Справа № 2-1065/12 Головуючий у І інстанції Медвідь Н.О.
Провадження № 22-ц/780/4681/13 Доповідач у 2 інстанції Малород
Категорія 36 21.08.2013
Іменем України
20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого Малорода О.І.,
суддів: Поліщука М.А., Сліпченка О.І.
при секретарі: Черненко І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: Київське обласне управління юстиції Міністерства юстиції України, Михайлівсько-Рубежівська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області», управління Державного комітету земельних ресурсів у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання права власності на ? частину будинку в порядку спадкування,-
В січні 2012 року позивач звернувся до суду з позовом та уточнивши його, просив визнати за ним право власності на ? частину житлового будинку в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
Мотивував свої вимоги тим, що його батьки з 1963 року перебували в шлюбі. В період шлюбу батьки отримали у користування земельну ділянку та за спільні кошти побудували будинок.
Право власності на будинок було зареєстровано за його матір'ю ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 року його батько ОСОБА_4 помер. На момент смерті батька він та мати постійно проживали у спірному будинку, тому фактично прийняли спадщину. До складу спадщини входила ? частина спірного будинку з надвірними будівлями, яку він з матір'ю успадкував, хоча і не оформив своїх прав на неї.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року його мати померла, а все своє майно заповіла його сестрі - відповідачці.
Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.
Вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, судом не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
Мотивує свої вимоги тим, що судом не враховано, що на момент відкриття спадщини після смерті його батька в 2002 році діяв ЦК УРСР 1963 року, Кодекс про шлюб та сім'ю і ЗУ «Про власність», тому необхідно було застосовувати норми вказаних нормативно-правових актів. Тому з моменту відкриття спадщини, а саме: з 17 травня 2002 року йому належить право власності на ? частину спірного будинку, хоч права на неї не оформлено.
Вважає, що судом не доведено, з посиланням на нормативно-правові акти, того, що єдиною власницею спірного будинку з надвірними прибудовами була його мати. Хоча судом було встановлено, що в період шлюбу батьки побудували спірний будинок за спільні кошти.
На його думку, невірними є висновки суду про те, що ним не доведено, які його прав, свободи чи інтереси були порушені, оспорені чи невизнані відповідачкою, та не доведено обставин, на підставі яких за ним може бути визнано право власності на спадкове майно після смерті батька.
Апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що батьки сторін перебували у шлюбі, який зареєстровано Михайлівсько-Рубежівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області 29 листопада 1963 року.
В період шлюбу за спільні кошти батьки сторін побудували спірний будинок з надвірними прибудовами.
Право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_5 Київським МБТІ 14 квітня 1992 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на домоволодіння, виданим Михайлівсько-Рубежівською сільською радою, на підставі рішення виконкому № 48 від 20 грудня 1991 року.
17 травня 2002 року батько сторін помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
29 січня 2003 року мати сторін склала заповіт, яким все своє майно заповідала сторонам в рівних частках.
09 червня 2004 року ОСОБА_5 приватизувала на своє ім'я земельну ділянку загальною площею 0,2753 га, на якій знаходиться спірний будинок.
15 липня 2011 року ОСОБА_5 склала ще один заповіт, яким все своє майно заповіла відповідачці.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла.
Також встановлено, що після смерті батька відповідач не претендував на будинок в порядку спадкування, хоч і отримав у спадщину грошові вклади після смерті батька.
Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовував свої висновки тим, що на момент смерті ОСОБА_5 - матері сторін, спірний будинок разом з надвірними прибудовами належав лише їй на праві приватної власності.
Суд зазначив, що спірний будинок не ввійшов до складу спадщини після смерті батька, що вбачається зі спадкової справи за 2007 рік та заяви в цій справі позивача, де він указує про прийняття спадщини лише на грошові вклади.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, вважав, що позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставу позовних вимог, не надав докази в обґрунтування своїх вимог, не спростував тих обставин, на які посилалася відповідачка в обґрунтування своїх заперечень, що є його обов'язком відповідно до змагальності процесу.
Колегія вважає, що суд вірно встановив обставини справи та дав їм належну правову оцінку.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Відповідно до матеріалів справи встановлено, що позивач подав заяву і отримав спадщину після смерті батька лише на грошові вклади і з 2002 року по час смерті матері в 2011 році не оспорював право власності матері на спірний будинок.
На думку колегії весь спірний будинок був власністю померлої ОСОБА_5, поскільки ? частина будинку належала їй, як дружині, а іншу ? частину вона успадкувала після смерті чоловіка та заповіла дочці.
За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду залишити без змін відповідно до ст.. 308 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відхилити.
Залишити без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2013 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: