Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2013 р. Справа №805/10594/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 15 год.25 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Наумової К.Г.,
при секретарі Баштовій А.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області (м.Горлівка)
до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області (м.Горлівка)
про стягнення заборгованості в сумі 600 грн., -
за участю: позивач: Костомарова О.Д. за довір.
відповідач: Степанов О.В. за довір.
Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області ( надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості з виплаченої пенсії по інвалідності від трудового каліцтва ОСОБА_3 за період з лютого 2013 по травень 2013 року включно в сумі 600 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що згідно діючого законодавства та статей 3,5 Угоди країн-учасниць Співдружності Незалежних держав про гарантії прав громадян держав Співдружності у галузі пенсійного забезпечення, підписаної 13.03.1992 р., витрати ПФУ з виплати пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок ещасного випадку на виробництві або професійного захворювання громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних держав, повинні відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України.
Відповідач відмовився відшкодувати позивачеві суми сплаченої пенсії ОСОБА_3 за період з лютого 2013 р. по травень 2013, що стало відомо позивачеві з відмовних листів відповідача.
Позивач також посилається на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду по справі №2а/0570/10976/2012 а також ухвалу Вищого адміністративного суду у справі №К/9991/11575/12 від 20.02.2013.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач надав суду заперечення, в яких проти позову заперечує за тих підстав, що перша група інвалідності, яку має ОСОБА_3, пов'язана з важкою хворобою нервової системи, та не пов'язана з травмою на виробництві, що свідчить про відсутність зв'язку трудового каліцтва 04.02.1983 р. та встановлення першої групи інвалідності.
Відповідач також зазначив, що діє в межах України і здійснює страхування застрахованих осіб з дати набрання чинності Законом №1105. Громадянин ОСОБА_3 отримав ушкодження здоров»я за межами України, а саме 04 лютого 1983 року під час роботи у м. Новий Уренгой Російської Федерації.
Тому, на думку відповідача, спірне питання повинно бути врегульовано міжнародним законодавством.
Відповідач також зазначив, що суд при вирішенні спору повинен керуватись нормами п.7 Порядку 5-4/4, який передбачає, що перерахування коштів здійснюється лише на централізованому рівні, а не на рівні робочих органів. Таким чином, на думку відповідача, він не може бути відповідачем по даній справі.
Також відповідач зазначив, що особова справа ОСОБА_3 до робочого органу Фонду від нещасних випадків на виробництві на території України роботодавцем не передавалась.
Крім цього, відповідач вважає, що зазначені вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд -
ОСОБА_3 працював в СУ-3 треста Уренгойгазмонтаж м.Новий Уренгой РФ.
У лютому 1983 році з ОСОБА_3 стався нещасний випадок на виробництві та ним було отримано виробничу травму ока, що підтверджується Актом №2 про нещасний випадок на виробництві від 5 лютого 1983 р.
Як вбачається з виписок актів медичного огляду в МСЕК з 1985 року, ОСОБА_3 була встановлена 3 група інвалідності пов'язана з отриманою травмою на виробництві.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2012 року по справі №2а/0570/10976/2012 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про стягнення витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві за період з травня по липень 2012 року по особовій справі ОСОБА_3 у розмірі 450 грн. встановлено, що ОСОБА_3 встановлена 1 група інвалідності, причини інвалідності пов'язані з трудовим каліцтвом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 20.02.2013 року по справі №К/9991/11575/12 також встановлено, що ОСОБА_3 в результаті зафіксованого актом про нещасний випадок на виробництві №2 від 5 лютого 1983 року згідно довідки МСЕК №085061 від 21 жовтня 2008 року безстроково встановлено інвалідність за трудовим каліцтвом.
Згідно до ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
До основних завдань Пенсійного фонду України відповідно до пункту 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року №384/2011, належить, окрім іншого, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.
Статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено наступні види державних пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Пенсійний фонд є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Основ, залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України.
Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
За змістом статті 25 Основ за пенсійним страхуванням надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів.
Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Частиною 4 статті 26 Основ встановлено, що якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Враховуючи, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, хто має право надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст.25 Основ є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом частини 2 статті 2 Закону України 1105-ХІV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено, згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.
При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом "а" статті 27 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що громадянам України -переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону, відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги.
Абзацом 3 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону встановлено, що уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника -Фондом соціального страхування від нещасних випадків.
За змістом наведеної норми обов'язок Фонду відшкодовувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду соціального страхування від нещасних випадків страхові платежі підприємства, що ліквідуються та на яких було ушкоджено здоров'я потерпілого.
Як вбачається з абзацу 7 пункту 3 розділу ХІ Прикінцевих положень Закону, Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України "Про охорону праці", які ліквідуються.
Стаття 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 09.09.1994 року між частиною держав колишнього СРСР передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.
За приписами статей 1, 3 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
З огляду на зазначене, страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який у разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України має відшкодувати ці витрати останньому.
Ст.3 Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. Взаємні розрахунки не здійснюються, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
Зміст цієї норми свідчить, що взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Порядок, затверджений постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 4 березня 2003 року № 5-4/4, визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-ХІУ, (крім осіб, зазначених в п.2 ст.8 цього Закону), у тому числі добровільно застраховані, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.
Виходячи із системного аналізу зазначених положень, враховуючи висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п.1 ч.І ст.237 КАС України, (постанова від 5 грудня 2011 року, постанова від 5 грудня 2011 року по справі № 21-204а11, постанова від 21 листопада 2011 року по справі № 21-361а11), страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, (а в разі виплати такої органами Пенсійного фонду України - відшкодувати останньому витрати), є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Посилання відповідача у своїх запереченнях на лист голови міжрайонної офтальмологічної МСЕК № 70 від 14.08.2012 року, з якого, на думку відповідача, вбачається відсутність зв'язку трудового каліцтва з 04.02.1983 та встановлення першої групи інвалідності у ОСОБА_3, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
У цьому листі зазначено, що наявні у ОСОБА_3 наслідки виробничої травми 04.02.1983 року правого ока відповідають ІІІ групи інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності. Перша група інвалідності визначена з урахуванням важкої хвороби нервової системи, не пов'язана з травмою на виробництві.
Проте, правові наслідки в межах спірних правовідносинах щодо пенсійного забезпечення створює не лист, а висновки МСЕК, які знаходить своє відображення у виписці із акту огляду МСЕК.
З огляду на зазначене, позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області про стягнення заборгованості з виплаченої пенсії по інвалідності від трудового каліцтва ОСОБА_3 за період з лютого 2013 по травень 2013 року включно в сумі 600 грн.
підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись Конституцією України, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" ст. 2, 4, 7 -12, 69-72, 90-94, 122-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області на користь Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м.Горлівки Донецької області заборгованість з виплаченої пенсії по інвалідності від трудового каліцтва ОСОБА_3 за період з лютого 2013 по травень 2013 року включно в сумі 600 грн.
Зазначена постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Скарга подається на ім'я Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Постанову виготовлено та підписано 05 серпня 2013 р.
Суддя Наумова К.Г.