Справа № 419/9226/12
Провадження № 2/204/499/13
26 липня 2013 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Дубіжанської Т.О.
при секретарі Сорокіній А.С.
за участю позивачки ОСОБА_1
за участю представника позивачки ОСОБА_2
за участю відповідачки ОСОБА_3
за участю представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину майна, -
В грудні 2012 року позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення, яким встановити факт, що вона - ОСОБА_1, та ОСОБА_7, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без шлюбу з жовтня 2001 року по жовтень 2012 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю позивачки - ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, та ОСОБА_7, ІПН НОМЕР_2; припинити право приватної власності в цілому за громадянином України ОСОБА_7 на квартиру АДРЕСА_1 визнати право приватної власності за громадянином України ОСОБА_7, на 1/2 квартири АДРЕСА_1 визнати право приватної власності за позивачкою - ОСОБА_1 на 1/2 квартири АДРЕСА_1 В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що з 2001 року між нею та ОСОБА_7 склалися фактичні шлюбні відносини, тобто вони фактично утворили одну сім'ю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, спільно мешкали, вели спільний бюджет, мали взаємний побут, мали відносно один одного взаємні права та обов'язки, тобто у відповідності до ч. 2 ст. 3 СК України, позивачка вважала, що вона з ОСОБА_7 складають сім'ю. ОСОБА_1 пояснювала, що разом з ОСОБА_7 вони мешкали з 2001 року за адресою: АДРЕСА_3 (винаймали квартиру), а вже з 2004 року мешкали разом за адресою: АДРЕСА_1 (купивши разом дану квартиру). Таким чином, позивачка зазначила що з ОСОБА_7 вони мешкали разом 11 років. Оскільки вони проживали спільно на протязі 11 років у них, звичайно, був спільний побут. Позивачка та ОСОБА_7 разом вели домашнє господарство, разом планували сімейні витрати тощо. Спочатку разом винаймали квартиру, згодом разом прийняли рішення про купівлю квартири, разом зробили у квартирі ремонт та облаштували її. Позивачка також зазначала, що з ОСОБА_7 вони постійно їздили відпочивати. Тобто, ОСОБА_1 вважає, що з початком спільного життя у неї та ОСОБА_7 виникли взаємні права та обов'язки - тобто права та обов'язки відносно один одного. Так, вони разом вели спільне господарство, але у кожного з них існували окремі обов'язки, разом працювали для досягнення спільної мети, вели разом спільний сімейний бюджет, радилися один у одного щодо вчинення певних дій. Після того, як ОСОБА_7 почав хворіти та не зміг внаслідок цього працювати, позивачка продовжувала працювати сама та купувала йому ліки, сплачувала перебування у лікарні. Після того, як ОСОБА_7 помер, вона влаштувала похорони та поминки. Як зазначено у позовній заяві, ОСОБА_7 та позивачка завжди були разом, мали намір одружитися, але не встигли цього зробити, внаслідок раптової смерті ОСОБА_7 ОСОБА_1 вказувала, що ні вона, ні ОСОБА_7 у вказаний вище період не знаходилися у шлюбі з іншими особами. Отже, вона вважає, що аналіз взаємовідносин між нею та ОСОБА_7, які мали місце в період з жовтня 2001 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_7), дозволяє впевнено стверджувати, що вона та ОСОБА_7 утворили за взаємною згодою сім'ю, оскільки у вказаний вище період начебто разом проживали, вели спільний побут та мали відносно один одного взаємні права та обов'язки, тобто їх взаємовідносини у вищевказаний період відповідають визначенню сім'я за усіма критеріями, на які вказує діюче законодавство. Також позивачка наполягала на тому, що дані взаємовідносини (фактичні шлюбні стосунки) виникли за їх взаємною згодою, відзначалися міцністю, усталеністю (у значенні - стабільність) та тривалістю (тривали 11 років). Припиняти дані взаємовідносини (фактичні шлюбні стосунки) ні позивачка, ні сам ОСОБА_7 не мали намір, лише несподівана смерть ОСОБА_7 