01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"08" серпня 2013 р. Справа № 911/2366/13
Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс",
04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 6
до Військової частини А 2167
09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги, А 2167
про стягнення 167 793,12 грн.
за участю представників:
позивача - Лихольот А.В. (довіреність від 02.01.2013 № 0201/13-01);
відповідача - Дубченко О.В. (довіреність від 05.01.2011 № 12).
Обставини справи:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (далі - позивач) до Військової частини А 2167 (далі - відповідач) про стягнення 167 793,12 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань зі здійснення розрахунку за послуги, що отримані відповідно до договору на виконання послуг з прання білизни від 23.02.2012 № 9 між позивачем та Військовою частиною А 1552, правонаступником якої, за твердженням позивача, є Військова частина А 2167.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2013 порушено провадження у справі.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14270 від 01.07.2013) відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов заперечується повністю, з підстав, що викладені у відзиві.
Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 14612 від 04.07.2013) надійшло клопотання позивача про витребування доказів від Міністерства оборони України.
У судовому засіданні 04.07.2013 дане клопотання розглянуто та задоволено, на адресу Міністерства оборони України надіслано судовий запит про надання інформації про те, чи є відповідач правонаступником Військової частини А 1552, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладено на 08.08.2013.
У судовому засіданні 08.08.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав, що викладені у позові.
Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав, що викладені у відзиві.
Докази, що витребувані у Міністерства оборони України судовим запитом від 04.07.2013, суду не надані.
На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.08.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (далі - виконавець) та Військовою частиною А 1552 (далі - замовник) укладено договір на виконання послуг з прання білизни від 23.02.2012 № 9 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги по обробці білизни (далі - замовлення) відповідно до вимог Договору, а замовник зобов'язується оплатити надані виконавцем послуги в строки і на умовах встановлених Договором (пункт 1.1. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, загальна вартість послуг за Договором на момент його укладання складає 82 500,00 грн.
Пунктом 2.3. Договору встановлено, що остаточна вартість послуг за Договором та розмір суми, яку повинен сплатити замовник, визначається актами здачі-прийняття робіт. На виконання умов Договору замовник здійснює оплату протягом 10 банківських днів з моменту підписання актів здачі-прийняття робіт (пункт 2.4. Договору).
Згідно з пунктом 4.2.9. Договору, підписаний замовником і виконавцем акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) та пред'явлений виконавцем замовнику рахунок на здійснення оплати ціни Договору є підставою для оплати наданих послуг та відсутність будь-яких претензій відносно обробки білизни виконавцем.
У пункті 6.1. Договору погоджено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012, але, у будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
На виконання умов Договору, позивач надав замовнику послуги, а замовник вказані послуги прийняв на суму 167 793,12 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): від 08.06.2012 № ОУ-0001720 на суму 133 127,28 грн., від 22.06.2012 № ОУ-0001963 на суму 11 769,12 грн., від 20.07.2012 № ОУ-0002050 на суму 22 896,72 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін за Договором та скріплені відбитками їх печаток. До матеріалів справи долучені оригінали вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).
На підтвердження наявності заборгованості у вказаному розмірі, позивачем надано суду акт звірки взаєморозрахунків між сторонами Договору, згідно якого заборгованість замовника станом на 24.07.2012 складає 167 793,12 грн. (оригінал в матеріалах справи). Підписи представників сторін за Договором в акті скріплені відбитками печаток сторін, що оцінюється судом як погодження юридичними особами відомостей, що у ньому зазначені.
Також позивачем надано в матеріали справи оригінал банківської довідки від 08.08.2013 № 005-3/253 як доказ наявності заборгованості, яка засвідчена підписом уповноваженої особи банківської установи та скріплена відбитком її печатки, про те, що за період з 23.02.2012 по 03.07.2013 кошти від Військової частини А 1552 та Військової частини А 2167 на рахунки позивача не надходили.
Згідно із статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статей 32, 36 Господарського процесуального кодексу України, господарським судом взято до уваги у якості письмових доказів: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) - у якості письмових доказів надання послуг та прийняття їх уповноваженою особою замовника, банківську довідку від 08.08.2013 № 005-3/253 - у якості письмового доказу наявності заборгованості, а також акт звірки взаєморозрахунків між сторонами за Договором станом на 24.07.2012, у зв'язку з тим, що зазначений акт підписаний у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін Договору та скріплений відбитками їх печаток - в якості письмового доказу визнання замовником станом на 24.07.2012 наявності у нього заборгованості перед виконавцем у зазначеному розмірі.
