2/463/244/13
08 серпня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді Леньо С. І.
при секретарі Станько Р.О.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів, -
Позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, а саме: автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, шляхом визнання права власності на даний автомобіль в рівних частках по 1/2 за ОСОБА_3 та ОСОБА_2. В подальшому, у встановленому законом порядку змінила предмет позову та просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь грошові кошти в розмірі 33158,50 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 04 жовтня 2008 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу, а саме - в січні 2009 року вони купили автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2. Право власності на даний автомобіль було зареєстровано на ОСОБА_3. Оскільки автомобіль придбаний за час шлюбу, тому вважає, що вказаний автомобіль належав їм на праві спільної сумісної власності. Водночас, зважаючи на те, що відповідач відчужив спірний автомобіль, на який в забезпечення даного позову було накладено арешт, просить суд стягнути з відповідача на її користь 33158,50грн. - половина вартості спірного автомобіля згідно дослідження спеціаліста.
Позивач в судове засідання не з'явилась, про місце, день та час розгляду справи належним чином була повідомлена. Представник позивача - ОСОБА_1, згідно договору про надання правової допомоги від 03.12.2012 року (а.с.47) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві. Крім цього пояснив, що половину коштів на придбання автомобіля надав батько позивача - ОСОБА_4. Саме тому, довіреність з правом розпорядження спірним автомобілем була видана як на відповідача, так і на батька позивача - ОСОБА_4. Даний автомобіль відповідач відчужив в той час, коли сімейні відносини фактично були припинені, що стверджується, зокрема позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якій він зазначає, що ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено.
Відповідач та його представник згідно довіреності від 14.10.2012 року (а.с.27) ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про місце, день та час розгляду справи повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили. Представник відповідача будучи присутнім в попередніх судових засіданнях позовні вимоги заперечив та пояснив, що спірний автомобіль було відчужено відповідачем в той час, коли шлюб з позивачкою ще існував, а тому безпідставною, на його думку, є вимога про стягнення половини вартості даного автомобіля.
Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 04.10.2009 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб. Прізвище дружини та чоловіка після реєстрації шлюбу - Цолта. Вказана обставина стверджується свідоцтвом про реєстрацію шлюбу серія НОМЕР_4 (а.с.4). Відповідно до рішення Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.09.2012 року (а.с.63) розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Відповідно до роз'яснень Пленуму ВСУ, які висвітлені у п. 23 Постанови № 11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Згідно витягу з журналу карток, наданого на запит суду ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району при ГУ МВСУ у Львівській області (а.с.88) право власності на автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 зареєстровано на праві власності за ОСОБА_3 на підставі біржової угоди № 190017 від 20.01.2009р. (а.с.87). Попереднім власником даного автомобіля була ОСОБА_7, що стверджується витягом з бази даних комп'ютерного обліку ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району при ГУ МВСУ у Львівській області (а.с.89, 90).
Відповідно до нотаріально посвідченої довіреності від 12.01.2009 року (а.с.18) ОСОБА_8, який діяв на підставі довіреності, виданої з правом передоручення ОСОБА_7, уповноважив ОСОБА_3 та ОСОБА_4 представляти його інтереси при здійсненні правочинів щодо розпорядження та з питань експлуатації автомобілем марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_2.
Відповідно до ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що спірний автомобіль зареєстровано на праві власності за відповідачем - ОСОБА_3 в час перебування у шлюбі з позивачем - ОСОБА_2 і за правилами ст. 60 СК України є об'єктом спільної сумісної власності.
Відповідно до ч.2 ст.71 СК України неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. При цьому, нормою вказаної статті передбачено можливість грошової компенсації за його частку у праві спільної сумісної власності на майно.
Як вбачається із витягу журналу карток, наданого на запит суду ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району при ГУ МВСУ у Львівській області (а.с.88) 22.08.2012 року право власності на автомобіль марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 зареєстровано за ОСОБА_9.
Разом з тим, з позовної заяви, підписаної ОСОБА_3 27.06.2012 року (а.с.62) вбачається, що ведення спільного господарства та сумісне проживання з ОСОБА_2 припинено.
Таким чином, слід вважати, що на час перереєстрації права власності на спірний автомобіль з ОСОБА_3 на ОСОБА_9 фактичні шлюбні відносини ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були припинені. Доказів компенсації позивачу половини вартості спірного автомобіля відповідач суду не представив, що спростовує позицію представника відповідача про відсутність підстав для компенсації половини вартості спірного автомобіля.
З огляду на наведене, відповідач зобов'язаний компенсувати позивачу половину вартості спірного автомобіля, який до відчуження був об'єктом права їх спільної сумісної власності.
Як вбачається із звіту автотоварознавчої експертизи №1602/12/12/1 (а.с.48-51) ринкова вартість автомобіля марки "Mitsubishi Lancer", 2004 року випуску, чорного кольору, номер кузова НОМЕР_2 станом на червень 2012 року може становити 66317,00грн. Половина вартості спірного автомобіля, згідно з цим висновком становитиме 33 158,50 грн.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, про що ухвалюється рішення.
У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 107,30 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1), та у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України, оскільки сплата позивачу судового збору була відстрочена ухвалою про відкриття провадження (а.с.8), з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 331,59 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 325, 328, 392 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 33 158,50 грн. (тридцять три тисячі сто п'ятдесят вісім грн. п'ятдесят коп.).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 107,30 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 331,59 грн. судового збору в дохід держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя: Леньо С. І.