Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 801/2562/13-а
05.08.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Цикуренка А.С.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Санакоєвої М.А.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 801/2562/13-а за апеляційною скаргою Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 27.03.13
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ДП "ДГ"Чорноморське" КІАПВ (вул. Московська, 7, Котельникове, Красногвардійський район, Автономна Республіка Кр,97034)
до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського, буд.30, Джанкой, Автономна Республіка Крим, 96100)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13р. задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ДП "ДГ "Чорноморське"КІАПВ до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим Державної податкової служби від 20.02.2013 року №0000012202.
Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро", відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ДП "ДГ "Чорноморське"КІАПВ з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору у розмірі 61,59 гривень, шляхом списання органами Державного казначейства з відповідних рахунків відповідача.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13 та прийняти нове рішення по справі.
Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від податкового органу надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.
Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Птицекомплекс-Агро", відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність з ДП "ДГ "Чорноморське" КІАПВ звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Встановлено, що Джанкойською об'єднаною державною податковою інспекцією в АР Крим ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо правових відносин з ПП «Реа-Рент Миколаїв» за звітний період вересень 2011 року.
За результатами перевірки складено акт №394/22-00/113810977 від 08.02.2013 року. (а.с.8-16)
Висновками акту встановлено порушення позивачем ч. 1, ч. 5 ст. 203, ст. ст. 215, 228, 665, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, зміст яких суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, таких, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними: угода від 26.09.2011 року №212; п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього в сумі 4927,00 грн.
На підставі вказаного акту перевірки та відповідно до п.123.1 та п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України винесено податкове повідомлення - рішення від 20.02.2013 року №0000012202, за яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість - нараховано штрафні санкції в розмірі 6159,00 грн.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з акту перевірки №394/22-00/113810977 від 08.02.2013 року, перевірка позивача проводилася на підставі інформації, отриманої від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаїв - акту перевірки ПП «Реа-Рент Миколаїв» від 27.11.2012 року №1530/23-00/33798208, при перевірці якого встановлено: відсутність основних фондів, а також не надання розрахунку АМ до декларації з ПДВ за ІІІ квартал 2011 року та відсутність нарахування амортизаційних відрахувань, що унеможливлює фактичне здійснення видів діяльності, задекларованих платником; платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Товарно - транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарів у ПП «Реа-Рент Миколаїв» відсутні, трудові ресурси, які б приймали участь у прийманні продукції від постачальника та відвантаження її покупцю відсутні також.
Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від ПП «Реа-Рент Миколаїв» до позивача, в зв'язку з відсутністю (ненаданням до перевірки) актів приймання - передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів.
На підставі наведеного в ході перевірки ПП «Реа-Рент Миколаїв» не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ПП «Реа-Рент Миколаїв» (ЄДРПОУ:33423340) до підприємств-покупців, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) актів приймання- передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, робиться висновок, що правочини між ПП «Реа-Рент Миколаїв» та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків.
Виходячи з наведеного відповідач в акті перевірки дійшов висновку, що виписані ПП «Реа-Рент Миколаїв» на адресу позивача первинні документи не можуть бути підставою для підтвердження господарських операцій і не можуть мати юридичної сили та доказовості та ПП «Реа-Рент Миколаїв» здійснювало діяльність, спрямовану на проведення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб.
Позивач є кінцевим споживачем послуг, отриманих від ПП «Реа-Рент Миколаїв», а значить «вигодонабувачем».
Позивачем порушені ч 1. ч.5 ст. 203, 215, 228, 655, 656, 662 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочину, зміст якого суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, такого, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Перевіркою встановлено, що на порушення п.198.3 ст.198, п.201.1 ст.201 розділу V Податкового кодексу України позивачем до складу податкового кредиту включило податок на додану вартість, сплачений постачальнику - ПП Реа-Рент Миколаїв» при здійснені операцій з придбання послуг, які не пов'язані з господарською діяльністю позивача та здійснення яких не підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими та іншими документами.
В результаті допущеного порушення позивачем завищено податковий кредит на суму 4927,00 грн.
Як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, в ньому встановлено порушення п.198.3 ст. 198, п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого на підставі п.123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачу нараховано штрафну санкцію.
Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України визначено відповідальність платника податків: у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Відповідно до вимог пп. 54.3.2 п.54.3 ст. 54 Кодексу контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього кодексу).
Здійснення позивачем фінансово-господарських операцій, на час вчинення яких він діяв відповідно до договору про спільну діяльність від 14.03.2008 року БН з ДП "ДГ "Чорноморське"КІАПВ, з контрагентом ПП «Реа-Рент Миколаїв» підтверджується укладеними між позивачем та зазначеним контрагентом договором на виконання робіт від 26.09.2011 року №212, на виконання якого ПП «Реа-Рент Миколаїв» виписано на адресу позивача та ДП "ДГ "Чорноморське"КІАПВ податкову накладну від 26.09.2011 року №2697 на загальну суму 29562,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 4927,00 грн. та складено акт виконаних робіт від 26.09.2011 року на загальну суму 29562,00 грн., у тому числі ПДВ в сумі 4927,00 грн.
Наявність у платника податків (позивача у справі) виданої йому продавцем товарів податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.
Згідно з положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про податок на додану вартість" існує один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість цим кодексом не передбачено.
При визначенні же оподатковуваного прибутку не можуть бути враховані, зокрема витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Відсутність таких документів не вказано в акті перевірки, а ні у апеляційній скарзі, навпаки такі документи перевірялися, але оцінку їм надано відповідно до даних перевірки контрагента позивача.
Що стосується нікчемності правочину. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.
Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Ні акт перевірки ні апеляційна скарга не містять таких посилань, не доводять умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.
Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи апеляційної скарги в зазначеної частині не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.
Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Джанкойської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 27.03.13р. по справі № 801/2562/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис М.А.Санакоєва
З оригіналом згідно
Головуючий суддя А.С. Цикуренко