У позовній заяві представник позивача зазначає про те, що йому стало відомо, що згідно Директиви Міністерства оборони України від 27.02.2012 № Д-322/1/01 прийнято рішення про розформування Військової частини А 1552 та визначено її правонаступника з фінансових питань - Військову частину А 2167.
Відповідачем позов заперечений повністю, проте, за результатами аналізу матеріалів справи та встановлення всіх обставин справи в сукупності, суд дійшов висновку, що твердження відповідача не підтверджені доказами та не спростовують тверджень позивача.
Зокрема, твердження відповідача стосовно того, що відповідно до листа Білоцерківського управління Державної казначейської служби України від 27.06.2013 № 05.1-03/387-2196 кошторисом військової частини А 1552 на 2012 рік не передбачено коштів за КПКВ 2101020 КЕКВ 1134 стаття 0636/3 та вказане вище бюджетне зобов'язання розпорядника бюджетних коштів - командира військової частини А 1552 відповідно до частини 5 статті 116 Бюджетного кодексу України у 2012 році не зареєстроване, не спростовує висновків суду про доведеність факту надання спірних послуг та несплату їх вартості.
Разом з тим, на спростування вказаних тверджень, позивачем до матеріалів справи подано аналогічний договір на виконання послуг з прання білизни від 19.02.2013 № 1, що укладений між позивачем та відповідачем.
Судом враховано, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання, вказану правову позицію викладено, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446.
Відповідно до статті 11128 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Крім того, відповідачем стверджувалось, що спірна заборгованість не передавалась йому відповідно до акту прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості на виконання вимог Директиви Міністерства оборони України від 27.02.2012 № Д-322/1/01, а, відтак, відповідач не являється правонаступником Військової частини А 1552 у спірних правовідносинах.
З метою встановлення, чи є Військова частина А 2167 правонаступником Військової частини А 1552 та, відповідно, належним відповідачем у справі, судом здійснено запит до Міністерства оборони України, проте, доказів, що витребувані судом, не надано.
У судовому засіданні представником відповідача надано усні пояснення, що відповідач є єдиним правонаступником Військової частини А 1552.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, поясненнями представників сторін.
Зважаючи на те, що твердження позивача про те, що Військова частина А 2167 є повним правонаступником Військової частини А 1552 підтверджено поясненнями представника відповідача та не заперечене жодним доказом в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що Військова частина А 2167 є правонаступником Військової частини А1552 у спірних правовідносинах, а відтак, і належним відповідачем у справі.
Крім того, відповідач стверджує, що відповідно до пункту 2.1. Договору ціну Договору складає 82 500,00 грн., а не 167 793,12 грн., що заявлені до стягнення.
Дані твердження відповідача спростовуються умовами пункту 2.3. Договору та встановленим судом фактом надання послуг на більшу, ніж передбачену пунктом 2.1. Договору, суму.
Також відповідачем зазначається, що спірні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять реквізитів Договору.
Проте, за висновками суду, дані твердження не спростовують факту наявності грошових зобов'язань перед позивачем у вказаних в актах розмірах, строк виконання яких настав, що підтверджено замовником в акті звірки взаєморозрахунків, а твердження позивача про відсутність між сторонами інших правовідносин, ніж за Договором, не заперечені поданими суду доказами.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг, за яким одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
З наявних у матеріалах справи письмових доказів, з огляду на те, що вони підписані уповноваженими на те особами, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 167 793,12 грн.
Відшкодування судового збору, що сплачений позивачем, відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Військової частини А 2167 (09100, Київська обл., м. Біла Церква, б-р 50-річчя Перемоги, А 2167, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 08267926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пральний комплекс" (04211, м. Київ, вул. Лайоша Гавро, 6, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34344528) 167 793 (сто шістдесят сім тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 12 коп. основної заборгованості та 3 355 (три тисячі триста п'ятдесят п'ять) грн. 87 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Повне рішення складено 13.08.2013.
Суддя С.О. Саванчук