Справа № 569/11753/13-ц
15 серпня 2013 року
Рівненський міський суд Рівненської області
в особі головуючого судді Цвіркуна О.С.
при секретарі Терешкович Ю.М.
з участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача Гладка О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффазен банк Аваль» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, суд -
Позивач звернувся до суду із позовом до Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффазен банк Аваль» про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 50 грн., пені за несвоєчасне повернення коштів у розмірі 26,37 грн., а також моральної шкоди у розмірі 3000 грн. в обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ним був відкритий рахунок № НОМЕР_2, на підставі заключного договору № 03/55.860 від 04.11.2005 року. На даний рахунок надходили кошти, за що відповідач за кожну операцію одержував по 3 грн. Однак, як зазначає позивач, 21.01.2013 року через відсутність потреби в даному рахунку, він звернувся до відповідача з проханням даний рахунок закрити і повернути йому залишок коштів, які були на рахунку, у розмірі 50 грн., проте йому повідомили, що дані кошти списані, а тому, позивач просить суд, стягнути з відповідача на свою користь 50 грн. матеріальної шкоди, 26,37 грн. пені за затримку видачу коштів за 1095 днів в межах трирічного строку позовної давності, а також моральної шкоди 3000 грн.
У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав із підстав зазначених у позові, просив їх задоволити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надавши пояснення, аналогічні викладеним у долучених до матеріалів справи письмових запереченнях.
Суд. заслухавши пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, дійшов до переконання, що позов підлягає до часткового задоволення із наступних підстав.
Так, судом встановлено, що 04.11.2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» в особі начальника Базового відділення Рівненського обласного філіалу АППБ «Аваль» було укладено договір №03/55-860 на відкриття та ведення поточного рахунку., згідно з умовами якого банк відкриває поточний рахунок та виконує операції за ним, згідно розпоряджень клієнта щодо руху коштів у відповідності з чинним законодавством. Пунктом 2.1.1 даного договору встановлено, що для обліку суми відкрито рахунок № НОМЕР_1.
Як було встановлено у судовому засіданні, у зв'язку з міграцією індивідуальних рахунків фізичних осіб по системі АТ «Райффазен Банк Аваль» рахунок № НОМЕР_1 був закритий та клієнту був відкритий новий рахунок НОМЕР_3 на якому облікувались кошти у сумі 50,72 грн.
Як було зазначено позивачем, та підтверджено представником відповідача у судовому засіданні ,23.01.2013 року ОСОБА_1 звернувся до банку із заявою про закриття вищевказаного рахунку та отримання коштів, які перебували на рахунку. Однак на зазначеному рахунку коштів не виявилось.
З відповіді Базового відділення Рівненської обласної дирекції «Райффазен Банк Аваль» за № Р6-1385107-80 від 08.02.2013 року вбачається, що вказані кошти у сумі 50 грн. були зняті за обслуговування неактивного поточного рахунку, яка становить 5 грн. щомісячно.
Однак, відповідно до оглянутого у судовому засіданні листа Базового відділення Рівненської обласної дирекції «Райффазен Банк Аваль» за вих. № 86-В85/07-528 від 09.08.2013 р. ,банком 08.08.2013 року було перераховано на поточний рахунок позивача № НОМЕР_3, кошти у розмірі 50 грн. Даний факт підтверджується і оглянутою квитанцією № 55385 від 08.08.2013 року.
Таким чином, суд приходить до переконання, що перерахунок відповідачем на рахунок позивача списаних коштів у розмірі заявленого розміру майнової шкоди - 50 грн., являється фактичним визнанням відповідача позову в частині стягнення майнової шкоди ,а тому підлягають задоволенню.
Так, згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Окрім того, відповідно до п. 4.1. договору на відкриття та ведення поточного рахунку №03/55-860, у випадку неповернення фактичної суми за рахунком, банк виплачує пеню у розмірі 0,05 % неповерненої суми за кожен день затримки виплати.
Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача пені за несвоєчасно повернуті кошти підлягає до часткового задоволення, оскільки згідно заяви ОСОБА_1, яка міститься у матеріалах справи, останній звернувся до банку за отриманням коштів 23.01.2013 року, а кошти, відповідачем йому були перераховані 08.08.2013 року, таким чином пеня підлягає нарахуванню та стягненню за 197 календарних днів.
Таким чином, з відповідача на користь позивач підлягає стягненню пеня у розмірі 4,92 грн. (50х0,05/100 = 2,5 коп. за один день прострочки; 2,5 коп. х 197 днів = 4,92 грн.)..
Однак, позовна вимога щодо стягнення моральної шкоди до задоволення не підлягає із наступних підстав.
Так, відповідно до п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», оскільки відшкодування моральної шкоди регулюється законодавчими актами, введеними дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з'ясувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюється, чи відповідає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин.
Так, між сторонами склались договірні відносини, які регулюються, зокрема, Законом України «Про банки та банківську діяльність», який не передбачає відшкодування моральної шкоди взагалі. Крім того, законодавством про договір банківського рахунку відшкодування моральної шкоди не встановлено, тому право на відшкодування моральної шкоди буде виникати лише у випадку, коли її відшкодування передбачено самим договором.
Однак, укладеним між сторонами договором на відкриття та ведення банківського рахунку, не передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення та/або невиконання його умов.
Окрім того, правові наслідки неналежного виконання банком операцій за рахунком клієнта встановлені у ст.. 1073 ЦК України, атому посилання позивача на норми ст.. 1167 ЦК України на думку суду є невірним, оскільки дана стаття передбачає відшкодування моральної шкоди виключно у позадоговірних відносинах.
Також, згідно ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому, на підставі викладеного ,керуючись ст.ст. 60, 88, 209,213,214,215 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффазен банк Аваль» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди - задоволити частково.
Стягнути з Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффазен банк Аваль» на користь ОСОБА_1 50 (п'ятдесят) грн.. матеріальної шкоди.
Стягнути з Рівненської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства «Райффазен банк Аваль» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 4 (чотири) грн. 92 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: О.С.Цвіркун