Справа № 127/15746/13-ц
15.08.2013 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Дернової В.В., при секретарі Тронт М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на реконструйоване приміщення, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права власності на реконструйоване приміщення та просила визнати за нею право власності на самочинно реконструйоване приміщення, загальною площею 104 кв.м, яке складається з: тамбуру (№ 1, площею 1,1 кв.м); кафе (№ 2, площею 49,9 кв.м); бару (№ 3, площею 6,5 кв.м); кухні (№ 4, площею 8,7 кв.м); коридору (№ 5, площею 5,6 кв.м); туалету (№6, площею 1,8 кв.м); підсобного приміщення (№ 7, площею 7,0 кв.м); кабінету (№ 8, площею 10,1 кв.м); підсобного приміщення (№ 9, площею 13,3 кв.м), що розташовано за адресою: АДРЕСА_1, оскільки оформлення права власності в адміністративному порядку не виявилося можливим (рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07.02.2013 року № 289 «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» ОСОБА_1 було відмовлено в затвердженні акту про прийняття в експлуатацію реконструйованого приміщення кафе по АДРЕСА_1, загальною площею 104,0 кв.м).
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та просила їх задовольнити.
Представник відповідача - виконавчого комітету Вінницької міської ради - за довіреністю Никонюк О.В. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, оскільки виконавчий комітет Вінницької міської ради більшістю голосів прийняв рішення про відмову у прийнятті спірного об'єкта нерухомості в експлуатацію. Разом з тим, жодної юридичної або фактичної підстави для відмови у оформленні права власності на реконструйоване приміщення представником відповідача у судовому засіданні наведено не було.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником реальної частки магазину № 6 (корпус № 21), яка складається з тамбуру 2-1; торговогого залу 2-2; складів 2-3, 2-4, загальною площею 111,0 кв.м, що знаходиться в АДРЕСА_1 (територія Центрального ринку), на підставі Договору купівлі-продажу від 22.05.2001 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим № 6343, та зареєстрованого КП «ВООБТІ» 07.03.2002 року у реєстровій книзі № 5 за реєстровим № 287.
Як вбачається з технічного паспорту від 24.10.2012 року, виготовленого КП «ВМБТІ», реконструйоване приміщення кафе, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 104 кв.м, складається з: тамбуру (№ 1, площею 1,1 кв.м); кафе (№ 2, площею 49,9 кв.м); бару (№ 3, площею 6,5 кв.м); кухні (№ 4, площею 8,7 кв.м); коридору (№ 5, площею 5,6 кв.м); туалету (№6, площею 1,8 кв.м); підсобного приміщення (№ 7, площею 7,0 кв.м); кабінету (№ 8, площею 10,1 кв.м); підсобного приміщення (№ 9, площею 13,3 кв.м).
Таким чином, після проведеної реконструкції загальна площа приміщення зменшилася з 111,0 кв.м до 104,0 кв.м.
Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 305461 від 09 листопада 2010 року, виданого на підставі Договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 05 серпня 2010 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1842, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0110 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для комерційних потреб.
Таким чином, реконструкцію приміщення було здійснено в межах наданої у власність позивачу для комерційних потреб земельної ділянки. При цьму, суміжні землевласники (землекористувачі) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 жодних претензій до ОСОБА_1 не мають.
Згідно з Технічним звітом Вінницької обласної асоціації спеціалістів по охороні праці ТОВ «АСПО-ЛТД» № 32/15-09 від 23.07.2009 року обстеження та оцінки технічного стану будівельних конструкцій переобладнаних приміщень кафе по АДРЕСА_1 - вказані приміщення на момент обстеження знаходяться в цілому в задовільному стані і придатні для безпечної експлуатації за призначенням.
Відповідно до Висновку Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України у Вінницькій області від 29.07.2009 року № 01-2/2696, Відділ наглядово-профілактичної діяльності Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України у Вінницькій області вважає можливим використання приміщень кафе по АДРЕСА_1 за призначенням.
Згідно Висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 03.08.2009 року № 02-04/7572 встановлена відповідність об'єкту (магазину з кафетерієм) по АДРЕСА_1 (ЦКР) вимогам діючого санітарного законодавства та можливість погодження у заявленій сфері діяльності.
Відповідно до Висновку експертизи з питань охорони праці щодо проектної документації № 1197В.09.05.02 - 55.30.2 від 26.10.2009 року (ДП «Вінницький експертно-технічний центр національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці»), стан будівельних конструкцій кафе по АДРЕСА_1 відповідає вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Відповідно до Висновку управління містобудування і архітектури Вінницької міської ради з розгляду питання щодо прийняття до експлуатації від 27.11.2009 року № 22-3105/03-5, питання щодо спірного приміщення було передано на розгляд комісії по розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування для прийняття відповідного рішення.
Комісією по розгляду конфліктних питань та апеляцій в сфері містобудування було погоджено прийняття даного об'єкту в експлуатацію (протокол № 1 від 20.01.2010 року).
Приймальною комісією у повному складі було погоджено Акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - реконструйованого приміщення кафе по АДРЕСА_1.
Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 07.02.2013 року № 289 «Про затвердження актів приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів» ОСОБА_1 було відмовлено в затвердженні акту про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта - реконструйованого приміщення кафе по АДРЕСА_1, загальною площею 104,0 кв.м.
Отже, позивача було безпідставно позбавлено права володіти, користуватися та розпоряджатися власним приміщенням, яке є нерухомим майном, у повному обсязі, оскільки право власності на нього в силу вимог ст. 182 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» підлягає державній реєстрації, яка здійснюється лише за наявності правовстановлюючих документів. Згідно п.5 ч.1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» одним з правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно є рішення суду про визнання речового права на нерухоме майно.
Ст. 8 Конституції України визначено, що норми Конституції України є нормами прямої дії; звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1,6 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; держава не втручається у здійснення власником права власності.
Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна); якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації; якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право, зокрема, споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди; порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
При цьому, відповідно до роз'яснення Міністерства юстиції України від 14.01.2011 року, чинне законодавство не виділяє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець та не містить норм щодо права власності фізичної особи - підприємця; законодавство лише встановлює, що фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення; отже, суб'єктом права власності визнається саме фізична особа, яка може бути власником будь - якого майна, крім майна, що не може перебувати у власності фізичної особи; при цьому, правовий статус фізичної особи - підприємця не впливає на правовий режим майна, що перебуває у його власності; таким чином, нерухоме майно має реєструватися за фізичною особою.
Відповідно до ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності та задоволення позову.
Враховуючи викладене, на підставі ст. ст. 8, 41 Конституції України, ст. ст. 16, 182, 317, 319, 321, 328, 331, 376, 392 ЦК України, ст. 90 ЗК України, ст. ст. 4, 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212-215, 218 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на самочинно реконструйоване приміщення кафе, загальною площею 104 кв.м, яке складається з: тамбуру (№ 1, площею 1,1 кв.м); кафе (№ 2, площею 49,9 кв.м); бару (№ 3, площею 6,5 кв.м); кухні (№ 4, площею 8,7 кв.м); коридору (№ 5, площею 5,6 кв.м); туалету (№6, площею 1,8 кв.м); підсобного приміщення (№ 7, площею 7,0 кв.м); кабінету (№ 8, площею 10,1 кв.м); підсобного приміщення (№ 9, площею 13,3 кв.м), що розташовано за адресою: АДРЕСА_1
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний термін з дня його проголошення.
Суддя