Єдиний унікальний номер 243/6922/13-ц
Номер провадження 2/243/2711/2013
"20" серпня 2013 року м. Слов'янськ
Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Якуші Н.В.
при секретарі - Дручиніної О.О.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -
18 липня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області з вимогами до відповідача ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики, в підтвердження якого 09.03.2013 року позивачем була написана розписка щодо отримання в борг 240000 грн., обґрунтувавши свої вимоги тим, що ця розписка була написана нею під впливом психологічного тиску зі сторони відповідача. Крім того зазначала, що на час написання розписки вона знаходилась на лікуванні з діагнозом: неврастенічна реакція психогенного ґенеза, що не дозволяло їй протистояти погрозам відповідача, а навпаки збільшувало її страхи. Просила суд задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати в сумі 2400 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, наполягала на їх задоволенні, посилалась на обставини, які викладені в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про місце і час розгляду справи, надав заяву про розгляд справи за його відсутності за участю його представника (а.с.20).
Представник відповідача ОСОБА_2, яка діє на підставі ордеру серії ДН№_11186_\88_ від 04.04.2013 року та договору про представництво адвокатом інтересів сторін і інших осіб, що беруть участь у справі від 04.04.2013 року (а.с.18,19) в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог ОСОБА_1, зазначала, що позивач не довела факту застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача, що в свою чергу може призвести до недійсності розписки.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив наступне.
Згідно з частинами 1 і 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є
недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Для чинності правочину, відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Стаття 204 ЦК України передбачає презумпцію правомірності правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 постанови від 06 листопада 2009 року № 6 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (ст. 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов'язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім'ї, родичів тощо або їх майна.
Таким чином, у відповідності до діючого цивільного законодавства, при заявлені вимог про визнання правочину недійсним повинні бути доведені факти насильства та наявність їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Такі обставини - застосування психологічного тиску мають існувати саме на момент вчинення правочину.
Судом встановлено, що 09.03.2012 року позивач надала розписку відповідачу про отримання нею у борг 240000 грн., які вона зобов'язувалась повернути після продажу перукарні по вул. Бульварна, 2 (за можливістю раніше) (а.с.4).
Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 10 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з положеннями ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Звертаючись до суду з даним позовом на підставі ч.1 ст.231 ЦК України, позивач посилалась на те, що вона змушена була написати розписку від 09.03.2012 року проти своєї волі, оскільки боялась за своє життя та життя свого сина, оскільки ОСОБА_3 погрожував їй у різний спосіб, із застосуванням психічного тиску вимагав складання цієї розписки. Вважає ці обставини такими, що вплинули на її волевиявлення.
Між тим, позивачем належні та допустимі докази на підтвердження того факту, що розписка була написана нею внаслідок застосування фізичного та психічного тиску, суду не надані.
Звернення позивача до правоохоронних органів з заявою від 14 червня 2012 року, за яким 19 червня 2012 року прийнято постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст. 129, 296, 189 КК України, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України не є доказом застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку відповідача (а.с.6).
Крім того, саме звернення до правоохоронних органів було здійснено лише після звернення ОСОБА_3 14.05.2012 року до суду з позовом про стягнення з нею боргу за розпискою від 09.03.2012 року. (а.с.21).
Посилання позивача щодо того, що напередодні написання розписки вона зверталась до лікаря -психіатра, та відповідно до довідки з 02.03.2012 року по 15.03.2012 року знаходилась під наглядом лікаря з діагнозом неврастенічна реакція психогенного ґенеза (а.с.7,8) не є обставинами, які дають можливість суду застосувати положення ст. 231 ЦК України, а інших підстав для визнання правочину недійсним, зокрема, вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, що передбачено положеннями ст. 225 ЦК України, позивач в судовому засіданні не заявляла.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Апеляційного суду Донецької області від 11.10.2012 року, яке є чинним на час розгляду цієї цивільної справи, було встановлено, що розписка від 09.03.2012 року була написана власноруч ОСОБА_1, що не заперечувалось і самим позивачем в залі суду, є грошовою та на теперішній час сума у розмірі 240000 грн. стягується з останньої (а.с.21,22).
За таких обставин суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надала суду будь-яких беззаперечних доказів на підтвердження факту того, що написання нею власноруч розписки про отримання грошових коштів у борг 09.03.2012 року було здійснено під впливом психологічного насильства з боку відповідача. Позиція відповідача, на думку суду, не ґрунтується на будь-яких належних доказах і спростовується встановленими судом обставинами по справі та вищенаведеними доказами. У матеріалах справи відсутнє об'єктивне підтвердження факту того, що представлена письмова розписка є наслідком неправомірних дій ОСОБА_3, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 58-60, 209, 212, 214-215, 224-225 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення виготовлено 21 серпня 2013 року.
Суддя (підпис) Якуша Н.В.
З оригіналом згідно.
Рішення не набуло законної чинності.
Суддя
Слов'янського міськрайонного суду Н.В. Якуша