Провадження № 22-ц/790/3114/13 Головуючий 1 інст.- Гримайло А.М.
Справа № 2-574/11
Категорія: земельні Доповідач - Котелевець А.В.
19 серпня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Кіпенка І.С., Кіся П.В.,
за участю секретаря - Макаренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 4 березня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення меж земельної ділянки,
В жовтні 2006 року ОСОБА_2 звернулася у суд із позовом до ОСОБА_1 про відновлення меж земельної ділянки.
В уточнених вимогах на обґрунтування вказала, що вона є власницею жилого будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 5 липня 2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2336. Власником будинку НОМЕР_2 за цією ж адресою є ОСОБА_1 згідно свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори 13 лютого 1997 року за реєстровим № 2-887.
В червні 2005 року відповідач розібрав старий паркан, самовільно захопив 6 кв. м. сусідньої земельної ділянки, побудував на відстані 15 м. та 1,5 кв. м. від її будинку новий паркан та гараж відповідно, а на межі - баню. Своєї згода на будівництво цих прибудов вона не давала.
Узгоджувальна комісія надала висновок про порушення меж земельної ділянки.
Цією ситуацією їй завдано моральних страждань.
Посилаючись на вказані обставини, просила встановити межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 згідно із технічним паспортом, виданим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 22 квітня 2004 року, відстань від житлового будинку літ. «А-1» до межі 0,93 м. та 1,0 м., від сараю літ. «В» до межі 0,75 м.; стягнути на її користь з відповідача: 5 000 грн. 00 коп. - на відшкодування моральної шкоди, 45 грн. 48 коп. - на відшкодування витрат, пов'язаних з видачею довідки-характеристики, 458 грн. 83 коп. - на відшкодування витрат, пов'язаних з проведенням технічної інвентаризації, та 65 грн. 00 коп. судових витрат.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 4 березня 2013 року позов задоволено частково.
Між домоволодіннями АДРЕСА_1 встановлені межі згідно технічного паспорту від 22 квітня 2004 року та фактичним користуванням земельними ділянками, а сааме - відстань від житлового будинку літ. «А-1» до межі 0,93 м. та 1,0 м., відстань від сараю літ. «В» до межі 0,75.
З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто: витрати за видачу довідки-характеристики в розмірі 45 грн. 48 коп., витрати, пов'язані з проведенням технічної інвентаризації, в розмірі 458 грн. 83 коп., а також 65 грн. 00 коп. судових витрат.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції, постановити нове рішення про відмову в позові в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що безпідставно не враховані висновки додаткової експертизи № 1255 від 27 липня 2012 року.
ОСОБА_2 в запереченнях на апеляційну скаргу просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що виявити та відновити дійсні межі між ділянками АДРЕСА_1 неможливо, а тому вони повинні бути встановлені за фактичним користуванням. Оскільки моральна шкода не є доведеною, вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають. Однак повністю погодитись з таким висновком не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права.
За статтею 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказані вимоги закону залишились поза увагою суду першої інстанції.
Матеріали справи свідчать, що сторони є власниками житлових будинків по вул. Технічній в м. Харкові:
- ОСОБА_2 належить будинок НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого
5 липня 2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 2336. Домоволодіння було виділене як самостійне на підставі плану відводу, виконаного Управлінням Головного Архітектора м. Харкова, згідно рішенню виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова № 67 від 28 лютого 1956 року. Площа земельної ділянки складала 467 кв. м.
- ОСОБА_1 - будинок НОМЕР_2 згідно свідоцтва про право власності на спадщину за
заповітом, виданим державним нотаріусом Другої Харківської державної нотаріальної контори 13 лютого 1997 року за реєстровим № 2-887. При цьому домоволодіння НОМЕР_2 було виділене в окреме домоволодіння зі складу домоволодіння АДРЕСА_2 на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова № 139/34 від 15 червня 1977 року. Площа земельної ділянки складала 400 кв. м.
Згідно з квартальною зйомкою будівельного кварталу № 1792, затвердженого рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова № 147 від 25 вересня 1956 року, земельні ділянки АДРЕСА_1 входили до складу земельної ділянки АДРЕСА_2 площа якої складала 1 833 кв. м., в тому числі надлишок 936 кв. м.
