Справа № 752/7696/13-ц
Провадження по справі № 2/752/2885/13
31.07.2013 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:Головуючого судді Фролова М.О. при секретарі Чупак А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про закриття провадження у справі,-
встановив:
в провадженні Голосіївського районного суду міста Києва знаходиться цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Статус «КВО» до ОСОБА_1, ТОВ «Електротех», ПАТ «ВіЕйБі Банк» про визнання права власності.
18.07.2013 року представником відповідача ПАТ «ВіЕйБі Банк» було внесене клопотання про закриття провадження у справі. 26.07.2013 року відповідачем ОСОБА_1 також була подана заява про закриття провадження у справі з мотивів і підстав аналогічних, що викладені у клопотанні 18.07.2013 року представника відповідача ПАТ «ВіЕйБі Банк».
Представник відповідача просила заяву задовольнити з означених у ній мотивах, а саме з посиланням на п.1. ч.1 ст.205 ЦПК України наполягала на необхідності закрити провадження у зв'язку із тим, що на її думку та на думку відповідача ОСОБА_1, яка викладена у його заяві про закриття провадження у справі і який, будучи належним чином повідомлений в судове засідання не з'явився, дана справі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивач невірно визначив коло відповідачів пред'явивши позов до фізичної особи ОСОБА_1, хоча між сторонами, як вважає відповідач та представник відповідача склалися саме господарські правовідносини, що обумовлює необхідність розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Представники позивача заперечили у задоволенні заяви посилаючись на її необґрунтованість.
Дослідивши та вивчивши зміст заяви, суд вважає, що заява про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається із позовної заяви відповідачем у справі зокрема є фізична особа ОСОБА_1
Відповідно до п.1. ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Відповідно до ч.2 ст.30 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Відповідно до ч.2 ст.32 ЦПК України процесуальна співучасть допускається, якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів і (або) відповідачів.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, що власне є принципом диспозитивності.
Таким чином, суд констатує, що позивач скористався своїм диспозитивним правом і пред'явив позов, зокрема і до фізичної особи - ОСОБА_1, оскільки вважає що ця особа порушує чи оспорює його права, а питання доведеності чи недоведеності позовних вимог саме до ОСОБА_1 вирішуватиметься при ухваленні судового рішення.
Відповідно до п.1. ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі тільки якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що не було обґрунтовано доведено представником відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 205 ЦПК України, -
ухвалив:
у задоволенні заяви представника відповідача від 18.07.2013 року та заяви відповідача ОСОБА_1 від 26.07.2013 року про закриття провадження цивільній справі за позовом - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Суддя