Справа № 161/13648/13-к
Провадження № 1-кс/161/3125/13
м. Луцьк 12 серпня 2013 року
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Ковтуненко В.В.,
при секретарі Соколовій К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луцьк скаргу ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження,
ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення слідчого про закриття кримінального провадження. В обґрунтування скарги посилається на те, що начальником слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_2 проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42013020220000019 від 07.06.2013 р. за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 163, ч. 1 ст. 365, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 372 та ч. 1 ст. 373 КК України у діях колишніх службових осіб військової прокуратури Луцького гарнізону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 11 липня 2013 року слідчим Нетужиловим €.В. вказане провадження закрите у зв'язку із встановленням відсутності у діях вказаних осіб подій кримінальних правопорушень.
Слідчим Нетужиловим Є.В. не проведено всебічного, повного та неупередженого досудового розслідування, чим не виконані положення ч. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру». В порушення п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України, мотиви прийняття постанови є не обґрунтованими, відсутні посилання на положення КПК, не вказані обставини, які є підставами для прийняття постанови, а наявний зміст обставин не відповідає фактичним, не в повній мірі виконані норми кримінального-процесуального закону.
У своїй заяві про злочин від 16.04.2013 року він навів вагомі аргументи злочинності дій посадових осіб прокуратури Луцького гарнізону. Постанова слідчого не містить жодного спростування моїх доводів.
Слідчим Нетужиловим Є.В. допущені суттєві порушення вимог кримінального-процесуального закону, чим грубо порушені його права, як учасника кримінального провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 55 КПК України права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді. Він не був визнаний потерпілим, не дивлячись на ту обставину, що під час проведення досудового розслідування слідчим не виносилась та до нього не доводилась вмотивована постанова про відмову у визнанні його потерпілим у відповідності до ч. 5 ст. 55 КПК України, цим він був позбавлений прав потерпілого визначених ст. 56 КПК оскаржити рішення слідчого про відмову у визнанні потерпілим у відповідності до ст. 303 КПК України. Враховуючи посилання слідчого, при доведенні до нього постанови, на п. 3 ч. 2 ст. 60 КПК України, в кримінальному провадженні він був лише в якості заявника, не дивлячись на те, що йому було завдано суттєвої моральної шкоди. Особа, яка позбавлена прав потерпілого, фактично виключена із кримінально-процесуальних відносин і позбавлена змоги захищати свої права.
Про яку повноту досудового розслідування може йти мова, якщо він - заявник не був допитаний навіть в якості свідка. Не був допитаний його захисник ОСОБА_5, який був очевидцем протиправних дій службових осіб прокуратури Луцького гарнізону.
В обґрунтування прийнятої постанови про закриття кримінального провадження, порушуючи положення статті 94 КПК України, слідчий не дослідив зібрані докази - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а прямо послався на свідчення моїх опонентів свідків ОСОБА_4З та ОСОБА_3
Слідчий в постанові про закриття кримінального провадження вказав, що за результатами огляду ОСОБА_4 флеш-картки пам'яті «Transcend Л7150» не виявлено жодної інформації, яка б мала значення для досудового слідства, а тому вона була повернута йому, що огляд проводився відповідно до вимог ст.ст. 190-191 КПК України (1960 року) та що інформація, яка зберігалась на флеш-картці не використовувалась та не розголошувалась. Разом з тим слідчий не звернув увагу на те, що слідчими грубо порушувалось конституційне право громадянина на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції і що в цих діях вбачається склад злочину передбачений ст. 163 КК України. Флеш-картки пам'яті «Transcend JF150» була повернута мені 14.12.2011 р. (через два місяці після вилучення).
Заходи по ознайомленню з кореспонденцією, по зняттю інформації з каналів зв'язку (вхідні та вихідні дзвінки абонентів, з зазначенням часу, тривалістю з'єднань, номерів ІМЕІ, місця здійснення розмов; історія SIM-карти (дата активації, заміни, закриття, перевидання); поповнення та стан рахунку абонента (крім платежів, які здійснені через банківські установи) могли бути проведені лише на підставі постанови апеляційного суду оформленої у відповідності до ст. 187 КПК України (1960 року).