припинила фактичне існування сім'ї. Як вже зазначалося вище, позивачка та ОСОБА_7 начебто разом придбали (за спільні кошти, котрі заробили під час спільного життя) квартиру АДРЕСА_1. За домовленістю між позивачкою та ОСОБА_7 вказана квартира була оформлена на ім'я ОСОБА_7 Тому аналізуючи вищевказане, позивачка вважає вона з ОСОБА_7 проживали однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу з жовтня 2001 року по жовтень 2012 pоку, а квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю позивачки та ОСОБА_7. Отже, у зв'язку з вищевикладеним, позивачка була вимушена звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у суді, оскільки вбачається спір про право між нею та іншими спадкоємцями.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх у повному обсязі посилаючись на обставини зазначені в позові.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, пояснюючи наступне. Представник зазначив, що в ході слухання справи було долучено безліч доказів з боку позивачки, які підтверджували ті факти та обставини, на які позивачка посилається у своєму позові. У підтвердження належності та достовірності фактів, викладених у позові з боку позивачки було у судовому засіданні допитано у якості свідків осіб, що надали свої свідчення відповідно до викладених у позові обставин та фактів. Представник пояснив, що кожен зі свідків показав, що дійсно ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 pоку, підтвердженням чого були факти існування спільного сімейного бюджету, наявність спільного господарства, ведення спільного відпочинку та проводження часу, а також той факт, що під час хвороби ОСОБА_7 його лікуванням та доглядом у лікарні та вдома займалась лише позивачка. Тобто дані свідчення підтвердили той факт, що у стосунках між позивачкою та ОСОБА_7 склалися у період з 2001 року і до моменту його смерті фактичні шлюбні відносини, тобто позивачка та ОСОБА_7 фактично утворили одну сім'ю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, спільно мешкали, вели спільний бюджет, мали взаємний побут, мали відносно один одного взаємні права та обов'язки, ОСОБА_7 разом з Позивачем займався вихованням неповнолітнього (на той час) сина Позивача тощо. Отже, представник позивача вважав очевидним, що аналіз взаємовідносин між позивачкою та ОСОБА_7, які мали місце в період з жовтня 2001 року й до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_7), дозволяє впевнено стверджувати, що вона та ОСОБА_7 утворили за взаємною згодою сім'ю, оскільки позивачка та ОСОБА_7 у вказаний вище період разом проживали, вели спільний побут та мали відносно один-одного взаємні права та обов'язки, тобто взаємовідносини позивача та ОСОБА_7 в період з жовтня 2001 року й до ІНФОРМАЦІЯ_1 (дата смерті ОСОБА_7) відповідають визначенню сім'я за усіма критеріями, на які вказує діюче законодавство. Тому, з огляду на викладене, представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_5 у судове засідання 25.07.2013 року не з'явилася, була належним чином повідомлена, причин неявки не повідомила, але у судовому засіданні 16.04.2013 року повністю заперечувала викладене позивачкою та її представником, просила відмовити в задоволенні даного позову в повному обсязі, та пояснила наступне, що померлий ОСОБА_7 був її сином. Перший раз вона побачила позивачку ОСОБА_1 у 2004 році, коли її син привіз до них у м. Марганець та представив як подругу. Останній раз вона її бачила у 2012 році. Із сином бачилася 2-3 рази на місяць. Частіше приїжджав син, вона була в гостях у сина 3 рази. ЇЇ чоловік помер у 2009 році. Вона знаходиться на пенсії з 1993 року, а її чоловік пішов на пенсію у 1987 році, але ще 10 років працював. На купівлю квартири вона разом з чоловіком давали сину 5 000 дол. США, але у якому році не пам'ятає. Позивачку ОСОБА_1 ніколи жінкою не називав. Інших жінок до неї не привозив та не знайомив.