Згодом з надлишку була виділена під індивідуальне будівництво земельна ділянка НОМЕР_1 та виділене в самостійне домоволодіння НОМЕР_2.
З 2005 року між сторонами виникли неприязні стосунки з приводу користування сусідніми ділянками.
22 червня 2005 року спір вирішувався на узгоджувальній комісії Виконавчого комітету Ленінської районної в м. Харкові ради.
Посилаючись на порушення відповідачем права землекористування після одержання нею у приватну власність будинку, ОСОБА_2 звернулася у суд із відповідним позовом.
Способи захисту прав на земельні ділянки закріплені статтею 152 ЗК України.
Так, держава забезпечує громадянам та юридичними особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а/ визнання прав;
б/ відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в/ визнання угоди недійсною;
г/ визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
г/ відшкодування заподіяних збитків;
д/ застосування інших, передбачених законом, способів.
Для з'ясування обставин, що мають значення для справи, судом призначалися будівельно-технічні експертизи.
Зокрема, за висновком судово-технічної експертизи № 411, складеного Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 15 вересня 2008 року, фактичні межі землекористування між власниками домоволодінь АДРЕСА_1 не відповідають плану квартальної зйомки та плану відводу земельної ділянки під індивідуальну забудову. Зміни в площі земельної ділянки стались через самовільне захоплення площі 30 кв. м., в тому числі міської землі з боку пров. Москвіна в м. Харкові - площею 19 кв. м.
За висновком судово-технічної експертизи № 4994, складеного 25 лютого 2011 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, фактичні розміри земельних ділянок АДРЕСА_1 не відповідають зазначеним розмірам в технічних паспортах. Має місце порушення межі між цими домоволодіннями. Але встановити, чи відбулась переуступка або самозахоплення території при будівництві нового забору по межі спірних ділянок не надається можливим. Внаслідок самостійного змінення конфігурації ділянки НОМЕР_1 її фактична площа складає 438 кв. м., що на 17 кв. м, більше, ніж зазначено в технічному паспорті від 2009 року, та на 2 кв. м. більше, ніж зазначено в викопіровці.
За висновком судово-технічної експертизи № 1255, складеного 27 липня 2012 року експертом Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса, фактичні лінійні розміри земельної ділянки НОМЕР_2 по вул. Технічній в м. Харкові не відповідають його розмірам в планах БТІ за 1985 рік і за 1997 рік та фактично зменшились. Дана земельна ділянка примикає до існуючої межі земельної ділянки домоволодіння НОМЕР_1, при цьому захоплено землю вздовж АДРЕСА_1 (а. с. 203-208 т. 1; 1-11, 70-97 т. 2).
Отже, об'єктом дослідження судових будівельно-технічних експертиз були земельні ділянки, у тому числі самовільно захоплені площами 19 кв. м. з боку пров. Москвіна та вздовж АДРЕСА_1. Рішення щодо передачі цих земельних ділянок сторонам не приймалось. Докази про це в матеріалах справи відсутні. Не надано таких доказів і суду апеляційної інстанції.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Сторони мають рівні процесуальні права і обов'язки (статті 30, 31 ЦПК України).
Відповідно до вимог п. 12 Перехідних положень ЗК України (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) до розмежувань земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Суд першої інстанції на це уваги не звернув, не визначився з характером спірних правовідносин і не притягнув Харківську міську раду до участі у справі в якості другого відповідача.
За таких обставин, рішення суду в частині задоволення позову ОСОБА_2 є передчасним, воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в частині встановлення межі та стягнення сум.
В іншій частині рішення не оскаржено.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1. п. 2, 313, 309 ч. 1 п. п. 1, 4, 314 ч. 2, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 4 березня 2013 року скасувати в частині встановлення межі між домоволодіннями АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту від 22 квітня 2004 року та фактичного користуванням земельними ділянками, а саме - відстані від житлового будинку літ. «А-1» до межі 0,93 м. та 1,0 м., відстані від сараю літ. «В» до межі 0,75 та стягнення витрат - скасувати та в цій частині відмовити в позові.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді