Святошинський районний суд міста Києва
ун. № 759/4737/13-ц
пр. № 2/759/3151/13
20 серпня 2013 року Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого-судді: Ключника А.С. при секретарі: Холявчук А.А., Левко О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа КП РЕО-7 про відшкодування завданих збитків,
Позивач ОСОБА_1 26.03.2013 року звернулась до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування завданих збитків, завданих незаконним використанням електроенергії, обґрунтовуючи свій позов тим, що 30.01.2013 року працівниками КП РЕО-7 було складено Акт, що підтверджує підключення до електромережі квартири НОМЕР_1 з квартири АДРЕСА_1 та користування нею понад 5 років.
10.01.2013 року позивач звернувся до ПАТ «Київенерго» з проханням перевірки лічильника, в зв'язку з великими показниками лічильника понад 800 квт. За грудень місяць 2012 року. Перевірка була призначена на 14.01.2013 року, після чого було складено Акт, про те, що лічильник справний, а майстер ПАТ «Київенерго» виявив припущення, що лише через розетку у спільній стіні з сусідами можливе підключення.
15.01.2013 року позивач звернулась до КП РЕО-7 з заявою про перевірку розетки.
25.01.2013 року електрик КП РЕО-7 виявив підключення, яке було зафіксоване за допомогою фотографування, і працівниками КП РЕО-7 вкладено відповідний Акт.
04.02.2013 року позивач з пакетом документів звернулась до ПАТ «Київенерго» з проханням проведення перерахунку за спожиту електроенергію, однак зазначене питання вирішено не було та позивачу було запропоновано звернутись до суду.
Мешканці квартири АДРЕСА_1 добровільно відшкодувати завдані збитки відмовляються.
Таким чином, позивач звернувся до суду зі згаданим позовом, в якому просив суд стягнути з відповідачів на його користь компенсацію за незаконно використану електроенергію, пошкоджену проводку та моральну компенсацію у сумі 7000 грн.
Ухвалою суду з занесенням до журналу судового засідання від 30.04.2013 року залучено до участі у справі в якості третьої особи К ПРЕО-7 (а.с.22-23 -журнал судового засідання).
В судовому засіданні 20.08.2013 року позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів 1500 грн. за спожиту електроенергію, 500 грн. за пошкодження електрокабелю розетки та 5000 грн. моральної шкоди.
Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явились та надіслали до суду заяви з проханням розглянути справу без їх участі, позовні вимоги не визнають (а.с. 14, 15).
Представник відповідача ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення позову та подав до суду заперечення на позовну заяву, в якій просив відмовити позивачу у задоволенні позову (а.с.19-21).
В судові засідання представник третьої особи тричі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 25, 32, 35) про причини неприбуття суд не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши та дослідивши докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст.16 ЦК України.
Згідно зі ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Диспозитивність цивільного судочинства визначена ст. 11 ЦПК України в якій зазначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд, обирає способи захисту цивільного права.
Як правило, особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України.
Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» враховуючи принцип безпосередності судового розгляду (стаття 159 ЦПК), рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Як вбачається з матеріалів справи 30.01.2013 року працівниками КП РЕО-7 було складено Акт, що підтверджує самовільне підключення до електромережі квартири НОМЕР_1 з квартири АДРЕСА_1 (а.с. 3).
10.01.2013 року позивач звернувся до ПАТ «Київенерго» з проханням перевірки лічильника, в зв'язку з великими показниками лічильника понад 800 квт. За грудень місяць 2012 року. Перевірка була призначена на 14.01.2013 року, після чого було складено Акт, про те, що лічильник справний, а майстер ПАТ «Київенерго» виявив припущення, що лише через розетку у спільній стіні з сусідами можливе підключення (а.с.6).
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При зверненні до суду позивачем не надано належних доказів самовільного підключення відповідачами до розетки позивача через загальну стіну будинку та використання її понад 5 років.
Підчас розгляду справи ні позивачем, ні відповідачами клопотань щодо призначення у справі експертизи для визначення тривалості самовільного чи не самовільного підключення двох розеток до одного електричного кабелю до суду сторонами не подавалось.
Судом неодноразово роз'яснювалось сторонам наслідки неподання відповідних доказів, однак це право було проігноровано учасниками судового процесу.
Серед іншого, згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Згідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у принижені честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначена, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Оскільки, позивачем в судовому засіданні не надано жодного доказу в обґрунтування заявленої моральної шкоди, не доведено вини відповідачів, не підтверджено суму, на яку, як стверджує позивач, ним понесені моральні страждання, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, відтак в цій частині позов також задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 1166 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа КП РЕО-7 про відшкодування завданих збитків відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А. Ключник