Справа № 1915/14124/2012Головуючий у 1-й інстанції Стельмащук П.Я.
Провадження № 22-ц/789/1013/13 Доповідач - Фащевська Н.Є.
Категорія - 20
15 серпня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є.
суддів - Ходоровського М. В., Гурзеля І. В.,
при секретарі - Щебивовк Г.І.
з участю - представника ОСОБА_1та ТзОВ "Завод "Ремпобуттехніка" ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Фірма "Гілея" ЛТД, третя особа - ТзОВ "Завод "Ремпобуттехніка" про стягнення коштів,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з ТзОВ Фірма "Гілея" ЛТД 42 137,0 грн, а саме: 3837,0 грн. вартості безпідставно набутих майнових прав на частину приміщення; 15 000 грн. майнової шкоди; 22300 грн. упущеної вигоди.
Позивач вказав, що відповідач, як власник сусіднього приміщення постійно користувався належним йому приміщенням площею 3,1 кв.м для проходу до свого приміщення без належних на це підстав, а тому повинен заплатити йому за таке користування 3837 грн. з розрахунку вартості орендної плати за період з 23.11.2009 року по 17.11.2010 року. Крім того, в зв'язку з тим, що відповідач продовжував користуватись спірним приміщенням, позивач не зміг укласти договір оренди, а тому поніс збитки у вигляді повернення завдатку та неотримання орендної плати за період з 18.11.2010 р. по 30.06.2011 року з розрахунку вартості орендної плати в розмірі 3000 грн. щомісячно.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2013 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ третя особа - ТзОВ "Завод "Ремпобуттехніка" про стягнення коштів відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_7 зазначає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а також при невідповідності висновків суду обставинам справи.
Враховуючи наведене просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Рішення суду відповідає вказаним нормам.
Судом установлено, що 23.11.2009 року між ТзОВ "Завод "Ремпобуттехніка" та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення загальною площею 27,8 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що становить 7/1000 частини житлового будинку, а саме: приміщення 4-1, пл. 26,6 кв.м., коридор VІІІ, пл. 1,2 кв.м. Ціна продажу становила 84000 грн.
Згідно розділу 5 даного договору, покупець зобов'язаний подальшу експлуатацію приміщення здійснювати відповідно до вимог державних будівельних норм України тa пам'яткоохоронних зобов'язань, які є невід'ємною частиною цього договору; забезпечувати перехід до приміщення 4-2 будівлі за адресою АДРЕСА_1 до 17 листопада 2010 року шляхом укладення відповідного договору.
24.11.2009 р. ТзОВ"Міське бюро технічної інвентаризації" видало витяг №24554180 про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на дане нерухоме майно.
Дане приміщення є пам'яткою архітектури місцевого значення, згідно рішення Тернопільського облвиконкому №83 від 18.11.1994р., охоронний №2017М.
На виконання вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини», 19.11.2009р. між управлінням містобудування та архітектури Тернопільської облдержадміністрації, як органом Охорони, з одного боку, та позивачем, як власником, з другого боку, укладено охоронний договір на пам'ятку культурної спадщини №163/2, згідно умов якого позивач, як власник, взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури місцевого значення - нежитлових приміщень цокольного поверху житлового будинку по АДРЕСА_1 1958-1960р., а також позивач зобов'язався використовувати пам'ятку (частину пам'ятки) (приміщення цокольного поверху загальною площею 27,8 кв.м.) під майстерню з ремонту побутової техніки, здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління пам'ятки (частини) тільки після письмової згоди органу охорони.
Власником сусіднього приміщення у цьому ж будинку площею 55,7 кв.м., а саме: приміщення 4-2, площею 49,5 кв.м., кладовка 4-3, площею 6,2 кв.м., є відповідач ТзОВ Фірма "Гілея" ЛТД, що стверджується договором купівлі-продажу приміщення від 14.10.2003р., укладеного між управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки Тернопільської міської ради (продавець) та відповідачем (покупець).
Як вбачається із плану цокольного поверху вхід до приміщення відповідача 4-2, на час спірних правовідносин, здійснювався через приміщення позивача 4-1 та VIII. Свого входу у приміщення 4-2 у відповідача не було.
10.07.2010р. позивач уклав з ОСОБА_4 попередній договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого сторони зобов'язались не пізніше 18.11.2010р. укласти договір оренди нежитлового приміщення (Основний договір) загальною площею 27,8 кв.м., що розташоване у АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на умовах встановлених цим договором. Відповідно до цього договору, оренда нежитлового приміщення повинна бути здійснена за ціною 3000,00 грн. за місяць, строком на 2 роки з моменту підписання договору оренди (п. 2.) Для укладення Основного договору орендодавець зобов'язувався забезпечити відсутність будь-яких перешкод для зайняття орендарем орендованого нежитлового приміщення; звільнити приміщення від непотрібних орендарю речей; забезпечити відсутність сторонніх осіб на всій території вищевказаного приміщення (загальною площею 27,8 кв.м.) (п. 5.).
10.07.2010р. позивачем укладено з ОСОБА_4 договір завдатку. Згідно цього договору, орендар зобов'язується сплатити орендодавцю на його вимогу завдаток в розмірі 15000,00 грн., який вважатиметься сторонами авансовим платежем за договором оренди нежитлового приміщення згідно п. 1.2. даного договору (п. 1.1.). Пунктом 2.3. цього договору також передбачено, що відповідно до ч. 1 статті 571 ЦК України, якщо порушення зобов'язання по укладенню договору оренди нежитлового приміщення станеться з вини орендаря, завдаток залишається у орендодавця; якщо порушення зобов'язання по укладенню договору оренди нежитлового приміщення станеться з вини орендодавця, він зобов'язаний буде повернути орендареві завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку.
10.07.2010р. ОСОБА_1 видано ОСОБА_4 розписку про одержання 15000,00 грн. в якості завдатку в рахунок майбутньої оренди вищевказаного нежитлового приміщення.
19.11.2010р. ОСОБА_4 видано ОСОБА_1 розписку про одержання 30000,00 грн. у зв'язку із невиконанням орендодавцем п. 5 попереднього договору оренди нежитлового приміщення від 10.07.2010р. та п. 1.3. Договору завдатку від 10.07.2010р.
30.06.2011р. розірвано договір купівлі-продажу приміщення від 23.11.2009р. укладений між ТзОВ "Завод Ремпобуттехніка" та ОСОБА_1 Договір про розірвання договору посвідчено приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №528.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 11.02.2011р. по справі №2-107/11 за позовом ТзОВ фірма «Гілея» ЛТД до Тернопільської міської ради, департаменту економіки, підприємництва та управління комунальним майном Тернопільської міської ради, ТзОВ завод «Ремпобуттехніка», ОСОБА_1 про переведення прав покупця за договором та визнання права власності на нерухоме майно, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 31.03.2011р., встановлено, що станом на день розгляду справи договір купівлі-продажу приміщення від 23.11.2009р. укладений між TOB завод «Ремпобуттехніка» та ОСОБА_1 розірвано за згодою сторін, кошти в сумі 84000,00 грн. перераховані згідно видаткового касового ордера №120 від 28.12.2010р.
На підставі ч. З статті 61 ЦПК України, обставини, встановлені в справі №2-107/11 не повинні доказуватись при розгляді даної справи.
Згідно висновку приватного підприємства «Львівський юридичний центр» від 24.07.2012р., зробленого на замовлення позивача, вартість оренди частини приміщень об'єкта оцінки площею 3,1 кв.м. за період з 23.11.2009р. по 17.11.2010р. складає 3837,00 грн. Вартість оренди приміщень об'єкта оцінки площею 27,8 кв.м. за період з 18.11.2010р. по 30.06.2011р. складає 23103,00 грн.
Визначення вартості оренди частини приміщень об'єкта оцінки площею 3,1 кв.м. не було предметом ні договору №577е/07-12 від 05.07.2012р. про проведення незалежної експертної оцінки майна, ні акту виконаних робіт №577е/07-12 від 20.07.2012р.
Згідно із статтею 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відмовляючи в позові щодо безпідставно набутих майнових прав суд виходив з того, що позивач не довів допустимими доказами факт користування відповідачем приміщенням площею 3,1 кв.м. з 23.11.2009р. до 17.11.2010р. без достатньої правової підстави та нанесення шкоди позивачу в сумі 3837,00 грн.
Так, як вбачається із договору купівлі-продажу приміщення від 23.11.2009р., позивач придбав приміщення із певним обтяженням, а саме, зобов'язанням забезпечувати перехід до приміщення 4-2 будівлі за адресою АДРЕСА_1 до 17 листопада 2010 року шляхом укладення відповідного договору.
Судом встановлено, що сторони добровільно не уклали відповідний договір, а позивач не звертався до суду за захистом своїх інтересів про примусове укладення відповідного договору.
Як вбачається із наданого позивачем плану цокольного поверху вхід до приміщення відповідача 4-2, на час спірних правовідносин, здійснювався через приміщення позивача 4-1 та VIII. Свого входу приміщення відповідача 4-2 не мало.
Відповідно до статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Згідно статті 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Враховуючи наведене суд підставно прийшов до висновку, що твердження про безпідставне користування відповідачем приміщенням площею 3,1 кв.м. з 23.11.2009р. до 17.11.2010р. є необґрунтованим.
Підставно суд відмовив у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 15000,00 грн. майнової шкоди, завданої позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача та 22300,00 грн. упущеної вигоди.
Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Доказів звернення позивача із відповідним позовом до суду чи заявами до правоохоронних органів про усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном з метою захисту свого права власності судом не здобуто.
Згідно статті 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.
Таким чином, уклавши попередній договір оренди нежитлового приміщення та договір завдатку з ОСОБА_4 на вищезгаданих умовах (обов'язок повернути завдаток у подвійному розмірі у разі невиконання умов договорів з вини орендодавця), без погодження цих умов з відповідачем, позивач діяв на власний ризик і жодних правових наслідків для відповідача наявність цих договорів не створює.
ОСОБА_4 при укладенні попереднього договору було відомо про використання відповідачем проходу, належного позивачу.
Крім того, укладення позивачем з ОСОБА_4 попереднього договору та договору оренди нежитлового приміщення з цільовим призначенням для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, без письмової згоди органу охорони, суперечило вимогам охоронного договору на пам'ятку культурної спадщини №163/2, згідно умов якого позивач, як власник, зобов'язався використовувати пам'ятку (частину пам'ятки) (приміщення цокольного поверху загальною площею 27,8 кв.м.) під майстерню з ремонту побутової техніки, здійснювати продаж, передачу у володіння, користування чи управління пам'ятки (частини) тільки після письмової згоди органу охорони.
Згідно статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Суд правильно прийшов до висновку про відсутність причинно-наслідковий зв'язок між діями (бездіяльністю) відповідача та нанесеною позивачу майновою шкодою в розмірі 15000,00 грн. і упущеною вигодою в розмірі 22300,00 грн., наявність такого зв'язку є лише припущенням позивача не доведеним матеріалами справи.
Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 червня 2013 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області Н.Є. Фащевська