Справа № 738/1222/13-к провадження № 11-кп/795/207/2013 Головуючий у І інстанції Парфененко О.Я.
Категорія - кримінальна Доповідач Лазоренко М. І.
20 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіЛазоренка М. І.
суддів - Баглая І.П., Мельниченка Ю.В.
при секретарі - Олійник О.М.
з участю прокурора - Джима Д.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2013 року,
Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2013 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, українця, громадянина України, не одруженого, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 15.01.2010 року засуджений Новозаводським районним судом м. Чернігова за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі. В даний час відбуває покарання у Менській виправній колонії №91, де своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, оскільки мав сім стягнень, які зняті в установленому порядку. На виробництві не працевлаштований, бажання працювати не виявляв. Тому місцевий суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 не довів своє виправлення, а тому не може бути умовно-достроково звільнений від відбування покарання.
Не погодившись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити своє рішення, яким його звільнити умовно-достроково від подальшого відбування покарання.
В обґрунтування доводів апеляції зазначає, що в силу ст. 134 КВК України, дисциплінарних стягнень не має, режим відбування покарання не порушує, має заохочення, законні вимоги адміністрації виконує, що свідчить про процес позитивних змін та його виправлення. Наявність стягнень, які зняті у встановленому законом порядку, не є підставою для відмови в умовно-достроковому звільненні. Судом не було взято до уваги те, що він писав заяву про працевлаштування і постійно залучався до безоплатної праці по благоустрою колонії. Згідно ст. 118 КВК України, обов'язок працевлаштування засуджених покладається виключно на адміністрацію установи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який вважав постанову суду законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу засудженого безпідставною, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що остання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 січня 2010 року ОСОБА_2 засуджений за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ст. 70, 71 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі (а.п. 5-8).
Строк вiдбування покарання обчислюється з 26 вересня 2009 року, з 05 березня 2010 року відбуває покарання в Менській виправній колонії № 91. Станом на 05 липня 2013 року засуджений ОСОБА_2 відбув 3 роки 9 місяців 10 днів позбавлення волі, що становить більше 2/3 частини призначеного судом покарання.
З характеристики засудженого ОСОБА_2 вбачається, що останній за час вiдбування покарання мав два заохочення, сім стягнень, які зняті в установленому порядку, не працевлаштований, бажання працевлаштуватися не виявляє, участі у роботах по благоустрою установи та поліпшення житлово-побутових умов відділення не приймає. З 23.06.2011 року ОСОБА_2 був переведений до Домницького виправного центру № 135 мінімального рівня безпеки ДПтС України в Чернігівській області. За час відбування покарання в установі зарекомендував себе негативно. Допустив дев'ять порушень режиму утримання, отримав сім стягнень. 08 листопада 2012 року за порушення режиму утримання в Домницькому ВЦ № 135 ОСОБА_2 повернутий до Менської ВК-91 Вину у скоеному злочині визнає, але не кається. Має позов на суму 15513,37 грн., утримано 218,74грн. Ініціативи в погашенні позову не виявляє. (а.п. 9-11, 23-25, 34-36).
Згідно довідки Менської ВК-91 управління ДПтСУ в Чернігівській області, комісією при Домницькому ВЦ-135 01.08.2012 року ОСОБА_2 відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України (а.п. 15).
З протоколу №37 засідання спостережної комісії Менської райдержадміністрації (витяг) від 25 червня 2013 року вбачається, що спостережна комісія прийняла рішення про недоцільність застосування до засудженого ОСОБА_2 пільг у виді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (а.п. 17).
Відповідно до вимог ч. 2 ст.81 КК України, п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким" № 2 від 26.04.2002 року, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосовано, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення і відбув певну частину покарання. Сумлінна поведінка - це не тільки пасивна форма поведінки засудженого під час відбування покарання, яка полягає у стримуванні від порушень режиму, порушень правил внутрішнього розпорядку, вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, азартних ігор, неухильне додержання загальноприйнятих норм і правил поведінки, активна участь у суспільному житті та сумлінне виконання громадських доручень у процесі відбування покарання, підвищення свого загальноосвітнього рівня, прагнення своєю діяльністю спокутувати вину за вчинений злочин, тощо.
Виходячи з вказаної норми закону, умовно-дострокове звільнення особи від відбування покарання є правом, а не обов'язком суду.
Висновок суду про виправлення засудженого повинен бути заснований на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період відбування покарання, тяжкості вчиненого злочину та особи засудженого в цілому.
На час звернення засудженого до суду з клопотанням ОСОБА_2 відбув більше 2/3 частини строку призначеного судом покарання, але своєю поведінкою та ставленням до праці не довів своє виправлення, оскільки мав сім стягнень, що свідчить про несумлінну поведінку, характеризується негативно.
На думку апеляційного суду суд першої інстанції при розгляді клопотання дотримався даних вимог закону, належним чином дослідив наявність необхідних умов для умовно-дострокового звільнення засудженого та обґрунтував свою відмову у задоволенні клопотання переконливими доводами.
З врахуванням того, що поведінка засудженого враховується за ввесь період відбування ним покарання, а не тільки за останній час, тому твердження апелянта про те, що в силу п.14 ст.134 КВК України він дисциплінарних стягнень не має і тому до нього повинно бути застосовоно умовно- дострокове звільнення від відбування покарання, не заслуговують на увагу. Дані щодо зняття дисциплінарних стягненень у встановленому законом порядку мають важливе значення, проте ці обставини не мають виключного значення при прийняті рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.
Також не можуть бути взяті до уваги твердження засудженого ОСОБА_2 про те, що він постійно залучався до безоплатної праці по благоустрою колонії та писав заяву про працевлаштування, оскільки з матеріалів провадження вбачається, що перебуваючи у Домницькому виправному центрі засуджений був правцевлаштований на дільниці по виготовленню шлакоблоків. До праці ставився посередньо. Поставлені перед ним завдання виконував, але в неповному обсязі, ініціативи в роботі не виявляв. Після повернення ОСОБА_2 до Меньскої ВК-91 останній бажання працевлаштуватися не виявляв, лише 1 раз залучався, в порядку черговості, 28.05.2013 року, до 2-х годинних відпрацювань по благоустрою установи. /а.с. 23-24/
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що засуджений ОСОБА_2 не довів свого виправлення та перевиховання і у відповідності до вимог законодавства відмовив останнюму в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну судового рішення, у кримінальному провадженні не вбачається, тому ухвала суду є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 05 липня 2013 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.
Лазоренко М.І. Баглай І.П. Мельниченко Ю.В.