Відповідачка ОСОБА_6 у судове засідання 25.07.2013 року не з'явилася, була належним чином повідомлена, причин неявки не повідомила, але у попередніх судових засіданнях заперечувала проти позову в повному обсязі та просила відмовити в його задоволенні. Крім того, відповідачка ОСОБА_6 у судовому засіданні 16.04.2013 року була допитана у якості свідка. В своїх поясненнях зазначила, що з померлим братом ОСОБА_7 до 2003 року вона спілкувалася тісно, відмічали свята разом, спілкувалися у одній компанії. У 2003 році у неї з'явився чоловік, у зв'язку з цим вони стали відмічати свята у різних компаніях. У 2003 році її брат став займатися ремонтом двигунів як посередник у м. Марганець та Нікополь. У 2003 році брат познайомив її з позивачкою ОСОБА_1, зазначивши що це його дівчина. Після цього бував у неї в гостях з ОСОБА_1, але не часто. Вона була його постійною дівчиною. Окрім неї з іншими жінками її не знайомив. У період з 2001 року по 2004 рік брат проживав на зйомних квартирах, спочатку на лівому березі, потім на Чичеріна. Чи був у брата домашній телефон та який вона не пам'ятає. Друзів брата знає всіх, дійсно ОСОБА_10 був другом, але у 2003 році у них відносини погіршилися. З дочкою від першого шлюбу ОСОБА_3 спілкувався постійно, лише у 2012 році у них був конфлікт із-за ОСОБА_1. Квартиру брат купував частково за свої кошти та за кредитні в літку 2004 року.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, заперечувала проти задоволення позову та просила відмовити. В своїх поясненнях зазначила, що померлий ОСОБА_7 був її батьком. До переїзду у м. Дніпропетровськ з батьком спілкувалася не часто, оскільки мешкала у м. Марганець. Після закінчення школи, вона переїхала проживати у м. Дніпропетровськ та стала спілкуватися з батьком частіше. Потім між нею та батьком сталося непорозуміння і вона з ним не спілкувалася аж до 2007 року, а коли у 2007 році попала у автомобільну аварію, то батько приїхав до неї у лікарню та вони помирилися. За які кошти батько купував квартиру, вона не знає. Зі слів бабусі та тітки вони давали гроші на квартиру. Вперше вона попала у квартиру у 2009 році, ремонт повністю закінчено не було, особистих речей ОСОБА_1 там не було. Відпочивати з батьком їздила на дачу батьків ОСОБА_1, на море не їздила. За чиї кошти робився ремонт у квартирі вона не знає.
Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні пояснюючи наступне. Представник вважав, що жодних переконливих доказів, що саме за період з жовтня 2001 року до кінця 2007 року ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 суду позивачем так надано й не було. Крім того, представник вважає дивним ту обставину, що малолітній на той час син позивачки, ОСОБА_11, проживав окремо від неї з її матір'ю. Адже позивачка стверджувала в суді, що вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_7 в їх спільній квартирі. Крім того представник пояснював, що позивачка заявляла, що вона начебто сама постійно сплачувала комунальні послуги за спірну квартиру, в той же час вона в ній ніколи зареєстрована не була, хоча з її слів купувала вона з померлим спірну квартиру разом та з 2004 року постійно в ній проживала. Тому представник, вважає, що насправді до кінця 2007 року позивачка в спірній квартирі постійно не проживала, а постійно мешкала разом зі своїм сином в квартирі своєї матері. Хоча представник і не заперечував, що на той час позивачка могла мати не постійні короткотривалі стосунки з ОСОБА_7, який на той час фактично проживав однією сім'єю разом зі своєю першою дружиною та їх донькою, та одночасно підтримував короткотривалі стосунки з іншими жінками. Представник пояснював, що можливо позивачка й стала проживати однією сім'єю в розумінні ст. З СК України, але це було набагато пізніше та не раніше початку 2008 року. Тому, дія ст. 74 СК України не може бути застосована до правовідносин сторін, які виникли при укладенні в 2004 році договору купівлі-продажу спірної квартири та сплати до 2006 року залишку кредитної заборгованості по даній квартирі, адже на той час позивачка постійно спільно з ОСОБА_7 не проживала та не мала з ним спільного бюджету. Отже, представник вважав, що позивачка не довела ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, та не виконала вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України принаймні за період з жовтня 2001 року по грудень 2007 року, тому він просив суд відмовити в задоволенні даного позову.
Вислухавши сторони, свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_11, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_10, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
У судовому засіданні встановлено, що спірна квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору купівлі-продажу від 01 липня 2004 року укладеним з ОСОБА_24 Даний факт підтверджується копією договору купівлі-продажу від 01.07.2004 року (зареєстровано за № 1581) та іншими доданими до позовної заяви документами (а.с. 7, 8, 9-11).
