09 липня 2013 р.Справа № 2014/2а-3105/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Катунова В.В.
Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зміївського районного суду Харківської області від 13.05.2013р. по справі № 2014/2а-3105/12
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області третя особа Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області
про визнання протиправною бездійльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Пзивач - ОСОБА_1, звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Зміївському районі Харківської області, третя особа Управління праці та соціального захисту населення Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просила суд:
-визнати протиправним порушення відповідачем її права на справедливий і публічний розгляд її судової справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішив спір щодо її прав на відшкодування за рахунок держави нанесеної їй ядерної шкоди та зобов'язань, прийнятих державою Україна в рамках застосування гарантій, наданих позивачу, ст. 55 Конституції України на оскарження в суді дій, бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб, які порушують права та свободи людини і громадянина;
-зобов'язати відповідача негайно вчинити дії по нарахуванню та виплаті належних позивачу державної та додаткової пенсії в розмірі, визначеному постановою Зміївського районного суду Харківської області по адміністративній справі № 2-а-178/09 від 28.05.2009 року, в редакції постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року, які набрали законної сили; зобов'язати відповідача утриматися від вчинення будь-яких дій, які суперечать постановам Зміївського районного суду Харківської області по адміністративній справі № 2-а-178/09 від 28.05.2009 року та Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року, які набрали законної сили, та які суперечать ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
-встановити відсутність компетенції відповідача не виконувати, скасовувати, змінювати, свавільно коментувати судові рішення, завдаючи при цьому особисто позивачу як матеріальні, так і моральні страждання, порушуючи при цьому норми статей Конституції України, ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ЗУ «Про виконавче провадження»; стягнути з відповідача кошти на відшкодування шкоди, завданої позивачу незаконними діями УПФУ у Зміївському районі.
За результатами розгляду справи в порядку скороченого провадження постановою Зміївського районного суду Харківської області від 25.01.2011 року в задоволені позову відмовлено.
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Виходячи з приписів абз. 4 ч.8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи.
Постановою Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року по справі № 2-а-178/09 позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність УПФУ у Зміївському районі та зобов'язано УПФУ у Зміївському районі здійснити перерахунок пенсії по ІІ групі інвалідності ОСОБА_1, щодо якої встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75% мінімальних пенсій за віком з 22 травня 2008 року.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2009 року постанова Зміївського районного суду Харківської області від 28.05.2009 року залишена без змін /а.с. 32-34/.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 зверталася до УПФУ у Зміївському районі з вимогою надати їй копії розпоряджень, яким було проведено перерахунки належних їй пенсій, як інваліду ЧАЕС, встановлені постановою Зміївського районного суду від 28.05.2009 року.
УПФУ у Зміївському районі було надавало відповіді ОСОБА_1, якими повідомляло позивача, що нарахування та виплата їй пенсії проводиться відповідно до вимог чинного законодавства.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини між сторонами по справі, застосував відповідні норми матеріального та процесуального права та виходив з наступного.
Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який розробляє проект закону про Державний бюджет України на наступний рік і подає його до Верховної Ради України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання (частина друга статті 96, частина перша статті 97, частина перша статті 113, пункт 6 статті 116 Основного Закону України). Ефективне здійснення Кабінетом Міністрів України цих повноважень є основою для вжиття ним заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, проведення політики у сфері соціального захисту, фінансової та податкової політики (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).
Така політика базується на передбачених у законодавстві державних соціальних стандартах та державних соціальних гарантіях. Згідно із ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» державні соціальні стандарти - це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій; державні соціальні гарантії - це встановлені законами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами.
Таким чином, державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема актами Кабінету Міністрів України.
У Рішенні від 26.12.2011 року N 20-рп/2011 Конституційний Суд України також зауважив, що невід'ємною складовою правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави у цій сфері.
Конституційний Суд України виходить з того, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 23.07.2011 року встановлено в тому числі мінімальний розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, та щомісячних додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановами Кабінету Міністрів України від 08.02.2012 року № 69 та від 11.02.2013 року № 101 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2012 рік та 2013 рік відповідно, якими передбачені видатки: за рахунок власних надходжень - на пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно із ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; пенсійне забезпечення осіб, пенсія яким призначена згідно з іншими законодавчими актами в частині, що не перевищує розміру трудової пенсії за віком, на яку особа має право відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; виплату різниці у пенсійному забезпеченні наукових працівників, що відшкодовується за рахунок коштів не бюджетних підприємств і установ; виплату доплати відповідно до ЗУ «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни»; пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу в частині, що не перевищує розмір трудової пенсії; пенсійне забезпечення осіб, які проживають за кордоном, та іноземних пенсіонерів; розрахунково - касове обслуговування та плату за підкріплення готівкою виплати пенсії і грошової допомоги; керівництво та управління у сфері пенсійного забезпечення; виготовлення свідоцтв загальнообов'язкового державного соціального страхування та пенсійних посвідчень; виготовлення бланків, виплатних відомостей для виконання функцій з призначення та виплати пенсій; створення програмно - технічного забезпечення системи інформаційно - аналітичної підтримки органів Пенсійного фонду України; створення та впровадження автоматизованої системи Накопичувального фонду загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; за рахунок коштів Державного бюджету України - на виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами; за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України та всіма органами.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії відповідача відповідають нормам діючого законодавства.
Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, встановлено ст. 89 ЗУ «Про виконавче провадження».
Стаття 181 КАС України передбачає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
При цьому, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту в межах виконавчого провадження як звернення до суду з позовом про зобов'язання виконати рішення суду, оскільки у цьому випадку відбувається нашарування судових рішень, що не призводить до ефективного захисту прав осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом фактично є невиконання відповідачем рішення суду, яке вступило в законну силу. Таким чином, позивач, звертаючись до суду, порушила питання, що стосується здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, порядок розгляду якого визначений ст. 267 КАС України.
Стаття 267 КАС України встановлює повноваження адміністративного суду щодо здійснення контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.
За приписами ч. 9 ст. 267 КАС України особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення права позивача, підтверджених такою постановою суду. Таку заяву може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідною постановою суду. У разі відповідності заяви вимогам, визначеним ст.267 КАС України, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. В іншому випадку вона ухвалою суду повертається заявнику.
КАС України передбачає загальні та спеціальні способи судового контролю. Загальні способи контролю мають усі суди, незалежно від спеціалізації, і вони полягають в розгляді скарг на рішення, дії чи бездіяльність державних виконавців. Загальний судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ст. 181 КАС України. Спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачені ст. 267 КАС України, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення , накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду, фактично просить зобов'язати відповідача виконувати рішення суду, яке вже набрало законної сили і повинно виконуватися відповідачем без ухвалення будь - якого додаткового судового рішення. Суд не вправі зобов'язувати відповідача виконувати рішення суду, яке і так є обов'язковим до виконання для осіб, які беруть участь у справі. Чинним законодавством не передбачено права суду приймати рішення про зобов'язання виконувати інше рішення суду. Згідно ст. 267 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому ЗУ «Про виконавче провадження».
Отже, враховуючи вищевикладені доводи, надавши їм правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку про правомірність висновків суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Зміївського районного суду Харківської області від 13.05.2013р. по справі № 2014/2а-3105/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Катунов В.В.
Судді Ральченко І.М. Бершов Г.Є.