Справа № 539/2876/13-ц
20 серпня 2013 року Лубенський міськрайонний суд
Полтавської області
В складі: головуючого судді - Гудкова С. В.
при секретарі - Яценко Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лубни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на проживання, вселення, відшкодування моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права на проживання, вселення, відшкодування моральної шкоди.
Свій позов мотивував тим, що 09.08.2011 року він зареєстрував шлюб з відповідачкою ОСОБА_2 і з того часу почав проживати разом з нею у її приватизованій квартирі в АДРЕСА_1, спільних дітей вони не мають.
Разом з ними проживає також донька відповідачки від першого шлюбу ОСОБА_3, якій виповнило 14 років.
За час сумісного проживання, він за свої власні кошти, оскільки отримує «чорнобильську пенсію» придбав пральну машину, рідкокристалічний телевізор, смартфон, швейну машинку, морозильник та багато інших речей для побуту, на загальну суму понад 40000 гривень. Крім цього, за власні кошти він провів ремонт квартири, замінивши стінку у ванній кімнаті, обклавши ванну кімнату плиткою, перекрив даху, встановивши 55 листів нового шиферу, 8 рулонів руберойду, 1,5 куб.дощок, 16 брусків по 6 м, встановив теплу підлогу на кухні та ванній тощо. Відповідачка на той час не працювала, перебуваючи на його утриманні. Проживали вони дружно, конфліктів між ними не було, до доньки відповідачки він відносився добре, як до своєї доньки, зокрема, за спільні кошти придбали їй ноутбук за 4000 гривень.
Також, як інваліду війни 2 групи, йому було надано пільги на сплату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1.
В даний час його дружина працює вахтовим методом в м.Києві, і з її донькою ОСОБА_3 у нього почали виникати конфлікти, оскільки остання, являючись підлітком 14-ти років, приводить додому дорослого хлопця та залишає його у себе ночувати. Крім цього, ОСОБА_3 зовсім не бажає допомагати по господарству та хатніх справах. На його зауваження відповідає погрозами викликати міліцію та звинуватити у домаганні.
Однак, з незрозумілих йому причин за допомогою працівників міліції його було видворено з квартири та до цього часу відповідачка не дозволяє йому проживати в квартирі, дозволивши лише в присутності працівника міліції забрати свої особисті речі. Він вимушений тимчасово проживати у квартирі своєї колишньої дружини по АДРЕСА_2.
Він намагався вселитися у квартиру відповідачки, звідки його виселили, та вирішити питання про розподіл спільно нажитого майна і компенсації за проведений ремонт, але відповідачка, вчинивши сварку, до квартири його не впустила.
Він вважає, що протиправними діями відповідачки йому завдано моральну шкоду, оскільки його житлові права грубо порушено, він позбавлений звичайного ритму життя, не може користуватись меблями, побутовою технікою тощо, відчуваючи дискомфорт. Моральну шкоду він оцінює у розмірі 5000 гривень.
Позивач ОСОБА_1 прохає суд визнати за ним право на проживання у АДРЕСА_1, вселити його у АДРЕСА_1, стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на його користь моральну шкоду в сумі 5000 гривень моральної шкоди , а також стягнути понесені судові витрати.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 позов підтримали, прохали задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2, будучи повідомлена про час та місце розгляду справи належним чином, в судове засідання не з»явилась без поважних причин, про час, місце розгляду справи була повідомлена завчасно, належним чином.
20.08.20013 року судом ухвалено провести заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_4, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач та відповідачка 09.08.2011 року у виконавчому комітеті Сєдовської селищної ради Новоазовського району Донецької області зареєстрували шлюб (а.с.9).
Від шлюбу дітей не мають.
З часу реєстрації шлюбу позивач проживає у належній відповідачці квартирі АДРЕСА_1, разом з відповідачкою та її донькою від першого шлюбу ОСОБА_3.
Позивач за час проживання з відповідачкою у її квартирі за свої власні кошти придбав побутову техніку, зокрема, пральну машину, рідкокристалічний телевізор, смартфон, швейну машинку, морозильник на загальну суму понад 40000 гривень, що підтверджується відповідними товарними чеками. Крім цього, за власні кошти він провів ремонт квартири , при цьому відповідачка не працювала, перебуваючи на його утриманні, оскільки він отримує підвищену пенсію по інвалідності як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Крім цього, являючись інвалідом війни 2 групи та маючи право на пільги, позивач оформив відшкодування пільг за житлово-комунальні послуги на квартиру відповідачки (а.с.10).
Відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України, члени сім»ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом, відповідно до закону.
Згідно ст.156 ЖК України, члени сім»ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Ч.4 ст.9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Суд вважає, що позивач дійсно має право на проживання у квартирі відповідачки та користування жилим приміщенням, як член сім»ї власника квартири, а тому його виселення є незаконним.
Фактично позивач не має місця постійного проживання, не може користуватись звичними йому побутовою технікою та меблями, тобто він був позбавлений звичайного ритму життя, застосовував додаткові зусилля для організації свого життя, відчуває дискомфорт, що спричинено протиправними діями відповідачки ОСОБА_2, яка, з невідомих йому причин, відібрала ключі та не допускає його проживати у квартирі.
Суд вважає, що вищевказаними діями відповідачки ОСОБА_2 спричинена моральна шкода позивачу, однак, у значно меншому розмірі і погоджується із сумою 1000 гривень.
Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 84 Цивільного процесуального кодексу України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
На сьогодні дане питання врегульоване Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", яким визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З журналу судового засідання вбачається, що адвокат ОСОБА_4 брав участь у судовому засіданні 20.08.2013 року 1 годину.
Таким чином, відповідно до Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах", на користь позивача ОСОБА_1 з відповідача підлягає стягненню лише 458 гривень 80 копійок витрат на правову допомогу ( 1147 мінімальна заробітна плата, 40%- 458 грн. 80 коп.)
Позивач при подачі до суду матеріалів позовної заяви був звільнений від сплати судових витрат на підставі п..9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», оскільки він являється інвалідом 2 групи , при таких обставинах судовий збір в розмірі 344 грн.10 коп. слід стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави.
Керуючись ч.1 ст.405 ЦК України, ст.ст.9, 156 ЖК України , ст.ст.10, 15, 60, 88, 212, 213, 214, 224-227 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково .
Визнати за ОСОБА_1 право на проживання у АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_1 у АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000 (одну тисячу) моральної шкоди та 458 гривень 80 копійок судових витрат за надання правової допомоги, а всього стягнути 1458 гривень 80 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 344 гривні 10 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання ним копії рішення.
Суддя Лубенського
міськрайонного суду Гудков С. В.