Як вбачається з доказів наданих у матеріали справи позивачкою та пояснень наданих у судовому засіданні сторонами та свідками, позивачка ОСОБА_1 познайомилася з ОСОБА_7 весною у 2001 році, та з літа 2001 року стали проживати однією сім'єю без шлюбу, вели спільне господарство, разом планували сімейні витрати тощо. Спочатку разом винаймали квартиру для проживання (з 2001 року по 2004 рік мешкали в кв. АДРЕСА_3), згодом разом прийняли рішення про купівлю квартири, знайшли таку квартиру разом, та купили її за адресою: АДРЕСА_1 частково у кредит, оформив її на ОСОБА_7 Потім разом зробили у квартирі ремонт та облаштували її, що підтверджується договором підряду на будівельно-відділочні роботи № 2/9.10, попередньою сметою № 1 (8.10.05), актом прийомки-передачі виконаних робіт від 06.12.2005 року, де заказником зазначено позивачку - ОСОБА_1 (а.с. 12-13, 14, 15). Також, маються копії видаткових накладних № 11237, № 10345, № 3452, та товарний чек № 2379 (за період з вересня по жовтень 2005 року), з яких вбачається, що ОСОБА_1 особисто купувала необхідні для ремонту матеріали (шпалери, клей, профілі, гіпсові панелі, ґрунтовку, шпаклівку, саморізи, дюбеля, ламінат, плінтуси, кронштейни та інш.). З огляду на дані видаткові вбачається, що ОСОБА_1 в загальній сумі було сплачено 20 838 грн. 48 коп. (а.с. 59-62). Отже, з вищевикладеного вбачається, що позивачка приймала активну участь в облаштуванні спірної квартири, де вони проживали разом з ОСОБА_7 до дня його смерті, що також підтверджується поясненнями свідків, характеристикою (а.с. 47) та актом обстеження житлових умов (а.с. 48).
Після того, як ОСОБА_7 помер, позивачка приймала участь у його похоронах та поминках, що підтверджується копією рахунку НОМЕР_3 на 60 чоловік від 23.10.2012 року, копією рахунку НОМЕР_4 на 40 чоловік від 28.10.2012 року (поминальні обіди) та товарним чеком № 1976 (підготовка тіла до погребіння) (а.с.16,17,18).
Крім того, обставини щодо сумісного проживання підтверджуються наданими суду копіями фотокарток (а.с. 89-108), копіями авіа білетів (а.с.63-69) та відмітками в їх закордонних паспортах (а.с.70-78), з яких вбачається що на протязі більше як 7-и років позивачка по справі та померлий ОСОБА_7 проводили вільний час разом з друзями, членами родини ОСОБА_7 в тому числі з відповідачкою по справі ОСОБА_6, разом відпочивали закордоном та в інших місцях. З наданих фотокарток до суду вбачається, що у покійного ОСОБА_7 та ОСОБА_1 були досить теплі та взаємні відносини.
Також, факт спільного проживання позивачки з померлим ОСОБА_7 підтверджується показаннями свідків, а саме: свідком ОСОБА_14, яка була сусідкою покійного ОСОБА_25 по вул. Д. Кедріна. З її пояснень вбачається, що з початку купівлі спірної квартири ОСОБА_1 та покійний проживали весь час разом, та розповіла, що з моменту хвороби ОСОБА_7 піклувалася за ним і вдома і в лікарні лише ОСОБА_1 Суду пояснила, що була особистим свідком даного факту, так як працювала в лікарні, де перебував ОСОБА_7
Даний факт також підтвердив і лікар «Швидкої допомоги» - ОСОБА_19, який також був допитаний у судовому засіданні у якості свідка по справі. ОСОБА_19 розповів, що у покійного була хвороба серця та проблеми зі щитовидною залозою та пояснив, що за все перебування хворого в лікарні за його лікування та піклування опікувалася лише позивачка ОСОБА_1, оплачувала ліки та операцію вона особисто. Проте, після того, як ОСОБА_7 зробили операцію, його серце не витримало і він помер.
З пояснень свідка ОСОБА_12 вбачається, що він з 1997-1998 років знав померлого ОСОБА_7 З позивачкою його познайомив померлий у 2001 році, після чого вони стали спілкуватися сім'ями. Спочатку ОСОБА_1 з ОСОБА_7 проживали по вул. Чичеріна, а потім купили разом квартиру, зробили ремонт та стали проживати по вул. Д. Кедріна. У них були завжди теплі відносини. Він також працював з ОСОБА_1 до 2004 року, вони постійно спілкувалися разом, їздили на відпочинок, іноді зустрічалися на святах. Дані обставини також підтверджуються поясненнями свідків ОСОБА_15 - подруга позивачки, ОСОБА_27 - сестра позивачки, ОСОБА_17 - друг позивачки та ОСОБА_11 - син позивачки.
Дані свідки хоча і були зацікавленими особами, але їх свідчення підтверджуються поясненнями свідків: ОСОБА_10, який заявлявся обома сторонами по справі та був близьким другом померлого, та ОСОБА_18 який був директором підприємства на якому працював померлий ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні 23.04.2013 року пояснив, що померлий ОСОБА_7 був його близьким другом, з яким вони були знайомі з 1989-1990 років. Вони разом з ним займалися спортом, у них були довірительні відносини. Спілкувалися часто, приблизно 3-4 рази у неділю. З позивачкою ОСОБА_1 його познайомив ОСОБА_7 у 2001 році. З серпня 2001 року померлий ОСОБА_7 та позивачка стали проживати однією сім'єю. Спочатку винаймали квартиру для проживання, а потім у 2004 році разом купили квартиру на Кедріна частково у кредит. Це була їх спільна покупка. В даній квартирі він допомагав робити ремонт, ОСОБА_1 купувала будівельні матеріали, так с 2001 року по 2004 рік матеріальне становище ОСОБА_7 було не дуже, він займався ремонтом двигунів, а у цей час ОСОБА_1 працювала приватним підприємцем. Багато відпочинку та досугу вони проводили в одній компанії, поводилися як дружня сім'я, разом їздили відпочивати закордон. Організацією похорон займалася ОСОБА_1, а також він та їх спільні друзі допомагали грошима.
Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні 23.07.2013 року пояснив, що померлого ОСОБА_7 знає з 2000 року, вони разом працювали до 2003 року у м. Нікополь, а с 2008 року ОСОБА_7 працював у нього у якості комерційного директора. Про сімейний стан ОСОБА_7 знав, що є мати у м. Марганець, сестра ОСОБА_6, та дружина ОСОБА_1. Разом вони також їздили відпочивати з 2008 року.
Що стосується пояснень свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23 - це подруги першої дружини померлого, то суд не бере до уваги їх пояснення оскільки вони є зацікавленими особами, їх пояснення протирічать зовсім іншим показанням свідків, у тому числі поясненням ОСОБА_10 та ОСОБА_18, та окрім того, вони пояснювали, що проживали рядом із першою дружиною померлого та бачили кожен день як ОСОБА_7 приїжджав до першої дружини, та залишався там, ніяких інших обставин його життя пояснити не змогли. Крім того, даними свідками у судовому засіданні було зазначено, що померлий ОСОБА_7 кожен день приїжджав на своєму автомобілі, не знаючи про той факт, який було підтверджено іншими свідками, що даний автомобіль було оформлено на позивачку ОСОБА_1 Якщо б вони добре спілкувалися разом з померлим та він проживав із їх подругою однією сім'єю, тоді б вони знали де дана сім'я відпочиває, які були проблеми із здоров'ям у померлого та інші обставини.
Що стосується пояснень свідка ОСОБА_21 - колишня перша дружина померлого ОСОБА_7, то її свідчення судом також не беруться до уваги, оскільки вони повністю спростовуються показаннями інших свідків та доказами наданими у матеріали справи. Як вбачається з її пояснень, то у період з 2003 року по 2007 року у неї з колишнім чоловіком ОСОБА_7 відновилися сімейні відносини і він проживав разом із нею та дочкою у АДРЕСА_4, а в цей час купив квартиру на Кедріна та проводив там ремонт, який робив його друг ОСОБА_10. Однак сам ОСОБА_10, який був допитаний у якості свідка підтверджував, що померлий його друг ОСОБА_7 на протязі з 2001 року по день смерті проживав однією сім'єю та вів спільне господарство разом із позивачкою ОСОБА_1 Крім того, допитана у якості сторони по справі відповідачка ОСОБА_3, яка є дочкою ОСОБА_21 та померлого ОСОБА_7 у своїх поясненнях жодного разу не свідчила, що померлий батько у вищезазначений період проживав разом з нею та матір'ю. Більш того, у своїх поясненнях вона зазначила, що коли переїхала проживати до м. Дніпропетровськ спочатку спілкувалася з батьком, а потім вони посварилися та не спілкувалися до 2007 року, коли вона потрапила у автомобільну катастрофу, батько прийшов до неї у лікарню і з цього періоду їх спілкування налагодилося.
