Справа № 603/39/13-цГоловуючий у 1-й інстанції Гудкова Ю.Г.
Провадження № 22-ц/789/998/13 Доповідач - Ходоровський М.В.
Категорія - 19
15 серпня 2013 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Ходоровського М.В.
суддів - Фащевської Н. Є., Гурзеля І. В.,
при секретарі - Щебивовк Г.І.
з участю - представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" на рішення Монастириського районного суду від 20 травня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання договору недійсним
У січні 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" про визнання договору недійсним.
Рішенням Монастириського районного суду від 20 травня 2013 року позов задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" на користь ОСОБА_2 котити в розмірі 17 500,00 (сімнадцять тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Автофінанс" на користь держави судовий збір в розмірі 229,40 (двісті двадцять дев'ять гривень сорок копійок)грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" просить рішення скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд виходив з того, що укладений між сторонами 27.09.2012 року договір №000554 про падання послуг, спрямованих на придбання транспортного засобу, з додатками №1 та №2 до нього є нікчемним, так як його умови є несправедливими і непрозорими, унаслідок чого утворюється істотний дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, а у діяльності відповідача вбачаються ознаки нечесної підприємницької діяльності, оскільки фонди групи формуються без залучення коштів самого відповідача, розподіл коштів фонду групи між клієнтами являє собою реалізацію діяльності пірамідальної схеми.
З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає вимогам закону та грунтується на матеріалах справи.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільною законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним).
Недійсним є правочин якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно ч.2 ст.18 Закону України "Про захист прав, споживачів" умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
За положеннями ч. 1. п. 7 ч. 3 ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.
Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Судом встановлено, що 27.09.2012 року між позивачем та відповідачем укладено договір №000554 з додатками, які є невід'ємними частинами договору, предметом якого є надання послуг спрямованих на придбання транспортного засобу (спеціального обладнання aбo механізмів) за принципом створення корпорації клієнтів програми, метою яких є придбання клієнтом програми товару в порядку та на умовах передбачених договором.
Згідно додатку №1 до договору відповідач взяв на себе зобов'язання надати позивачу послуги, спрямовані на придбання транспортного засобу марки "Беларус - 892" вартістю 175000,00 грн., а позивач як клієнт ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" зобов'язався здійснювати щомісячно повний платіж, який складається з суми чистого платежу 1458,33 грн. та адміністративних витрат в сумі 1020,83 грн.
На виконання умов договору, позивач перерахував на розрахунковий рахунок грошові кошти у сумі 17500,00 грн. що підтверджується квитанцією №4667.257.1 від 27.09.2012 року про оплату, проте будь-якої інформації про захід розподілу фінансових ресурсів корпорації, а також право на отримання товару, відповідач не надав.
Відповідно до ст.1 договору №000554 предметом даного договору є вчинення відповідачем від імені та за рахунок позивача певних юридичних дій, спрямованих на придбаний товару, зазначеного в додатку №1 до даного договору, на умовах діяльності програми ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" (додаток №2 до даного договору) у тому числі сформувати корпорацію клієнтів програми (стале, добровільне об'єднання клієнтів програми, заінтересованих у придбанні товару на умовах програми автофінанс шляхом сплати щомісячних внесків протягом визначеного часу, відповідно до умов договору); організувати та проводити розподіл фінансових ресурсів корпорації, щодо надання клієнту програми права па купівлю товару; здійснити оплату товару на користь клієнта програми чи надати відповідну суму в позику для придбання товару самим клієнтом програми; здійснювати інші послуги, зазначені в умовах діяльності програми автофінанс, чи які були додатково погоджені з клієнтом програми.
Згідно ст.1 додатку №2 до договору фінансові ресурси корпорації клієнтів програми складають суму чистих платежів, сплачених учасниками корпорації, які призначені для купівлі товару, а як убачається зі ст.4 цього ж додатку дані платежі можуть бути використані компанією для придбання товару даному клієнту програми (іншим членам корпорації клієнтів програми), після розподілу фінансових ресурсів компанії між членами корпорації клієнтів програми, що проводиться один раз на місяць, під час якого клієнту надається право на купівлю товару. Право на купівлю товару через механізм накопичення платежів, отримує клієнт програми, який має найбільшу кількість щомісячних та авансових платежів у своїй корпорації станом до 25 числа поточного місяця та немає заборгованості щодо місячного платежу з моменту підписання даного договору.
Із наведеного вбачається, що кожний клієнт корпорації за свої власні кошти без інвестування коштів відповідача ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" оплачує товар іншому клієнту корпорації, при цьому за змістом п.2.3 ст. 2 договору №000554 товариство зобов'язується надавати інформацію, яка свідчить про хід виконання даного договору, інформацію про формування своєї корпорації та перший пакет документів.
Стаття 5 додатку №2 до договору №000554 передбачає умови отримання товару клієнтом програми, згідно яких останній повинен: сплатити асигнаційний платіж в розмірі, що передбачений у додатку № 1 до договору; надати одну або більше гарантій виконання зобов'язання (порука, банківська гарантія, застава); застрахувати товар від ризиків знищення, пошкодження та викрадення. Якщо клієнт не виконав перелічені вище умови протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту отримання права на купівлю товару, то він позбавляється права на купівлю товару та однозначно позбавляється права на участь в наступному розподілу фінансових ресурсів корпорації- а також втрачає сплачений асигнаційний платіж, компанія не відшкодовує клієнту програми сплачений ним асигнаційний платіж ні за яких умов.
Суд вважає, що зазначене свідчить, що такі умови договору є обмеженням прав споживача та є несправедливими по відношенню до нього як сторони за договором.
Відповідно до ст. 9 додатку №2 до договору №000554 розірвання даного договору можливе протягом семи днів з моменту його підписання. У разі виявлення бажання клієнтом системи розірвати договір після закінчення вказаного вище терміну, застосовуються положення п. 9.2. договору, згідно з якими реєстраційний платіж клієнту програми не повертаються, якщо ж клієнт надав заяву про отримання інформації про формування своєї корпорації та першого пакету документів достроково, він втрачає право на розірвання договору на умовах п.9.1 ст.9 додатку №2 до договору.
Вказана умова, на думку суду, порушує принцип рівності сторін договору, учасником якою є позивач в якості споживача.
Окрім цього, в умовах вбачаються ознаки здійснення відповідачем нечесної підприємницької діяльності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно стягнув із відповідача в користь позивача сплачені ним 17500 грн.
Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування не має.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України,-
Апеляційну скаргу ТзОВ "Лізингова компанія "Автофінанс" відхилити.
Рішення Монастирського районного суду від 20 травня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду Тернопільської області М.В. Ходоровський