Слідчий Шпаком Т.З., в порушення ч. 4 статті 187 КПК України, без постанови апеляційного суду, витребував, та в присутності понятих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 09 листопада 2011 року ознайомився з матеріалами зняття інформації з каналів зв'язку по номеру мого мобільного телефону НОМЕР_1 каналу зв'язку ЗАТ «МТС Україна», постановою долучив їх до матеріалів кримінальної справи. Роздруківка містили вибірку вхідних та вихідних дзвінків із зазначенням дати, часу здійснення дзвінків, військового прокурора Луцького гарнізону старшим лейтенантом міліції ОСОБА_3, в присутності понятих, був переглянутий зміст SMS-повідомлень, які містились на моєму мобільному телефоні «Samsung SGH-C200N», окремий зміст повідомлень включений до протоколу огляду від 04.10.2011 року. Вказаним протоколом розголошений список моїх абонентів.
Порушення таємниці полягає у вчиненні будь-яких дій, що полягають у незаконному ознайомленні з відомостями та повідомленнями приватних осіб, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, без згоди громадянина або з недотриманням встановленого законом порядку ознайомлення з такими відомостями чи повідомленнями, або їх неправомірному розголошенні. Злочин вважається закінченим з моменту фактичного ознайомлення із змістом приватної кореспонденції, телефонних розмов, телеграфних та інших повідомлень громадянина, що передаються засобами зв'язку або через і комп'ютер.
Слідчий Шпак Т.З., з метою звинувачення його в злочині, здійснив підроблення та фальшування показань свідків, дані завідомо неправдиві показання були ним внесені до обвинувального висновку - офіційного документу.
Вищевказаною посадовою особою, він був притягнутий до кримінальної відповідальності - обвинувачений в тяжкому злочині. При цьому слідчий Шпак Т.З. здійснив фальсифікацію та штучно створив докази обвинувачення - він надумав та послався на нібито наявні факти вимагання зафіксовані на диктофоні «USB DISK RECORDER». На диктофоні записи відповідного змісту відсутні взагалі. Також, з метою обвинувачення його у тяжкому злочині, вимаганням визнані його законні дії. Факт вимагання, подія вказаного злочину була відсутня взагалі, що підтверджено вироком Ковельського міськрайсуду від 04 липня 2013 року, щодо його обвинувачення.
Просить скасувати постанову начальника слідчого відділу прокуратури Західаого регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_2, винесену 11 липня 2013 року про закриття кримінального провадження.
Зобов'язати начальника слідчого відділу прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ОСОБА_2 поновити досудове розслідування по кримінальному провадженню № 42013020220000019 від 07.06.2013 р.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду скарги повідомлявся належним чином.
Розгляд скарги проводиться за відсутності слідчого, так як його відсутність не є перешкодою для розгляду скарги, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 306 КПК України.
Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося у відповідності до вимог ч. 1 ст. 107 КПК України.
Дослідивши письмові матеріали скарги, приходжу до висновку закриття провадження за скаргою з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 305 КПК України прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 284 цього Кодексу, що тягне за собою закриття провадження за скаргою.
При розгляді скарги встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на рішення слідчого про закриття кримінального провадження № 42013020220000019 від 07.06.2013 року.
Також встановлено, що 07.08.2013 року начальником відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу слідчого управління прокуратури регіону ОСОБА_8 вказана постанова скасована та відновлено досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42013020220000019 від 07.06.2013 року.
Таким чином у відповідності до ч. 2 ст. 305 КПК України провадження за скаргою ОСОБА_1 підлягає закриттю.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що оскаржувана постанова вже скасована прокурором у відповідності до вимог ч. 2 ст. 305 КПК України. А тому за таких обставин, приходжу до висновку про закриття провадження.
Керуючись ст. ст. 306-307 КПК України,-
Провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження - закрити.
Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя В.В. Ковтуненко