Що стосується пояснень по справі відповідачів матері померлого ОСОБА_5 та сестри померлого ОСОБА_6, то суд к даним поясненням відноситься критично, оскільки вони є зацікавленими особами, а їх пояснення є суперечливими з поясненнями інших свідків, та протирічать матеріалам справи. Так дійсно відповідачі визнають, що знали ОСОБА_1, вона з померлим приїжджала до батьків у м. Нікополь та була присутня з померлим на деяких святах в кругу сім'ї, але ОСОБА_7 ніколи її не визнавав за дружину. Однак з пояснень сина відповідачки ОСОБА_6 - ОСОБА_20, який був також допитаний у якості свідка, вбачається, що він також знав ОСОБА_1, померлий ОСОБА_7 виїжджав з нею відпочивати закордон, а чи проживали вони разом чи ні, він не знає та не може стверджувати. Обставини купівлі квартири йому не відомі
Посилання відповідачів по справі на той факт, що квартиру ОСОБА_7 купував за свої кошти, а тому і оформив її на себе є безпідставними та такими що не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. Крім того, дані посилання спростовуються фактами встановленими у судовому засіданні, а саме квартира по вул. Д. Кедріна була придбана частково у кредит, отриманий у банку у 2004 році, що підтверджується поясненнями пошти всіх свідків. Але у 2003 році позивачкою та померлим ОСОБА_7 був придбаний у кредит автомобіль, який було оформлено на ОСОБА_1 Про факт наявності у померлого автомобіля, також у судовому засіданні було підтверджено поясненнями свідків та визнано сторонами по справі, але про той факт що даний автомобіль було оформлено на позивачку, відповідачам та допитаним свідкам зі сторони відповідачів відомо не було.
Так, згідно пояснень допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_16, які також підтверджено поясненнями позивачки, встановлено, що квартиру по АДРЕСА_1 було оформлено на померлого, оскільки за рік до купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 з ОСОБА_7 купили у кредит автомобіль, який оформили на ОСОБА_1, а тому при купівлі квартири другий кредит на ОСОБА_1 не оформили. А оскільки між позивачкою та померлим існували теплі, сімейні довірительні відносини, квартиру вирішили оформити на ОСОБА_7
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Практика Верховного Суду України, вказує на те, що вирішуючи спір про поділ майна, набутого під час проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна і з'ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки та інші, відповідно до ст.ст. 3, 74 СК України.
Таким чином, дослідивши у сукупності всі докази по справі, суд приходить до висновку, що дійсно позивачка по справі ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_7 на момент купівлі спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, утворили за взаємною згодою сім'ю, вели спільний побут та мали відносно один-одного взаємні права та обов'язки, тобто взаємовідносини позивачки та ОСОБА_7 відповідали визначенню сім'я за усіма критеріями, на які вказує діюче законодавство. Тому дана квартира яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі ст. 74 СК України є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7
Окремо слід зазначити, що ні позивачка, ні ОСОБА_7 у вказаний вище період не знаходилися у шлюбі з іншими особами, що підтверджується копіями паспортів (а.с. 79-80, 185).
Але, що стосується позивних вимог позивачки щодо встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з листопада 2001 року, то суд вважає що вони підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Згідно п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.
Оскільки метою встановлення даного факту проживання однією сім'єю є визнання спільною сумісною власністю придбаної під час сумісного проживання квартири у 2004 році, то суд вважає необхідним встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки від встановлення даного факту у період з листопада 2001 року по січень 2004 року не залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 15.05.2006 р. № 3, вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що при застосуванні ст. 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Отже, обсягом спільно нажитого майна - є квартира АДРЕСА_1. Часом придбання майна - є 01.07.2004 р. (згідно до договору купівлі-продажу квартири, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_28, реєстр № 1581 від 01.07.2004 р.) Джерелом придбання майна - є спільні кошти позивачки та ОСОБА_7, котрі зароблені ними під час спільного життя та заощаджень.
Отже, з огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1
Що стосується позовних вимог в частині припинення права приватної власності в цілому за ОСОБА_7 та визнання за ним 1/2 частини вищевказаної квартири, то вони задоволенню не підлягають, оскільки у відповідності до норм чинного цивільного законодавства не передбачено визнання право власності на будь-які об'єкти нерухомого майна за померлим.
Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати по справі у розмірі по 301 грн. 20 коп. з кожної.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 70, 74 СК України, ст. ст. 10, 57-61, 88, 131, 209, 212-215, 256, 259 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3, третя особа Третя Дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та визнання права власності на частину майна - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, з січня 2004 року по 22 жовтня 2012 року.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_7.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі по 301 грн. 20 коп. з кожної.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Т. О. Дубіжанська