Справа № 761/13013/13-ц
Провадження №2/761/5592/2013
іменем України
15 серпня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Притули Н.Г.
при секретарі: Паночко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними,-
23 травня 2013 року до суду надійшла зазначена позовна заява.
В позовних вимогах позивач просить: визнати недійсними Рамкову угоду №SМЕR800878 від 03.04.2008 року; Договір про надання траншу №SМЕ0010499 від 04.04.2008 року; Договір поруки №SМЕ0010499/2 від 04.04.2008 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.04.2008 року між відповідачем та ОСОБА_2 була укладена Рамкова угода №SМЕR800878 та Договір про надання траншу № SМЕ0010499 від 04.04.2008 року, ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 2 500 000,00 доларів США. Для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, був укладений Договір іпотеки. Крім того, позивач виступив поручителем за зобов'язаннями ОСОБА_2
Вироком суду ОСОБА_2 було засуджено за незаконне заволодіння кредитними коштами ПАТ «Альфа-Банк» в особливо великих розмірах шляхом обману та зловживання довірою останнього.
А тому позивач зазначає, що спірні правочини повинні бути визнані недійсними на тій підставі, що позивач був введений в оману з приводу справжньої мети отримання кредиту.
В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача заявлені вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні на тій підставі, що позивача не було введено в оману, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, хоча належним чином повідомлялася про час та місце слухання справи, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив.
Тому суд ухвалив про подальший розгляд справи у відсутність третьої особи на підставі статті 169 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов'язок доказування покладений на сторони.
Вислухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Як встановлено в судовому засіданні, 03.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_2 була підписана Рамкова угода №SМЕR800878. За даною угодою сторони домовились, що загальний розмір кредитних продуктів не повинен перевищувати 3 000 000,00 доларів США.
04.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» (правонаступником якого є відповідач) та ОСОБА_2 був підписаний Договір про надання траншу №SМЕ0010499 за яким ОСОБА_2 отримав транш в розмірі 2 500 000,00 доларів США строком на 180 місяців зі сплатою 14% річних.
03.04.2008 року між ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку (далі - Іпотекодавці) та ЗАТ «Альфа-Банк» (далі - Іпотекодержатель) з іншого боку був укладений Договір іпотеки №SМЕRS00787/1. З даним договором в іпотеку та для забезпечення належного виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за Рамковою угодою №SМЕR800878 від 03.04.2008 року було передано будівлю торгового комплексу з цокольними поверхами, вхідним ганками, нічним клубом, баром та надбудовою, загальною площею 2 501,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
04.04.2008 року між ЗАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був підписаний Договір поруки №SМЕ0010499/2. За даним Договором ОСОБА_1 зобов'язувався на добровільних засадах перед Банком відповідати за зобов'язаннями ОСОБА_2, які виникають з умов Договору про надання траншу №SМЕ0010499 від 04.04.2008 року в повному обсязі цих зобов'язань.
Вироком Артемівського районного суду м.Луганськ від 28.01.2013 року визнано ОСОБА_2 винуватим в здійсненні злочину, передбаченому ч.4 ст.190 КК України.
Вироком зокрема встановлено, що ОСОБА_2 заволодів чужим майном - коштами, що надані ЗАТ «Альфа-Банк» за Рамковою угодою № SМЕ0010499 від 03.04.2008 року в розмірі 2 500 000,00 доларів США шляхом обману та зловживання довірою.
Стаття 3 ЦПК України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 230 ЦК України визначено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (ч.1 ст.229 ЦК України).
Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Стороною позивача в судовому засіданні не доведено наявність умислу в діях відповідача та обман позивача.
Оскільки в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, які відповідно до закону могли б бути підставою для визнання вищевказаних договорів недійсними, тому позов задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.203,215,230 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 159, 212,215,216 ЦПК України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», третя особа - ОСОБА_2 про визнання договорів недійсними - відмовити.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду м.Києва через Шевченківський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Сторона, яка не була присутня при проголошенні рішення, може його оскаржити протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: Н.Г.Притула