Справа № 121/4002/13-ц
2/121/1617/13
13 серпня 2013 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Цалко А.А., при секретарі Сьомченко В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, у якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь суму боргу в розмірі 79 930 гривень 00 копійок та три відсотки річних в розмірі 2397 гривень 90 копійок, а усього у розмірі 82 327 гривень 90 копійок та моральну шкоду в розмірі 50000 гривень, а також судові витрати по справі у вигляді судового збору.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 21 травня 2010 року відповідач отримав у нього позику в сумі 10000 доларів США, що по курсу НБУ України станом на 14 травня 2013 року складає 79 930 гривень за , які останній зобов'язався повернути йому у строк до 30 грудня 2011 року. Однак, до теперішнього часу суму боргу відповідач не повернув. Крім того, відповідачем була заподіяна йому моральна шкода, яка відобразилася в тому, що не бажання відповідача повернути йому кошти, позбавило його право вільно розпоряджатися своїми грошовими коштами, у зв'язку з чим він знаходиться в стресовій ситуації, що негативно вплинуло на його здоров'я, змусило його докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Моральну шкоду він оцінює в 50 000 гривень.
Представник позивача надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі,при цьому, висловив свою думку щодо ухвалення заочного рішення та додав оригінал розписки.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином Просив відкласти розгляд справи до середини вересня, але ж ніяких доказів щодо поважності причин не явки до суду не надав.
За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до положень ч.2 ст. 197 ЦПК України та зі згоди представника позивача, суд ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 224 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України, - за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян (ч. 1 ст. 1047 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст.1047 ЦК України, - на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України, - позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначні родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передні йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст.1050 ЦК України, - боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми.
У відповідності до ст.ст. 610, 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Судом встановлено, що 21 травня 2010 року відповідач ОСОБА_2 взяв у борг у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10000 доларів США, які зобов'язався повернути за першою вимогою позивача, що підтверджується розпискою від 21 травня 2010 року, оригінал якої долучений до матеріалів справи (а.с.25).
Зазначена розписка є одночасно документом, який підтверджує й передачу грошей позикодавцем позичальнику, й укладення договору позики.
Як видно з позову, позивач в травні 2012 року звернувся до відповідача з вимогою повернути борг, але відповідач до теперішнього часу свої зобов'язання не виконав та грошові кошти у сумі 10000 доларів США йому не повернув. Також відповідач не повернув борг і після того, як позивач в травні 2013 року звернувся до суду , про що йому відомо.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу у розмірі 10000 доларів США, що еквівалентно за курсом НБУ 799,3000 гривень за 100 доларів США - 79930 гривень та три відсотки річних від простроченої суми у розмірі 2 397 гривень 00 копійок.
Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в розмірі 50 000 гривень, то суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до роз'яснень, наведених в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», - спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються у випадках, коли право на її відшкодування передбачено спеціальним законодавством чи договором.
Отже, як з'ясовано судом, між сторонами не укладався договір стосовно відшкодування моральної шкоди, тому у задоволені позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди необхідно відмовити позивачу.
Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, то з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню судові витрати по справі у вигляді судового збору у сумі 823 гривні 27 копійок.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 1046-1049 ЦК України, п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 79930 (сімдесят дев'ять тисяч дев'ясот тридцять) гривень 00 копійок та три відсотки річних в розмірі -2 397 (дві тисячі триста дев'яносто сім) гривень 00 копійок, а усього у розмірі 82 327 (вісімдесят дві гривні триста двадцять сім) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 823 (вісімсот двадцять три) гривні 27 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в апеляційному порядку
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.