Справа № 472/270/13-ц
"20" червня 2013 р. смт. Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді Кучерявенка С.С.,
при секретарі Матевосян К.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Веселинове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та поновлення межових знаків між земельними ділянками,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та поновлення межових знаків між земельними ділянками,
В позові зазначив, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 791353 він є власником земельної ділянки площею 0,2500 га., розташованої на території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області. Поряд з належною йому земельною ділянкою знаходиться земельна ділянка сусідів ОСОБА_2, ОСОБА_4 ОСОБА_5 якою користуються відповідачі.
У травні 2011 року відповідач ОСОБА_2 порушив межі між земельними ділянками, витяг із землі металевий прут, який визначав вуглову поворотну точку «Б», зруйнувавши встановлені земляні знаки, самовільно зайняв частину його земельної ділянки.
Крім цього в порушення вимог Державних будівельних норм -360-92 йому обмежено доступ до господарських споруд, зокрема /сараю, підвалу/ для здійснення ремонту.
Просить зобов'язати відповідачів звільнити частину самовільно зайнятої земельної ділянки; поновити межові знаки між його земельною ділянкою та відповідачів; зобов'язати відповідачів забезпечити переніс побудованої ними огорожі.
Позивач ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в тому ж обсязі і з тих же підстав і зокрема зазначив, що фактична довжина межі за результатами повторного обстеження та проведення замірів земельної ділянки суміжної межі між ним та ОСОБА_5 складає 7м.23 см., що не відповідає розміру меж земельної ділянки - 7 м. 30 см. відповідно до його державного акта на право власності на земельну ділянку, а зовнішня довжина меж з вулиці дорівнює 29 м. 60 см., що на 30 см. менше, ніж вказано в плані меж земельної ділянки.
Таким чином сусіди ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 змістили межу між земельними ділянками в його бік, у зв'язку з чим він не може проводити обслуговування господарських споруд.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали, вважають їх необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню. Оскільки ніяких порушень меж не має, так як дані межі відповідають державному акту на право власності на земельну ділянку від 30.10.2010 р., який був виданий ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_8, в судовому засіданні показала, що позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до ПП «ОСОБА_8» про обстеження та проведення замірів земельної ділянки суміжної межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Відповідно до заяви нею на місце знаходження даної земельної ділянки неодноразово був направлений спеціаліст ОСОБА_9 для здійснення відповідних замірів про, що було складено акти обстеження згідно яких самовільного заняття земельної ділянки ОСОБА_2 не встановлено.
Свідки ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в судовому засіданні показали, що позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою про обстеження та проведення замірів земельної ділянки суміжної межі між ОСОБА_1 та ОСОБА_5
В результаті обстеження створеною комісією виявлено, що самовільного заняття земельної ділянки ОСОБА_2 не встановлено. Огорожа по межі між сусідніми спірними ділянками збудована ОСОБА_1 близько 15-18 років тому назад.
Крім того стіна будівлі позивача одночасно являється фактичною межею між суміжними спірними ділянками.
Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що зі слів позивача йому стало відомо про те, що ОСОБА_2 встановлені межові знаки зруйнував та самовільно зайняв частину земельної ділянки яка належить ОСОБА_1
Заслухавши пояснення, позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши матеріали справи в межах заявлених вимог та наданих доказів, суд приходить до переконання, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,2500 га., яка розташована на території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області і виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії МК № 791353, виданим на підставі рішення 27 сесії п'ятого скликання Луб'янської сільської ради від 23 квітня 2010 року № 7. /а.с. 7/.
Земельна ділянка, що належить ОСОБА_1 межує з одного боку з земельною ділянкою ОСОБА_2, площею 0,1357 га, яка належить останньому відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК 791352, виданим на підставі рішення 27 сесії п'ятого скликання Луб'янської сільської ради від 23 квітня 2010 року № 6.
Крім того встановлено, що позивач ОСОБА_1 звертався з заявою до ПП «ОСОБА_8» про обстеження та проведення замірів земельної ділянки суміжної межі між ним та ОСОБА_5
Відповідно до заяви позивача на місце знаходження даної земельної ділянки неодноразово був направлений спеціаліст ОСОБА_9 для здійснення відповідних замірів про, що було складено акти обстеження згідно якого самовільного заняття земельної ділянки ОСОБА_2 не встановлено.
Однак позивач з актом обстеження не згоден і вважає, що межі між спірними земельними ділянками порушені відповідачем та не відповідають розміру меж земельної ділянки відповідно до його державного акта на право власності на земельну ділянку.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення порушень будь-яких його прав на земельну ділянку.
В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач посилався на самовільне захоплення відповідачем земельної ділянки, що належить позивачеві на праві власності, порушення межі та межових знаків. Проте позивачем не надано належних доказів, в підтвердження своїх позовних вимог.
В силу ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про землеустрій», встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості) здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку. Земельні ділянки, які будуть використовуватися їх власниками, самостійно закріплюються межовими знаками встановленого зразка кожна окремо. Межові знаки здаються за актом під нагляд на збереження власникам землі та землекористувачам, у тому числі орендарям.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд неодноразово пропонував сторонам проведення відповідної експертизи, щодо встановлення фактичних меж земельних ділянок позивача та ОСОБА_2, факту порушення межі з боку відповідача, визначення розміру земельної ділянки,оскільки для доведення вказаних обставин необхідні спеціальні знання в галузі землеустрою, але з боку позивача клопотання про проведення експертизи не надходило, а відповідач та його представник при обговоренні питання про проведення експертизи заперечували.
Таким чином відмова від проведення експертизи не надає суду можливість перевірити обґрунтованість доводів позивача ОСОБА_1, а тому суд розцінює їх такими, що не підтверджені допустимими та достовірними доказами.
На підставі викладеного, керуючисть ст.ст. 4, 6, 10, 11, 11-1, 15, 58, 59, 60, 88 208, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та поновлення межових знаків між земельними ділянками - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Веселинівський районний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги до апеляційного суду Миколаївської області, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області С. С. Кучерявенко