Справа № 755/15793/13-к
"14" серпня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Дзюба О.А.,
при секретарі Гаєвському О.С.,
провівши в приміщенні суду судове засідання у кримінальному провадженні № 12013110040005976 за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,
за участю:
прокурора Коноваленко І.В.,
адвоката ОСОБА_2,
законного представника обвинуваченого ОСОБА_3,
обвинуваченого ОСОБА_1, -
На розгляді в Дніпровському районному суді м. Києва перебуває зазначене кримінальне провадження, в рамках якого потерпілою/цивільним позивачем заявлений цивільний позов ОСОБА_4
Ухвалою суду від 09.07.2013 року, цивільний позов ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12013110040005976 за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків протягом 1-го дня з дня отримання цивільним позивачем ухвали.
Відповідно до рекомендованого повідомлення УДППЗ «Укрпошта», ОСОБА_4, копію ухвали від 09.07.2013 року отримала 22.07.2013 року, з в'язку з чим, судом на обговорення учасників процесу було поставлено питання про можливість визнання позову не поданим та повернення позивачу.
Прокурор вважала за можливе, позов повернути позивачу, враховуючи норми ст. 128 КПК України та ст. 119 ЦПК України.
Захисник підтримав позицію прокурора, наголосивши на тому, що повернення позову цивільному позивачу, враховуючи положення ст. 128 КПК України та ст. 119 ЦПК України, не є правом суду, а являється його безпосереднім обов'язком.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого підтримала позицію захисника та прокурора, цивільний позов просила повернути позивачу.
Обвинувачений просив позов повернути цивільному позивачу, з підстав, що були зазначені прокурором та захисником.
Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, заслухавши думку прокурора, захисника, законного представника, обвинуваченого, приходить до наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом з урахуванням ЦПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 121 Цивільного процесуального кодексу України, коли заявник відповідно до вказівок судді у встановлений строк не виконає всі перелічені в статтях 119 і 120 Цивільного процесуального кодексу України вимоги, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
В судове засідання, цивільний позивач/потерпіла жодного разу не з'явилася, будучи неодноразово належним чином повідомлено про день, час та місце її розгляду.
З положень ст.ст. 135, 138, 139 КПК України, слідує, що потерпілий, у разі неявки до суду, зобов'язаний повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.
Крім того, ч. 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, суд вважає, що цивільному позивачу було надано достатню кількість часу для виконання вимог суду, викладених в ухвалі від 09.07.2013 року, однак останній, станом на 14.08.2013 року, зазначені недоліки не усунув, вимоги ст. 128 КПК України, ст. 119 ЦПК України не виконав, жодного разу в судове засідання не з'явився, а тому заявлений цивільний позов слід визнати неподаним та повернути цивільному позивачу, роз'яснивши, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення в порядку цивільного судочинства.
При цьому суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 392 КПК України, ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першої цієї статті.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 119-121 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 128, ч. 2 ст. 392 КПК України -
Цивільний позов ОСОБА_4, у кримінальному провадженні № 12013110040005976 за обвинуваченням неповнолітнього ОСОБА_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України - вважати неподаним та повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення в порядку цивільного судочинства.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першої статті 392 КПК України.
Суддя: