Справа № 185/6492/13-ц
18 липня 2013 року м. Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючий - суддя Бабій С.О.,
при секретарі судового засідання Сліпченко С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області , третя особа : Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області
про визнання права власності на земельну ділянку, -
До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до Павлоградської міської ради з позовом про визнання права власності на земельну ділянку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилалася на те, що 12 червня 2013 року державним нотаріусом Першої Павлоградської державної нотаріальної контори було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право власності за законом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку із тим, що спадкодавець ОСОБА_3 (батько позивача) не зареєстрував у відповідному органі свідоцтво про право на спадщину за заповітом та не отримав державного акту на право приватної власності на земельну ділянку. Таким чином, отримавши свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 позивач не має можливості оформити право власності на зазначену земельну ділянку.
Позивач про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, до суду не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, наполягала на задоволенні позову.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, до суду не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Третя особа - Перша Павлоградська державна нотаріальна контора, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, до суду не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, при вирішенні справи покладався на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, оцінивши докази кожний окремо та у сукупності на їх належність, допустимість, достовірність та достатність суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно із свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 10.10.2003, видане Першою Павлоградською держнотконторою ОСОБА_4, ОСОБА_3 порядку спадкування після ОСОБА_5 отримав у власність житловий будинок АДРЕСА_1, яке зареєстроване в колективному підприємстві «Павлоградське міжміське бюро технічної інвентаризації» 14.10.2003. /а.с. 14/.
Згідно із ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Проте земельна ділянка яка знаходиться під зазначеним житловим будинком до ОСОБА_3 у власність не перейшла, а залишилася у приватній власності ОСОБА_5, відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 13.06.2013 №1986/01-10, наданого Відділом Держземагенства у м. Павлограді Дніпропетровської області /а.с. 15/
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до п. 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР дії, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а саме: в фактичне управління та володіння земельною ділянкою площею 0,1000 га цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що розташована під житловим будинком АДРЕСА_1 фактично вступив в управління, володіння житловим будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, та отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, тобто прийняв у спадщину всі права та обов'язки після ОСОБА_5, проте ОСОБА_3 належним чином не оформив свої спадкові права на зазначену земельну ділянку, не зареєстрував право власності та не отримав державного акту на право приватної власності на землю.
Крім того, відповідно до листа Першої Павлоградської державної нотаріальної контори від 12.06.2013 №2295/046 позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлого /а.с. 23/, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач отримала у власність житловий будинок АДРЕСА_1 в порядку спадкування після ОСОБА_3 /а.с. 11/.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач ОСОБА_1 вважається такою, що прийняла у спадщину все спадкове майно ОСОБА_3, в т.ч житловий будинок АДРЕСА_1, земельну ділянку площею 0,1000 га цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку, що розташована під житловим будинком АДРЕСА_1
Згідно із ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Оскільки у позивача відсутня можливість отримати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3, який не зареєстрував свої спадкові права належним чином, не отримав державного акту на земельну ділянку, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку, то у відповідності до ст.152 Земельного кодексу України необхідно задовольнити позов шляхом визнання права власності на земельну ділянку на підставі ст.120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.
На підставі наведеного та керуючись ст. 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 16, 377, 392, 1218 ЦК України, ст.ст. 120, 152 Земельного Кодексу України, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради, третя особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про визнання права власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка м. Ровеньки, Україна, реєстровий номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку площею 0,1000 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, Дніпропетровська область, цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана апеляційному суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: С. О. Бабій
Згідно з оригіналом.
Суддя С. О. Бабій