Провадження № 33/792/110/13 Головуючий в 1-й інстанції
Справа № 686/3358/13-п Антонюк
Категорія: ст.172-2КУпАП Доповідач Матущак М. С.
30 травня 2013 року м. Хмельницький
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області Матущак М.С., за участю секретарів судового засідання Крисюк В.С., Рудого В.М., прокурорів Мушинського В.В., Ткачук Н.С., захисника ОСОБА_2, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3,
Постановою судді Хмельницького міськрайонного суду від 11 березня 2013 року на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Молодове Сокирянського району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, тимчасово не працює, з 01 квітня 2003 року по 18 січня 2013 року начальник Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1722 КУпАП, накладено стягнення у виді штрафу в сумі 3 400 грн. з конфіскацією незаконно одержаної неправомірної вигоди в сумі 6 706 грн.30 коп.
ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він порушив ч.1 ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції".
Так, перебуваючи на посаді начальника Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, яка відповідно до п.п. "а" п.2 ч.1 ст.4 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, всупереч вимогам ч.1 ст.6 цього ж Закону, ст.151 КЗпП України, п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2012 року № 1298 „Про оплату праці на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери" (далі - постанова Кабінету Міністрів України), Положення про преміювання працівників Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, знаючи, що відповідно до діючого законодавства не має права на отримання преміальних виплат та інших законодавчих виплат в період дії дисциплінарного стягнення, діючи з корисливих мотивів, не отримавши згоди на виплату премії від свого безпосереднього керівництва, як того передбачає Положення про преміювання, 28 квітня, 10 липня, 05 жовтня 2012 року видав накази №№33-В, 42-В, 56-В про преміювання працівників лікарні, в тому числі й себе, в розмірі посадового окладу пропорційно відпрацьованому в I, II та III кварталах 2012 року часу.
За вказаних обставин, ОСОБА_3 у період з 01 січня по 31 жовтня 2012 року незаконно отримав з бюджету 4 637 грн. 30 коп. преміальних виплат.
Крім того, ОСОБА_3, діючи умисно та з корисливих мотивів, приховавши від свого бухгалтера інформацію про те, що відносно нього діє дисциплінарне стягнення, своїм наказом №44-В від 27 липня 2012 року зобов'язав її нарахувати йому одноразову заохочувальну премію в розмірі посадового окладу з нагоди професійного свята - Дня працівників ветеринарної медицини. В результаті чого, в серпні 2012 року ОСОБА_3 додатково отримав неправомірну вигоду для себе у вигляді преміальної виплати в сумі 2 069 грн.
Усього за період з 01 січня по 31 жовтня 2012 року ОСОБА_3, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості неправомірно одержав вигоду для себе у вигляді преміальних виплат з бюджету на загальну суму 6 706 грн. 30 коп.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_2 просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1722 КУпАП.
Указував, що висновок суду про наявність у ОСОБА_3 прямого корисливого умислу на видачу незаконних наказів та отримання незаконної вигоди, що є обов'язковим елементом складу цього правопорушення, не відповідає фактичним обставинам справи.
Відсутність прямого умислу в діях ОСОБА_3, на думку захисника ОСОБА_2, підтверджена постановою начальника відділення розслідувань злочинів в сфері економіки слідчого відділу Хмельницького МВ УМВС у Хмельницькій області від 12 лютого 2013 року, відповідно до якої не здобуто будь-яких доказів, які б вказували на те, що в діях ОСОБА_3 є умисел, спрямований на привласнення коштів шляхом зловживання службовим становищем.
Стверджував, що накази №№ 33-В, 42-В, 56-В, 81-В не містять прямої вказівки відповідальному за нарахування премій головному бухгалтеру провести нарахування та виплату щоквартальних преміальних безпосередньо ОСОБА_3
Зазначав, що суд залишив поза увагою, що бухгалтер ОСОБА_4, яка теж є суб'єктом корупційного адміністративного правопорушення, і яка на підставі тих же наказів без будь-яких рішень керівника вищого рангу нарахувала квартальну премію й собі, зобов'язана була при нарахуванні щоквартальних преміальних виплат керуватись Положенням про преміювання.
Крім того, зазначав, що щомісячні та квартальні премії в розумінні ст.1722 КУпАП не є неправомірною вигодою, під якою слід розуміти грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижче за мінімальну ринкову. У даному випадку ці положення не можуть поширюватись на додаткову заробітну плату, якою є щомісячні та квартальні премії, більше того докази отримання ОСОБА_3 цих виплат в матеріалах справи відсутні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_2, які підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній мотивів, думку прокурорів про залишення постанови судді без зміни, допитавши свідків: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, уважаю, що вона підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.
Однак, у порушення вимог цієї статті справу суддею розглянуто однобічно, без повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин, що мають значення для правильного її вирішення.
