Справа №: 22-ц/191/1054/13Головуючий суду першої інстанції:Захарова К.П.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.
"14" серпня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м. Феодосія у складі:
Головуючого суддіКустової І.В.,
СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,
При секретаріМартиненко М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_6, треті особи - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Універсальна», ОСОБА_7, про відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» на рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року,
У січні 2012 року Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» звернулася до суду з позовом до відповідача з вимогами про відшкодування шкоди.
Позов мотивований тим, що 30 вересня 2008 року на автодорозі Херсон - Керч, відповідачем, який керував автомобілем НОМЕР_1 здійснено дорожньо - транспортну пригоду (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль НОМЕР_2, застрахований позивачем на підставі договору страхування № 240540730 від 06 листопада 2007 року, отримав механічні ушкодження. Вина відповідача у скоєнні ДТП встановлена постановою Керченського міського суду від 20 жовтня 2008 року. ДТП визнана страховою подією, у зв'язку з чим позивачем виплачене страхувальнику страхове відшкодування у сумі 17622,15 грн. (у розмірі вартості відновлювального ремонту з відрахуванням вартості франшизи у сумі 1010 грн.). Посилаючись на вимоги статті 1191 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 27 Закону України «Про страхування», просить позов задовольнити.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.
Апелянт не згоден з підставами, за яких суд відмовив у задоволенні позову, оскільки вважає, що суд безпідставно не врахував, що вимоги позивача стосуються стягнення грошової суми у відшкодування шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, майнові інтереси страхувальника - Закритого акціонерного товариства «Догмат Україна», якому належить автомобіль НОМЕР_2, застраховано позивачем за договором добровільного страхування №240540730 від 06 листопада 2007 року (а.с. 3 ).
30 вересня 2008 року на автодорозі Херсон - Керч, відповідачем, який керував автомобілем НОМЕР_1 скоєно ДТП, внаслідок якої застрахований автомобіль марки «ЗАЗ-110307» отримав механічні ушкодження (а.с. 5-7,9-10 ).
Постановою Керченського міського суду від 20 жовтня 2008 року відповідача визнано винним у зіткненні автомобіля марки «FORD TRANSIT» під його керуванням із застрахованим автомобілем марки «ЗАЗ-110307» та притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі статті 124 КУпАП за порушення пункту 12.3 Правил дорожнього руху України (а.с.8).
Вказана ДТП визнана страховиком -Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» страховою подією.
Відповідно до платіжних доручень № 773 та № 774 від 30 січня 2009 року та № 819 від 03 лютого 2009 року позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 17 622,15 грн. (у розмірі вартості відновлювального ремонту з відрахуванням вартості франшизи у сумі 1010 грн.) (а.с. 44- 54).
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вимагає відшкодування шкоди, яка виникла внаслідок виплати страхувальнику страхового відшкодування. При цьому позивач посилається на наявність у нього права зворотної вимоги (регресу) до винної особи - відповідача.
Відповідно до загальних положень цивільного законодавства про відшкодування шкоди, а саме положень частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позову., Відмовляючи у задоволенні вимог позивача, суд вказав, що твердження останнього на наявність у нього права зворотної вимоги (регресу) не засноване на законі, оскільки правовідносини сторін регулюються положеннями статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України, відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Колегія суддів з підставами відмови у позові погодитися не може, з огляду на наступне.
Вищевказаними правовими нормами (стаття 993, частина 1 статті 1191 ЦК України, стаття 27 Закону України «Про страхування») регулюються різні, не пов'язані між собою правовідносини та поняття: «суброгація» та «регрес».
При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
Право регресної вимоги встановлено для страховика за договорами обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів до особи, яка заподіяла шкоду, у разі, коли ця шкода заподіяна життю та здоров'ю умисно, а також внаслідок вчинення ДТП у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння тощо.
За суброгації відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов'язанні (зміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов'язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. При регресі одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.
Ці інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права (стаття 1191 ЦК України), а суброгація статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування».
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що правовідносини сторін регулюються нормами права про суброгацію (стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування»).
Проте, колегія суддів не може погодитися з підставами, за яких суд відмовив у позові, не виконавши при цьому встановлений процесуальним законом обов'язок щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, й не попередивши позивача про наслідки невчинення ним певних процесуальних дій та не роз'яснивши йому право на зміну предмету або підстави позову (частина 4 статті 10, частина 2 статті 31 ЦПК України).
Відповідно до положень статті 214 ЦПК України, саме суд вирішує питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Крім того, у пунктах 2, 3, 8 постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.
Отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права (пункт 4 частини 1 статті 309 ЦПК України) з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову.
При перевірці розміру відшкодування шкоди, на якому наполягає позивач, колегія суддів враховує, що до страховика переходить лише частина вимоги страхувальника до заподіювача шкоди, яка дорівнює розміру страхового відшкодування, який має визначатися за правилами, встановленим у договорі страхування.
Відповідно до пункту 1 договору страхування № 240540730 від 06 листопада 2007 року відшкодування з страхового випадку визначається в межах страхової суми з урахуванням франшизи при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхових випадків, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди. Виплата відшкодування здійснюється без вирахування зносу на деталі та вузли, що підлягають заміні в ході ремонту транспортного засобу. Витрати, пов'язані з одержанням документів, що підтверджують факт настання страхового випадку і визначають розмір збитку - відшкодовуються. Витрати з транспортування пошкодженого транспортного засобу - відшкодовуються (а.с.3).
З розрахунку розміру страхового відшкодування, який зроблено позивачем на підтвердження ціни позову (17622,15 грн.) вбачається, що вказана сума складається з: розміру матеріальної шкоди, спричиненої власнику пошкодженого автомобіля, без врахування розміру втрати товарної вартості, за мінусом франшизи (18 302,15 грн. - 1010 грн. = 17 292, 15 грн.); витрат на транспортировку пошкодженого автомобіля (180 грн.) та витрат на послуги евакуатора (150 грн.).
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення на його користь 17622,15 грн.
Відповідно до частини 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, враховуючи, що позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
При подачі позову оплачено судовий збір у сумі 214,60 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повній сумі.
На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314, статтею 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» задовольнити.
Рішення Керченського міського суду АР Крим від 11 червня 2013 року скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» у відшкодування шкоди 17 622 (сімнадцять тисяч шістсот двадцять дві) грн. 15 коп. та судовий збір у сумі 214 грн. 60 коп.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді
І.В. Кустова Л.О. Ломанова О.В. Притуленко