допомоги регулювалися Законом N 2811-XII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом N 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону N 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу II Закону N 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону N 2811-XII та Закону N 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону N 2811-XII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону N 2240-III було виключено статті 40 - 44.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону N 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону N 107-VI щодо виключення статей 40 - 44 Закону N 2240-III.
Пунктом 2 розділу III Закону N 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з часу проголошення Рішення N 10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію вищезазначені положення Закону N 2240-III, а з 1 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону N 2811-XII.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 N 835-VI "Про Державний бюджет України на 2009 рік" та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року N 2154-VI "Про Державний бюджет України на 2010 рік" (далі - Закон N 2154-VI) передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону N 2240-III призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року N 1751 саме на виконання Закону N 2811-XII (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону N 2240-III на виконання статті 46 Закону № 835 та статті 45 Закону N 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися.
В подальшому, ані Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік», ані Законом України «Про Державний бюджет на 2012 рік», ані іншими законами не встановлювався інший розмір допомоги, ніж в Законах №2811-ХІІ та №2240-ІІІ.
Посилання апелянта на те, що на час виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач діяв на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2007 року № 13 «Деякі питання призначення і виплати допомоги сім'ям з дітьми», колегія судів не приймає до уваги, оскільки зазначена постанова розрахована на бюджетний період 2007 року.
Оскільки у цій справі спір виник щодо виплати допомоги з 14.09.2012 року по 17.06.2013 року особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, то за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відносини щодо виплати допомоги такій особі у зазначеному періоді регулюються нормами спеціального Закону (яким є Закон N 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та задовольнив позов з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу, є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.1, ст. 200, ст. 205 ч.1 п.1, ст. 206, ст. 212, ст. 254 ч.5 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Донецька від 17 червня 2013 року у справі № 260/2216/13-а за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної в м. Донецьку ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Колегія суддів Л.А. Василенко
А.А. Блохін
І.В. Юрко