Відповідальність за ч.2 ст.1722 КУпАП настає у разі порушення особою встановлених законом обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержанням за це неправомірної вигоди у розмірі, що не перевищує ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб.
Вирішуючи питання про зміст і спрямованість умислу особи, яка є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення, стосовно порушення обмежень щодо використання службового становища, передбачених ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції", суддя мав виходити не тільки з конкретних положень того чи іншого пункту цієї статті, але й із законодавчого визначення понять корупції, корупційних правопорушень та неправомірної вигоди, які сформульовані у ч.1 ст.1 Закону.
У ч.1 ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції" міститься поняття обмежень щодо використання службових повноважень та пов'язаних з цим можливостей з одержання за це неправомірної вигоди, за порушення яких і передбачена адміністративна відповідальність за ст.1722 КУпАП.
Так, особам, зазначеним у пунктах 1-3 ч.1 ст.4 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди або у зв'язку з прийняттям обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі: неправомірно сприяти фізичним або юридичним особам у здійсненні ними господарської діяльності, одержанні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів, пільг, укладенні контрактів (у тому числі на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти); неправомірно сприяти призначенню на посаду особи; неправомірно втручатися в діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування або посадових осіб; неправомірно надавати перевагу фізичним або юридичним особам у зв'язку з підготовкою проектів, виданням нормативно-правових актів та прийняттям рішень, затвердженням (погодженням) висновків.
Відповідно до ст.1 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції", корупційне правопорушення - це умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.4 цього Закону, за яке законом установлено кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність.
За визначенням цього ж Закону, корупція являє собою використання особою, зазначеною в ч.1 ст.4 цього Закону, наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній в ч.1 ст.4 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов'язаних із цим можливостей.
За змістом цього Закону, неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, що їх без законних на те підстав обіцяють, пропонують, надають або одержують безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
Суть корупційного діяння, передбаченого ч.1 ст.6 Закону України „Про засади запобігання і протидії корупції", полягає в тому, що особа, уповноважена на виконання функцій держави, використовуючи свої службові повноваження, незаконно одержує або має намір одержати від інших осіб неправомірну вигоду, тобто грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які їй надаються за те, що вона перебуває на конкретній посаді і виконує певні функції.
Таким чином, протиправні діяння, що вчиняються особою, уповноваженою на виконання функцій держави, набувають корупційного характеру лише тоді, коли вказані грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи їй надаються, обіцяються, пропонуються іншою фізичною чи юридичною особою і вона їх одержує безоплатно чи за ціною, нижчою за мінімальну ринкову.
З матеріалів справи вбачається, що суть інкримінованого ОСОБА_3 правопорушення полягала в тому, що він, перебуваючи на посаді начальника Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, всупереч вимогам ч.1 ст.6 цього ж Закону, ст.151 КЗпП України, п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2012 року № 1298 „Про оплату праці на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", Положення про преміювання працівників Хмельницької міської державної лікарні ветеринарної медицини, використовуючи свої службові повноваження та пов'язані з цим можливості, знаючи, що відповідно до діючого законодавства не має права на отримання преміальних виплат та інших законодавчих виплат в період дії дисциплінарного стягнення, не отримавши згоди на виплату премії від свого безпосереднього керівництва, як того передбачає Положення про преміювання, 28 квітня, 10 липня та 05 жовтня 2012 року видав накази №№33-В, 42-В, 56-В про преміювання працівників лікарні, в тому числі й себе, в розмірі посадового окладу пропорційно відпрацьованому в I, II та III кварталах 2012 року часу, а також наказ №44-В від 27 липня 2012 року, яким зобов'язав бухгалтера нарахувати йому одноразову заохочувальну премію в розмірі посадового окладу з нагоди професійного свята - Дня працівників ветеринарної медицини, внаслідок чого неправомірно одержав преміальні виплати з бюджету на загальну суму 6 706 грн. 30 коп.
Проаналізувавши матеріали справи уважаю, що порушення визначеного постановою Кабінету Міністрів України порядку про преміювання, який за своїм характером носить внутрішньовідомчий характер, перш за все випливає з трудових відносин і стосується оплати праці службової особи.
Ці норми закону та встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що заробітна плата і інші виплати зумовлені трудовою угодою та соціальним статусом службової особи не можуть вважатися неправомірною вигодою, а відтак інкриміновані ОСОБА_3 дії не є корупційним діянням.
Наведені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 порушення можуть бути предметом дослідження під час вирішення питання про його відповідальність за невиконання чи неналежне виконання ним своїх службових обов'язків.
За таких обставин постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1722 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 11 березня 2013 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1722 КУпАП.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду /підпис/ М.С.Матущак
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду М.С.Матущак