2/258/2023/13 258/6291/13-ц
Провадження № 2/258/2023/13
05.08.2013 року м. Донецьк
Кіровський районний суд м. Донецька у складі:
головуючого - судді Леонова О.С.,
при секретарі - Свіріній Д.О.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення коштів»,-
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 «про стягнення коштів», який мотивує наступним.
06.11.2012 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір № 05011205770, відповідно до якого він ОСОБА_1, прийняв ОСОБА_2 на посаду продавця продовольчих товарів. 30.04.2013 р. зазначений договір було розірвано за згодою сторін. За весь період роботи ОСОБА_2 декілька раз була проведена ревізія і кожного разу в її результаті з'ясовувалась недостача. Таким чином ОСОБА_2 була допущена нестача на загальну суму 77676,55 грн. Зі слів самої ОСОБА_2, зазначена недостача виникла в результаті того, що виручені нею гроші за реалізацію товару не були покладені до каси підприємства, а із корисних мотивів були залишені собі, їй необхідно було вносити платежі за кредитним договором, тому вона вирішила таким шляхом вийти зі скрутного становища. ОСОБА_2 визнала зазначену нестачу, що підтверджується розпискою, написаною нею від 08.04.2013 р. В період з 09.04.2013 р. по 12.04.2013 р. відповідачем було здійснено часткове погашення суми недостачі, а саме: 09.04.2013 р. - 150 грн., 11.04.2013 р. - 2125 грн., 11.04 - 1000 грн., 12.04.2013 р. - 530 грн., в результаті чого залишок недостачі на сьогоднішній день складає 73871,55 грн. Однак, на теперішній час, відповідач ухиляється від сплати зазначеної суми нестачі, у зв'язку з чим позивач вимушений звернутися до суду з даним позовом, де просить стягнути з відповідачки суму боргу в розмірі 73 871,55 грн. та судові витрати в розмірі 738,71 грн.
Позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
Відповідачка в судове засідання не з'явилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена у встановленому законом порядку, причини не явки суду не повідомила. Суд у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 169 ЦПК України, зі згоди позивача ухвалює рішення про заочний розгляд справи та прийняття по справі заочного рішення, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (стаття 11 ЦПК) установив наступне.
06.11.2012 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено трудовий договір № 05011205770, відповідно до якого він ОСОБА_1, прийняв ОСОБА_2 на посаду продавця продовольчих товарів.
ОСОБА_2 неналежно виконувала свої трудові обов'язки, що призвело до недостачі коштів, яка станом на 13.04.2013 року становить 73871,55 грн. та підтверджується розписками від 08.04.2013 року та 09.04.2013 року.
30.04.2013 року трудовий договір між сторонами було розірвано за угодою сторін.
Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю України працівник має право укласти трудову угоду з фізичною особою, згідно якої працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа або за нотаріальним дорученням уповноважена нею особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.
Відповідно до ст. 132 КЗпП України за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених в законодавстві.
Відповідно до п. 5 ст. 134 КЗпП України працівники несуть відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини у випадку коли шкоди завдано недостачею.
За таких обставин, враховуючи визнання відповідачем власної вини в спричиненні недостачі, зокрема в наданій нею розпискою, підтверджується факт завдання позивачу матеріальної шкоди, суд прийшов до переконання, що на користь позивача слід стягнути заявлену ним суму заборгованості в розмірі 73871,55 грн.
Станом на дату розгляду справи сторонами не подано, а судом не здобуто доказів оплати відповідачем заборгованості.
За таких обставин, суд, оцінивши зібрані по справі докази приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а з відповідача в користь позивача слід стягнути кошти в сумі 73871,55 грн. Будь-яких доказів в спростування позовних вимог під час розгляду справи не подано, а судом не здобуто.
Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати відшкодовуються позивачеві за рахунок відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 21, 24-1, 132, 134 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 60, 88, 169, 212, 218, 223, 224-226, 233, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про стягнення коштів» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 кошти в сумі 73871,55 грн., а також стягнути 738,71 грн. судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, позивачем в загальному порядку, тобто рішення суду позивачем може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Відповідно до статей 231, 232 ЦПК України оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: О.С. Леонов