Справа № 736/715/13-ц Провадження № 22-ц/795/1892/2013 Головуючий у I інстанції -Корх О. І. Доповідач - Лакіза Г. П.
Категорія -цивільна
20 серпня 2013 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіЛакізи Г.П.,
суддів:Острянського В.І., Хромець Н.С.,
при секретарі:Рудик І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") на заочне рішення Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року в справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості,
В апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" просить змінити заочне рішення Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року в частині відмови в стягненні пені, та ухвалити нове рішення в цій частині, яким повністю задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк", в іншій частині рішення суду залишити без змін, судові витрати стягнути з відповідачів, посилаючись на те, що оскаржуване рішення суду є необгрунтованим і незаконним внаслідок неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
Оскаржуваним заочним рішенням Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року позовні вимоги банку задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_6 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором №DOTOSK00000448 від 22.04.2004 року у розмірі 47805,55 грн., яка складається з: 9987,71 грн. - заборгованість за кредитом; 47817.84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, та судовий збір в розмірі - 578 гривень 05 копійок; стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" - 10000 гривень. В решті позову відмовлено
Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції допустив порушення та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що договір між ОСОБА_6 і Банком укладений на необмежений період часу, тобто, правовідносини боржника з банком тривають по сьогоднішній день, відповідач продовжує користуватися грошовими коштами банку, відповідно, термін дії договору не припиняється, тому висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки є необгрунтованим. Також, на думку апелянта, суд безпідставно застосував ч.3 ст.551 ЦК України, оскільки не мотивував, чому саме вважав за необхідне зменшити розмір неустойки; крім того, боржник не подавав до суду заяву про зменшення розміру неустойки.
В судове засідання сторони не з"явились, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать розписки про своєчасне вручення судових повісток; причини неявки в судове засідання не повідомили; клопотання про відкладення слухання справи сторони не заявили. Враховуючи наведене та зважаючи на приписи ст.305 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що за таких умов неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін, виходячи з наступного.
По справі встановлено, що відповідно до укладеного договору №БОТ08К00000448 від 22.04.2004 року ОСОБА_6 отримав кредит на споживчі цілі у розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21.04.2006 року (а.с.6).
01 лютого 2013 року в забезпечення виконання ОСОБА_6 своїх зобов"язань за кредитним договором №БОТ08К00000448 від 22.04.2004 року, було укладено договір поруки №02/МК між Банком та ОСОБА_5, в якому розмір відповідальності Поручителя перед Кредитором складає 10000 грн. (а.с.4-5). Пунктом 9 цього Договору встановлено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом 5 років.
Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно з розрахунком Банку, ОСОБА_6 має заборгованість за кредитним договором станом на 17.04.2013 року в розмірі 230469.15 грн., яка складається з наступного: 9987.71 грн. - заборгованість за кредитом; 47817.84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0.00 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 172663.60 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом (тіло кредиту), заборгованості по процентам за користування кредиту, оскільки відповідач отримав банківський кредит, а в подальшому не виконує умов договору і в добровільному порядку не сплачує заборгованості по кредиту та відсоткам, а в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафів слід відмовити, оскільки розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем. Також на думку місцевого суду, слід застосувати строки позовної давності до неустойки (пені та штрафів), оскільки вже сплили строки їх стягнення, а відповідно до ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до вимог ст.ст. 610, 554 ЦК України, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
З врахуванням наявності договіру поруки №02/МК від 01.02.2013 року, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що заборгованість в розмірі 10000 грн. підлягає солідарному стягненню з ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а решта заборгованості по кредиту в сумі 47805,55 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_6
З врахуванням вищевказаного, рішенням суду першої інстанції з відповідача ОСОБА_6 стягнута заборгованість в сумі 57805,55 грн., яка складається з наступного: 9987.71 грн. - заборгованість за кредитом; 47817.84 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції, зокрема, послався на необхідність застосувати строки позовної давності, які вже сплинули.
Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобовязаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно з положеннями ст.252 ЦК України строки та терміни дії договору мають визначатись роками, місяцями, тижнями, днями, годинами, календарно.ю датою або подією, яка має неминуче настати.
Вказівка на строк дії договору до його повного виконання не є тою подією, яка має неминуче настати, а тому строк або термін дії договору не може визначатись у такій спосіб.
Згідно зі ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов"язано його початок.
Таким чином, після спливу терміну договору почався перебіг строку позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності не підлягає застосуванню, оскільки авідповідно до п.8.1 кредитного договору договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов"язань по даному договору, не відповідають положенням матеріального права щодо перебігу строку позовної давності.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредит надано на строк по 21 квітня 2006 року включно (а.с.6).
Відповідно до статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов"язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
З наданого банком розрахунку вбачається, що ОСОБА_6 частково здійснював платежі на погашення кредитних зобовязань, останній платіж внесено 06.12.2006 року (а.с.3). Таким чином, строк позовної давності перервався 06.12.2006 року.
Банк звернувся до суду з позовною заявою 23 травня 2013 року, тоді як трирічний строк позовної давності сплинув 06.12.2009 року. Позивач не заявляв клопотання і не порушував питання про поновлення чи продовження процесуальних строків.
Відповідно до положень п.7 ч.11 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув.
Згідно з п.1.1 кредитного договору, кредит надано на споживчі цілі (а.с.6).
Пунктом 31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз"яснено, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставне майно тощо), зазначене вище правило застосовується й до додаткових вимог банку.
Зважаючи на наведене, підстави для задоволення апеляційної скарги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про стягнення пені, відсутні.
Оскільки рішення Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року оскаржується позивачем - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині, що стосується відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, а відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_5 вказане судове рішення не оскаржується, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не може бути перевірена апеляційним судом в межах апеляційної скарги, поданої Банком.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - відхилити.
Заочне рішення Корюківського районного суду від 27 червня 2013 року в оскарженій частині про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:Судді: