Справа № 591/6666/13-к
Провадження № 1-кс/591/910/13
21 серпня 2013 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., з участю секретаря - Кірілової Ю.В., скаржника - ОСОБА_1, розглянувши в залі суду в м. Суми скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність службової особи прокуратури Сумської області, пов'язану з невнесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (повідомлення прокурора від 18 липня 2013 року № 04/2/2-р), -
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, яку підтримав та мотивував тим, що 22 липня 2013 року він отримав відповідь прокурора Сумської області від 18 липня 2013 року № 04/2/2-р, яким йому відмовлено прокурором у внесенні відомостей до ЄРДР та направлено його заяву за належністю до Прокуратури м. Суми. Вважаючи, що в його заяві міститься достатньо даних про вчинення кримінального правопорушення, просив зобов'язати службову особу прокуратури внести відповідні відомості до ЄРДР по його заяві.
Прокурор в судове засідання не з'явився, надавши матеріали та зазначивши в письмовій заяві про те, що просить справу розглянути без їх участі, оскільки заява ОСОБА_1 була направлена для організації розгляду до Прокуратури м. Суми.
На підставі ч. 3 ст. 306 КПК України, з огляду на присутність в судовому засіданні скаржника, суд вважає за можливе розглянути скаргу лише за участю ОСОБА_1
Слідчий суддя, заслухавши скаржника, вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що з заявою від 08 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Прокурора Сумської області, в якій просив скасувати рішення службових осіб Сумського МВ, по його заявах відносно директора центру по наданню правової допомоги, а також зобов'язати скасувати рішення прокурора Мірошніченка С.В. від 25 червня 2013 року № 109-148-13 (без конкретизації суті рішення), що вбачається з дослідженого судом звернення ОСОБА_1, по якому надана прокурором оскаржена відповідь.
П. 7 ч. 2 ст. 36 та ч. 5 ст. 40 КПК України передбачають, що, виходячи з принципу процесуальної незалежності слідчого, можливості надання йому вказівок та скасування його оскаржуваних рішень, застосування таких заходів віднесено до виключної компетенції призначеного по кримінальному провадженню процесуального керівника (прокурора відповідного рівня) або до слідчого судді.
Ст.ст. 216, 218 КПК України визначена предметна та територіальна підслідність справ, по яким необхідно вносити відомості до ЄРДР.
Згідно наведених норм, повноважень щодо розгляду скарги на рішення службової особи Сумського МВ чи прокурора, без подання відповідної скарги процесуальному керівнику, визначеному в прокуратурі м. Суми, прокуратура Сумської області не має.
Тому, на думку суду, прокурором прокуратури Сумської області на законних підставах та обґрунтовано звернення ОСОБА_1 було направлено за належністю до прокуратури м. Суми.
Наведене узгоджується і з п.п. 3.5, 3.6 Наказу Генерального прокурора України від 03 грудня 2012 року № 125, яким затверджено Інструкцію про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури України заяв, повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення.
Судом також встановлено, що зазначена заява ОСОБА_1 надійшла на адресу Прокуратури Сумської області, була зареєстровані в цій установі і по ній прийнято рішення про відсутність підстав для прокурорського реагування.
Отже, в контексті ч. 4 ст. 214 КПК України, суд вважає, що дії прокурора відповідали вимогам закону, оскільки звернення ОСОБА_1 було прийняте та зареєстроване в Прокуратурі Сумської області, про що свідчить надане скаржнику (та оскаржене ним) повідомлення.
Ст. 214 КПК України передбачає, що після подання заяви або повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення відповідною посадовою особою (слідчим чи прокурором) обставин, що можуть свідчити про вчинення особою кримінального правопорушення, слідчий чи прокурор зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР, порядок формування та ведення якого затверджується Генеральною Прокуратурою України.
Порядок ведення ЄРДР врегульований, зокрема, Положенням про його ведення, затвердженим наказом Генерального Прокурора України № 69 від 17 серпня 2012 року, згідно пп. 4 п. 2.1 якого, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Ця вимога передбачена і п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України щодо внесення необхідних даних до ЄРДР.
Аналізуючи наведені норми, суд приходить висновку про обов'язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.
З дослідженого судом звернення ОСОБА_1 було з'ясовано, що в ньому відсутні достатні дані, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, що могло б слугувати підставою для внесення відомостей до ЄРДР саме службовою особою Прокуратури Сумської області. Це вбачається з того, що в згаданому зверненні не викладені обставини вчинення будь-якого зі злочинів як такових, так само як і відсутні дані щодо того, в чому саме полягають злочинні дії працівників прокуратури чи міліції.
Фактично звернення ОСОБА_1 носить узагальнений характер, викладений в формі його незгоди з прийнятими раніше прокурорами чи слідчим рішеннями, ґрунтується лише на невмотивованих та необґрунтованих припущення заявника і не містить наведення достатніх обставин, що можуть свідчити про вчинення саме злочинних дій.
Ч. 2 ст. 307 КПК України передбачений перелік рішень за наслідками розгляду скарг осіб, на бездіяльність правоохоронних органів, в тому числі і на бездіяльність, пов'язану з невнесенням відомостей до ЄРДР. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, за результатами розгляду скарги на бездіяльність прокурора, може бути рішення про відмову у задоволенні скарги.
Таким чином, враховуючи наведене, дії прокурора щодо направлення за належністю заяви ОСОБА_1, щодо оскарження дій службових осіб Сумського МВ, були правомірними, з огляду на що, а також в зв'язку з відсутністю в заяві достатніх даних, які свідчили про вчинення злочину працівниками прокуратури м. Суми, у прокурора відсутні були підстави для внесення відомостей до ЄРДР, тому скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні скарги, суд зважає і на ту обставину, що відомості, за ухвалою слідчого судді, на невиконання якої як на підставу для задоволення його скарги послався заявник, вже внесені до ЄРДР.
Інші обставини, наведені в скарзі заявника, не доводять його вимог щодо необхідності внесення даних до ЄРДР, як і не спростовують зазначених висновків суду, з огляду на зміст дослідженого в судовому засіданні звернення заявника, та наданих сторонами матеріалів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303-308 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність службової особи Прокуратури Сумської області (відповідь від 18 липня 2013 року № 04/2/2-р), щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань по заяві від 08 липня 2013 року, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя О.В. Сибільов