243/6938/13-ц
Справа № 2/243/2725/2013
ІМ'ЯМ УКРАЇНИ
14 серпня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
Головуючого - Кривошеєва Д.А.
При секретарі - Дьякові О.Б.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Слов'янська справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу,
У Слов'янський міськрайонний суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 і просить стягнути з відповідачки на свою користь борг по договору позики з урахуванням індексу інфляції, та 3% річних у загальній сумі 18036,6 гривень, а також понесені судові витрати у сумі 429,41 гривень.
Позивачка обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що в період з 2009 по 2012 роки вона передала відповідачки продукти харчування, взуття, одежу, на загальну суму 13800 гривень. На підтвердження того, що відповідачка отримала від неї зазначені речі, остання написала їй розписки. Згідно даних розписок відповідачка за отримані речі зобов'язувалась повернути їй борг на загальну суму 13800 гривень, сплачуючи по 600 гривень щомісяця. Всього у рахунок отриманих речей відповідачка сплатила їй 2000 гривень, а в подальшому припинила здійснювати виплати. На теперішній час не зважаючи на її вимоги відповідачка борг у рахунок оплати за отримані від неї вищевказані речі не повертає, а тому вона просить стягнути з відповідачки на свою користь суму боргу, з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у загальному розмірі 18036,6 гривень, а також понесені нею судові витрати.
Представник позивачки ОСОБА_3 у ході судового розгляду справи підтримала заявлені позовні вимоги, просила задовольнити їх у повному обсягу і дала показання аналогічні показанням позивачки.
Також представник позивачки у ході судового розгляду справи зазначила, що позивачка саме продавала відповідачки продукти харчування, взуття та одяг. Відповідачка отримуючи від позивачки вказані речі зобов'язувалась розрахуватись з позивачкою пізніше. Грошей у борг відповідачка від позивачки не отримувала.
Представник відповідачки ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнала і просила у задоволенні позову відмовити. У ході судового розгляду представник відповідачки показала, що в період з 2009 по 2012 року відповідачка отримувала від позивачки продукти харчування, взуття та одежу. При цьому відповідачка зобов'язувалась щомісячно сплачувати на користь позивачки по 600 гривень, у рахунок вартості отриманих речей, про що і були складені відповідні розписки. Тобто між позивачкою і відповідачкою укладались договори купівлі-продажу вищевказаних речей. Грошових сум на підставі договору позики, відповідачка від позивачки не отримувала. Так як між сторонами договору позики не укладалось у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином - судовими повістками, надала заяву про розгляд справи без її участі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу, задоволенню не підлягає.
Так у ході судового засідання достовірно було встановлено, що:
У період з 2009 по 2012 роки ОСОБА_2 отримувала від ОСОБА_1 продукти харчування, взуття і одяг. Оплату за отримані речі ОСОБА_2 зобов'язувалась здійснювати щомісяця, сплачуючи на користь ОСОБА_1 по 600 гривень. На теперішній час, за отримані речі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 не виплачено 13800 гривень.
Зазначене підтверджується розписками ОСОБА_2, а саме:
Згідно розписок від 20 квітня 2009 року, від лютого 2010 року слідує, що: ОСОБА_2 у 2007, 2008, 2009 роках по договірній ціні отримувала від ОСОБА_1 продукти харчування, взуття, та новий одяг на загальну суму 13400 гривень. Оплату за отримані речі ОСОБА_2 зобов'язується здійснювати щомісяця по 600 гривень.
Згідно розписки від 19 січня 2012 року ОСОБА_2 зобов'язується сплатити на користь ОСОБА_1 борг у сумі 13800 гривень, по 600 гривень щомісяця.
Також на підставі пояснень сторін у ході судового розгляду справи, було встановлено, що відповідачка від позивачки грошових коштів на підставі договору позики не отримувала.
Статтею 60 ЦПК України, визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Статтею 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
При вирішенні позовних вимог ОСОБА_1, про стягнення боргу по договору позики, суд виходить з наступного:
Спір між позивачкою і відповідачкою виник у зв'язку із несплатою останньою грошових сум за отримані нею від позивачки продукти харчування, взуття і одяг.
З огляду на характер спірних правовідносин суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошових сум у розмірі 18036,6 гривень на підставі приписів ст. ст. 1046 -1049 ЦК України у зв'язку з несвоєчасним повернення боргу, є безпідставними.
Згідно вимог ст. 1046 ЦК України слідує, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Виходячи з характеру спірних правовідносин слідує, що норми параграфу 1 глави 71 ЦК України, (ст.ст. 1406-1049 ЦК України), які регулюють правовідносини у зв'язку з укладенням договору позики, застосуванню до цих правовідносин не підлягають.
Згідно вимог ст. 655 ЦК України слідує, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупець), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Таким чином суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати нормами глави 54 ЦК України, які регулюють правовідносини у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу, однак позовні вимоги з цих підстав заявлені не були.
Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1046-1049 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 - 214, 218 ЦПК України, суд -
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення боргу - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, через Слов'янський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.
Суддя Слов'янського міськрайонного суду
Кривошеєв Д.А.